Анотація до роботи:
Форосенко B.C. Переломи проксимального відділу стегнової кістки у людей старших вікових груп та їх медико-соціальні наслідки. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. Інститут травматології та ортопедії АМН України, Київ, 2006. Дисертаційна робота присвячена вивченню розповсюдженості та медико-соціальних наслідків переломів проксимального відділу стегнової кістки у людей старших вікових груп, питанням прогнозування та медикаментозної реабілітації даного контингенту. В роботі вивчено структурно-функціональний стан кісткової тканини (з використанням методу ультразвукової денситометрії) та фактори ризику остеопоротичних переломів проксимального відділу стегнової кістки. Встановлено, що частота переломів зростає з віком: у жінок - після 65 років, у чоловіків — після 75 років. За період 2000-2002 років частота переломів проксимального відділу стегнової кістки різко збільшилася в основному за рахунок населення старечого віку. Найбільший показник частоти переломів спостерігався у жінок вікової групи 85 років та старше у 2001 (1026/100000) та 2002 (1162,8/100000) роках; у чоловіків 85 років та старше 1012/100000) - у 1998 році. Виявлені статеві відмінності: частота переломів є вірогідно вищою у жінок літнього та старечого віку. Летальність серед хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки склала 18,6%: протягом перших 6 місяців після виникнення перелому вмерло 47% хворих від загальної кількості померлих. Серед померлих переважали хворі з медіальними переломами шийки стегнової кістки (73,6%). Аналіз віддалених результатів лікування хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки показав, що через рік 41,1% пацієнтів з медільними переломами шийки стегнової кістки та 4% пацієнтів з переломами вертлюгової ділянки не могли пересуватися без сторонньої допомоги. Найкращі результати лікування медіальних переломів шийки стегнової кістки спостерігалися при ендопротезуванні кульшового суглоба, латеральних - остеосинтезі та скелетному витягненні, проте лікування скелетним витягненням у людей літнього та старечого віку часто обумовлювало виникнення ускладнень, які збільшують ризик летальності. Переломи проксимального відділу стегнової кістки спостерігалися на тлі виражених структурно-функціональних порушень кісткової тканини: індекс міцності кісткової тканини у хворих з переломами був знижений у порівнянні з особами без переломів у чоловіків на 23,9%, у жінок - на 18,2%. Усі хворі з переломами проксимального відділу стегнової кістки мали остеопенію та остеопороз за результатами ультразвукової денситометрії. Кальцемін та біологічно активна добавка "Остеїн" є ефективними засобами у реабілітації хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Шестимісячний курс лікування збільшує міцність кісткової тканини, покращує її якість, знижує виразність больового синдрому у травмованій кінцівці. |