У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоноване нове розв’язання наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання щодо підвідомчості справ господарським судам. Для вирішення наукового завдання дисертантом обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань підвідомчості справ господарським судам з метою розмежування юрисдикції судових органів. На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні основні висновки: 1. Визначено підвідомчість справ як правову категорію, що опосередковує сферу відання того чи іншого компетентного органу, та юрисдикцію як правову категорію, що відображає компетенцію юрисдикційних органів щодо вирішення підвідомчих їм юридичних справ. Аргументовано співвідношення підвідомчості справ і юрисдикції як часткового і загального. 2. Обґрунтована необхідність визначення критеріїв підвідомчості справ господарським судам як встановлених законодавством ознак спірних правовідносин, за наявності яких визначається підвідомчість тієї чи іншої справи або групи таких справ господарському суду. Здійснена систематизація таких критеріїв. Наведене положення сприяє недопущенню конкуренції юрисдикцій чи звуження судової юрисдикції, покладення на суди нехарактерних для сфери правосуддя обов’язків при одночасному неухильному додержанню права кожної особи на судовий захист та необмеженості судової юрисдикції. 3. Обґрунтовано висновок, що підвідомчість справи господарським судам повинна визначатися, виходячи з відносин, що мали місце під час існування спірних матеріальних правовідносин, а не на момент подачі судового позову, у тому числі щодо спорів відносно договорів, укладених громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності, які на момент подачі судового позову припинили підприємницьку діяльність. 4. Доопрацьовано теоретичне обґрунтування розгляду господарськими судами спорів: пов’язаних з приватизацією державного та комунального майна; з участю суб'єктів владних повноважень, що виникають з господарських відносин або зачіпають їх, у тому числі спорів про визнання недійсними актів податкових органів, визнання недійсними рішень компетентних органів із земельних відносин 5. Запропоновано здобуті наукові та практичні результати використовувати у подальших наукових дослідженнях підвідомчості господарських судів з метою розмежування сфер діяльності судів різних юрисдикцій, при розробці нового ГПК України, внесенні змін до діючого законодавства та тлумаченні його окремих положень й формуванні судової практики в аспекті відповідності міжнародним стандартам правосуддя. 6. Обґрунтовано пропозиції: по внесенню змін до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ст. 174 ГК України стосовно того, що господарським судам підвідомчі справи по спорам, що виникають не тільки при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, але і при аналогічних діях стосовно господарського зобов'язання в цілому; по внесенню змін до ст. ст. 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" закріпивши положення про розгляд спорів, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності господарськими судами; по внесенню змін до ст. ст. 62, 80 ГПК України щодо уточнення підстав відмови у прийнятті позовної заяви та припинення провадження у справі при наявності арбітражної угоди. Враховуючи результати дисертаційного дослідження пропонується нова редакція ст. 12 ГПК України: „Стаття 12. Компетенція господарських судів щодо вирішення справ. 1. Господарським судам підвідомчі справи зі спорів, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання і між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, а також інші справи, пов’язані із здійсненням господарської діяльності, у тому числі справи зі спорів, що виникають: 1) при реорганізації та припиненні суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності; 2) у сфері ліцензування господарської (підприємницької) діяльності; 3) при укладанні, зміні, розірванні та виконанні державних контрактів та інших угод про поставки продукції, виконання робіт та надання послуг для державних потреб; 4) у земельних, гірничих, лісових та водних відносинах, відносинах щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; 5) у зв’язку із захистом ділової репутації у сфері господарської (підприємницької) діяльності; 6) у зв’язку із захистом від недобросовісної конкуренції та захистом економічної конкуренції; 7) у процесі зовнішньоекономічної діяльності та іноземного інвестування, включаючи спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні угод про розподіл продукції та концесійних договорів; 8) у зв’язку із здійсненням контролю та нагляду за господарською (підприємницькою) діяльністю; 9) у зв’язку із визнанням господарських договорів недійсними. 2. До компетенції господарських судів відносяться усі справи, в тому числі за участю фізичних осіб, що не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, зі спорів, що виникають: 1) при створенні та державній реєстрації суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності; 2) з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством, колективним сільськогосподарським підприємством, виробничим кооперативом, колективним підприємством, приватним підприємством і його учасником (членом, засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (членами, засновниками, акціонерами) господарських товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, виробничих кооперативів, колективних підприємств, приватних підприємств які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням їх діяльності, крім трудових спорів; 3) у процесі корпоратизації та приватизації, крім приватизації державного житлового фонду; 4) у відносинах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти промислової власності, включаючи спори про визнання незаконними документів про реєстрацію прав на результати промислової діяльності; 5) у процесі обігу векселів. 3. До компетенції господарських судів належить розгляд справ про банкрутство. 4. До компетенції господарських судів належить розгляд справ про визнання права та встановлення фактів, що не мають ознак спору про право, а саме про: 1) визнання торговельної марки (знака для товарів і послуг) добре відомою; 2) визнання суб’єкта господарської діяльності (підприємницької) діяльності власником недобудованого нерухомого майна; 3) визнання права власності за суб’єктом господарської (підприємницької) діяльності на самочинно збудоване ним нерухоме майно; 4) визнання права власності за суб’єктом господарської (підприємницької) діяльності у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності; 5) встановлення права власності у суб’єкта господарської (підприємницької) діяльності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери; 6) встановлення інших фактів, що породжують юридичні наслідки у сфері господарської (підприємницької) діяльності, у випадках, передбачених законом; 5. Законом до компетенції господарських судів може бути віднесено й інші категорії справ”. Зроблені інші базові висновки з теми дослідження відповідно до завдань, поставлених автором. | 