У Висновках сформульовані найбільш істотні положення та пропозиції, які отримані в результаті дисертаційного дослідження даної теми, даються підсумкові рекомендації щодо встановлення механізму правового регулювання обороту підприємства як ЄМК. Зазначається, що понятійна конструкція «підприємство як єдиний майновий комплекс» з'явилась в другій половині XIX ст., насамперед, у Німеччині. А з останньої чверті зазначеного століття увійшло в тексти цивільних законодавчих актів переважної більшості держав Європи, зокрема, дореволюційної Росії, але з деякими відмінностями. Сучасна концепція двохаспектного розуміння поняття «підприємство» потребує певного тлумачення з боку правознавців, щоб в різних галузях права поняття підприємство застосовувати належним чином. Тому було запропоновано такий підхід, що в залежності від визначення цілій відповідного закону, а саме з якої точки зору його норми розглядають підприємство (або в якості суб'єкта права, або в якості об'єкта права), то такий і аспект зазначеного поняття. «Майновий комплекс» у контексті законодавства може бути «єдиний» (за ст. 191 ЦК), а може бути і «цілісним» (за ст. 19 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» тощо), або «єдиним цілісним» (за ст. 146 ГК України). У свою чергу, п. 3.2.8 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» надає також визначення ЦМК як активів, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній засадах, і строк використання яких перебільшує 12 місяців. Отже, диспозиція ст. 191 ЦК України («якщо інше не встановлено договором або законом»), на думку автора, дозволяє змінювати в договорі зміст підприємства як ЄМК. Тобто, якщо до його складу не включати права вимоги (як нематеріальні активи), борги («пасиви») тощо воно стане аналогом ЦМК (за умови понад 12 місяців строку використання), але все рівно залишиться підприємством, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності. Реальне набуття цивільних прав на підприємство як ЄМК відбувається за допомогою договорів купівлі-продажу, оренди та управління майновим комплексом, котрі дозволяють здійснити передачу права власності або інших речових прав без тривалих і додаткових процедур, а найголовніше зберегти функціональну привабливість цього об'єкта. Яскравим прикладом вищезазначеного є оренда ЄМК підприємства, що потребує реорганізації внаслідок правонаступництва, і де природно підприємство як самостійний суб'єкт господарювання зникає, адже воно втрачає ознаку мати відокремлене майно. У свою чергу, наявність різних видів унітарних підприємств, що створені одним засновником, може передбачати умови повного переходу прав і обов'язків по даному підприємству, майновий комплекс якого передається в цілому в оренду. Тут відбувається перехід права господарського відання від підприємства, що ліквідується, до орендодавця, який засновує орендне підприємство, користуючись ЄМК на праві господарського відання. Зазначений перехід дозволяє стверджувати, що перед нами об'єкт оренди - підприємство як «єдиний», а не «цілісний» майновий комплекс, адже передаються за правонаступництвом і «активи» і «пасиви», що були власністю підприємства — суб'єкта господарювання, яке ліквідовано за рішенням його засновника. Таким чином, поняття «єдиний» і «цілісний» мають більше спільного, аніж відрізняються по суті. Тобто, на думку автора, тільки наявність або відсутність майнових і немайнових прав, що обумовлюють особливий режим власності щодо підприємства як об'єкта, додають характерну рису (ознаку) цьому майновому комплексу або «єдність», або «цілісність». Було зазначено, що власникові як законному володільцю підприємства як об'єкта цивільних прав надається увесь обсяг юридичних механізмів захисту свого права на це майно, закріплених у вітчизняному законодавстві. Наводиться також перелік найбільш поширених справ з економічних спорів, що можуть виникнути із цивільно-речових та господарсько-договірних правовідносин стосовно підприємства як об'єкта цивільних прав (дивіться Зведену таблицю в Додатку, де сформульовані пропозиції з дванадцяти випадків цивільного позову). |
