У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми підготовки майбутніх учителів початкових класів і музики до музично-просвітницької діяльності, що знайшло відображення у теоретичному обґрунтуванні її змісту й структурних компонентів та експериментальній перевірці методики підготовленості майбутніх фахівців до даної діяльності. 1. Ретроспективний аналіз культурно-історичних умов періоду з Х- по ХХ століття засвідчує, що становлення музично-просвітницьких тенденцій відбувалося на народознавчій основі, здійснювалося інтелектуальними силами суспільства й підпорядковувалося завданням підвищення культурно-освітнього рівня, формування національної свідомості народу. Провідні музично-просвітницькі тенденції характеризуються: ствердженням гуманістичних, демократичних принципів у поширенні духовної, народної й світської музики; цілеспрямованим виробленням власних структур і закладів, де музика у співдружності з літературою, поезією, образотворчим мистецтвом, театральним дійством стає важливою ланкою культурно-просвітницьких заходів; стимулюванням розвитку музично-естетичної думки; високопрофесійною загально естетичною підготовкою освітянських кадрів тощо. Педагогічна, культурно-просвітницька, музично-освітня діяльність українських педагогів, композиторів, культурних діячів (А.Вахнянина, Й.Вітошинського, О.Кошиця, М.Лисенка, В.Матюка, П.Сокальського та ін.) стала ефективним засобом творчих та методичних пошуків, відіграла важливу роль у вироблені сталих національних традицій музичного просвітництва, які видаються плідними і для сучасного, якісно нового етапу підготовки вчителя. 2. Теоретичне дослідження дало можливість розкрити сутність поняття “музично-просвітницька діяльність”, яка розглядається як процес свідомої, активної й цілеспрямованої взаємодії між вчителем як суб’єктом просвітництва і аудиторією як об’єктом просвітництва та зумовлюється самостійною позицією індивіда у виборі музичних цінностей і спрямовується на виховання гуманістичних ідеалів, збагачення музично-естетичної інформованості та розкриття творчого потенціалу особистості. У дослідженні підтверджено ефективність цілісної підготовки студентів - майбутніх фахівців до музично-просвітницької діяльності, яка уособлює такі структурні компоненти: мотиваційний – визначає потреби, інтереси, мотиви, що зумовлюють просвітницьку спрямованість особистості; змістовий – вміщує музичні, психолого-педагогічні та загальнохудожні знання майбутнього фахівця; операційний – виокремлює музично-просвітницькі уміння спеціаліста, а також засоби, форми й методи музично-просвітницької діяльності; контрольно-оцінний –вирізняє усвідомлення себе як особистості і майбутнього вчителя в ході означеної діяльності. 3. На основі матеріалів дослідження обґрунтовано, що критеріями підготовленості студентів до музично-просвітницької діяльності є змістові параметри визначених компонентів, а саме: наявність просвітницької спрямованості; системність теоретичних знань, необхідних для проведення даної діяльності; ступінь оволодіння способами означеної діяльності та міра усвідомлення себе як особистості і вчителя-просвітника. Усе це разом зумовлює готовність до спілкування з музичним мистецтвом та донесення його цінностей до учнів початкових класів в умовах навчального та позанавчального процесу. 4. Процес підготовки студентів до музично-просвітницької діяльності ґрунтується на педагогічній моделі, яка включає визначення мети ( формування особистості майбутнього вчителя, підготовка його до спілкування з різною аудиторією та розвиток педагогічної майстерності); завдань (формування просвітницької спрямованості, підвищення рівня теоретичних знань, музично-просвітницьких умінь, необхідних для здійснення музично-просвітницької діяльності та міри усвідомлення себе як вчителя-просвітника); особистих професійно значущих якостей (комунікативність, емпатія, рефлексія); головні елементи взаємодії у системі викладач – студент – музично-просвітницька діяльність –учень; ); методів (інформаційно-репродуктивних та проблемно-пошукових); форм навчання (аудиторне викладання, педагогічна практика, позааудиторна діяльність) та педагогічний результат, що зумовлюється вирішенням поставлених завдань. Побудова такої моделі забезпечує можливість подолання певних прорахунків у теорії й практиці навчання, посилення зв’язку між загальноестетичними музичними знаннями та розвитком навичок самостійної педагогічної музично-просвітницької діяльності. 5.У ході дослідно-експериментальної роботи розроблено та апробовано методику підготовки майбутніх фахівців до музично-просвітницької діяльності , що проходила упродовж 4 етапів (пропедевтичний, перехідний, якісний та синтезуючий), кожен з яких характеризувався певними цілями й завданнями, особливостями змісту, відповідними методами організації навчально-професійної діяльності студентів. Розвиток складових компонентів підготовки студентів до музично-просвітницької діяльності передбачав взаємодію різних засобів педагогічного впливу: підготовчі вправи творчого спрямування; підготовка рефератів; організація музично-просвітницьких заходів; педагогічна виконавська практика; фіксація власних надбань в період педагогічної практики; творчі заняття (рольові педагогічні ігри, моделювання педагогічних ситуацій); аудиторні й позааудиторні музично-просвітницькі заходи, рецензування (спосіб контролю й перевірки). Використання цих засобів здійснювалось за допомогою відповідно згрупованих методів, а їх впровадження сприяло формуванню усіх компонентів підготовленості. 6. Експериментально доведено, що ефективність процесу підготовки майбутніх фахівців до музично-просвітницької діяльності забезпечується за таких педагогічних умов: здійснення міжпредметних зв’язків; створення атмосфери психологічного контакту між просвітителем та аудиторією; індивідуальний підхід до студентів з урахуванням їх загальноестетичного досвіду, музичної підготовки, освіченості; творчий характер самостійної музично-просвітницької діяльності. 7. Результати формуючого експерименту дали змогу констатувати суттєві позитивні зміни кожного із структурних компонентів музично-просвітницької діяльності членів експериментальних груп в порівнянні з контрольними, що доводить ефективність запропонованої організаційно-методичної роботи та правильність гіпотези. Виконане дослідження не вичерпує усіх аспектів порушеної проблеми. Предметом наукового пошуку можуть стати питання організації музично-просвітницької діяльності, її методичного забезпечення в сучасних навчальних закладах різного типу; впливу інших видів мистецтв на музично-просвітницьку підготовку майбутніх фахівців, формування їх ораторської майстерності. Основні положення дослідження висвітлено в таких публікаціях: 1. Кожевнікова Л.В. До проблеми підготовки вчителів початкових класів до музично-просвітницької діяльності в школі //Наукові записки: Збірник наукових статей НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К.: НПУ, 1999, Ч.1. – С.68-74. Кожевнікова Л.В. Музично-просвітницька діяльність вчителя в процесі формування національних почуттів молодших школярів //Наукові записки. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2000. - №1. – С. 27-30. Кожевнікова Л.В. Становлення музичного просвітництва в навчальних закладах України із періоду Х по ХVIII сторіччя //Наука і сучасність. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова. – К., Логос, 2002. Том ХХХI. – С.43-53. Кожевнікова Л.В. Становлення музичного просвітництва в Україні //Гуманітарний вісник. Науково-теоретичний збірник Переяслав-Хмельницького ДПІ імені Г.С.Сковороди.- Переяслав-Хмельницький. –2001. Вип.2. –С.123-130. Кожевнікова Л.В. Урок музики – крок до розвитку духовності учнів //Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. – Тернопіль, 1996. – Ч.II. – С.81-83. Кожевнікова Л.В. Музично-просвітницька діяльність вчителя: Методичні рекомендації для студентів педагогічних факультетів педвузів. – К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова. 1998. – 22с.
|
