Узагальнення результатів експериментальної роботи з підготовки майбутніх учителів початкових класів до навчання державної мови в школах з угорською мовою навчання дозволило дійти таких висновків:
Дослідження було спрямоване на вивчення професійно-мовленнєвої підготовки студентів педучилища до навчання учнів державної мови у школах з угорською мовою викладання. У процесі дослідження було розроблено методику формування лінгводидактичної готовності студентів та визначено педагогічні умови її ефективного формування.
1. Україна – багатонаціональна держава, в якій законодавчо державною визнана українська мова, що вимагає від громадян усіх національностей, які проживають на території України, досконалого володіння не тільки рідною, а й літературними нормами української мови. Функціонування двох або більше мов територіально обмеженому соціумі неминуче породжує явище інтерференції у мовленні двомовних (чи багатомовних) мовців, негативно відбивається на загальній мовленнєвій культурі населення.
У зв’язку з цим виникає необхідність розробити методику і зміст навчання української мови як державної з урахуванням структури вікової категорії населення, рідної мови та регіону, де вивчається українська мова
2. Закарпаття – багатонаціональний регіон України. Відтак, навчання української мови в краї має свою специфіку, особливою серед угорськомовного населення (кількість яких становить близько 35%), мовленнєве українське середовище у сільській місцевості становить всього 8-10%, у міській – 50-60%. Це негативно позначається на процесі навчання української мови в угорськомовних школах і вимагає насамперед удосконалення професійної мовної підготовки педагогічних кадрів, майбутніх учителів початкових класів.
3. Під професійно-педагогічною діяльністю розуміємо зв’язок, що опосередковує взаємовідносини суб’єкта і об’єкта виховання в педагогічній системі. Кінцевим результатом професійно-педагогічної підготовки є готовність випускника навчального закладу до означеної діяльності, яку визначають як особливий психічний стан особистості, наявність у неї зразка щодо структури відповідної дії та спрямованість на її виконання. Це цілеспрямоване вираження особистості, що обіймає установку, погляди і переконання, систему відносин, мотивацію, емоційно-вольові та розумові якості, професійну компетентність, навички і вміння її практичного втілення. Під професійно-педагогічною компетентністю розуміють сукупність умінь педагога як суб’єкта педагогічного впливу особливим чином структурувати наукове і практичне знання з метою найкращого вирішення педагогічних завдань.
4. Лінгводидактичну готовність майбутніх учителів до навчання учнів угорської початкової школи державної мови ми визначили як сукупність наукових лінгводидактичних знань, сформованість професійно-мовленнєвих умінь і навичок щодо володіння літературними нормами української мови у процесі спілкування; обізнаність з українськими національними традиціями і мовленнєвим етикетом, що обумовлюють ефективне вирішення навчально-виховних і мовленнєвих завдань у процесі викладання навчального предмета – українська мова. Компонентами лінгводидактичної готовності студентів до навчання учнів української мови виступили: лінгвістична, мовленнєва, комунікативна, методична, оцінно-регулятивна і народознавча компетенції з відповідними показниками.
5. На констатуючому етапі експерименту було виявлено вихідні рівні лінгводидактичної готовності студентів до навчання української мови як державної угорськомовних учнів молодших класів. За результатами експерименту студентів високого рівня готовності не було виявлено. На достатньому рівні перебувало по 6% студентів в експериментальній і контрольній групах. На середньому рівні було 36% студентів в експериментальній і 30% - у контрольній групах. Переважна більшість студентів були на низькому рівні – 68% в експериментальній і 64% - у контрольній групах.
6. Педагогічними умовами ефективного формування лінгводидактичної готовності студентів до навчання державної мови угорськомовних учнів виступили:
- коригування змісту навчального предмета “Українська мова з методикою викладання у початкових класах” відповідно до двомовної мовленнєвої ситуації, зокрема угорськомовної початкової школи;
- структурування навчального матеріалу з української мови та методики її викладання з урахуванням принципів інтеграції та цілісності у вивченні матеріалу;
- впровадження блокової системи у процесі викладання української мови з методикою в початкових угорськомовних класах;
- взаємозв’язок окремих складових блоку на основі спільної термінології (лексики);
- максимальна активізація навчально-мовленнєвої діяльності студентів.
7. Формуючий експеримент здійснювався за такими етапами: когнітивний, репродуктивний, творчий. Формою організації змістового аспекту навчання студентів було обрано блокову систему, яка передбачала розробку 30 блоків та комплексне методичне забезпечення кожного блоку. Реалізація змістового аспекту експерименту рівномірно розподілялась за всіма трьома етапами: когнітивним, репродуктивним, творчим.
8. Результати формуючого експерименту засвідчили позитивний вплив запропонованої методики. Якщо на констатуючому етапі на достатньому рівні перебувало лише 6% студентів, то за результатами прикінцевого контрольного зрізу стало 58%, тобто більшість з них; на середньому рівні зменшилось з 36% до 22% і на низькому з 68% до 20% студентів. У контрольній групі, де навчання відбулося за традиційною методикою, були помітні тільки деякі позитивні зміни. Так, на достатньому рівні збільшилося з 6% до 16%; на середньому з 30% до 40% студентів, на низькому рівні відповідно зменшилося з 64% до 44% студентів.
Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо у формуванні культури мовленнєвого спілкування студентів і учнів початкових класів в умовах багатомовного середовища.
| 