У дисертаційній роботі розглянуто особливості теорії перехідної економіки і практики трансформаційних процесів, досліджено систему перехідних економічних суперечностей, розкрито основні форми й механізм їх вирішення, проаналізовано тенденції розвитку постсоціалістичних країн. 1. Визначено, що на сучасному етапі перехід відбувається не лише від планової системи до змішаної, але й від індустріального суспільства до постіндустріального. Порівняння різних підходів вивчення розвитку суспільно-економічних систем, а саме: філософсько-господарського, культурологічного, системного, цивілізаційного, формаційного, та інших, дало змогу виділити ряд критеріїв оцінки перехідних перетворень. Серед них: культурологічні, історичні й особистісні чинники переходу; цивілізаційні та формаційні аспекти трансформації; стан системи економічних суперечностей; макроекономічні, структурні, інституційні параметри реформ. 2. Окреслено основні дискусійні моменти теорії перехідної економіки, які найбільше вплинули на перебіг трансформаційних перетворень. Насамперед, це: причини кризи планової системи та можливості її вдосконалення, особливості стартових умов реформ, об‘єктивність трансформаційного спаду, ознаки завершення переходу. Обґрунтовано необхідність визначення закономірностей переходу та аналізу проблем реформ за допомогою вивчення систем перехідних суперечностей. 3. У системі перехідних суперечностей виділено загальносуспільні, соціальні й економічні суперечності. Різна природа та особливості впливу на трансформацію спонукали до виділення трьох основних типів економічних суперечностей за підґрунтям: історичні суперечності (взаємодії елементів систем і етапів переходу); функціональні суперечності; суперечності стратегій та практики реформ. Роль історичних суперечностей є вирішальною для успішності переходу, в той же час перебіг перехідних процесів істотно залежить від функціональних, а особливості та напрямки розвитку – від суперечностей стратегій і практики реформ. 4. Розкрита загальна схема механізму вирішення економічних суперечностей, що містить: вихідні умови, методи розв‘язку, практичні форми і засоби вирішення, способи оцінки прогресивного чи регресивного впливу на розвиток трансформаційних економік. 5. Форми розв‘язку суперечностей суттєво відрізнялись по групам перехідних економік. Так, в країнах ПСА використовувались плавні, поступові і виважені форми вирішення суперечностей (м‘якої інверсії, консенсусу, медіації). На початку 90-х рр., у Східній Європі застосовувався революційний тип змін та масштабні й різкі форми розв‘язку суперечностей (тверда та поступальна інверсія). В ЦСЄ та Балтії через кращі стартові умови та вміле керівництво вдалося провести радикальні реформи, натомість в ПСЄ та СНД реформи здійснювались за принципом “stop and go”. В середині 90-х рр., відбулась відмова від радикального розв‘язку і повернення до м‘яких форм вирішення суперечностей. Застосування кластерного аналізу дало змогу оцінити результати перетворень і визначити тенденції розвитку перехідних країн. Найвищу висхідну динаміку макроекономічних показників показали країни ПСА, наймасштабніші системні зміни відбулись у ЦСЄ та Балтії, найбільш складні наслідки реформ спостерігаються в країнах ПСЄ та СНД. 6. Встановлено, що для посилення позитивних тенденцій розвитку перехідних економік необхідне використання комплексних поступальних заходів реформ та плавних форм розв‘язку суперечностей, спрямованих як на вирішення перехідних суперечностей, так і на реалізацію основних завдань суспільної трансформації. Теоретичні результати дослідження стали основою для практичних рекомендацій, спрямованих на посилення позитивних тенденцій переходу: 1. Постсоціалістичну трансформацію потрібно здійснювати шляхом проведення складної сукупності масштабних суспільних змін (соціальних, економічних, політичних та ін.), які взаємопов‘язані між собою і відбуваються протягом певного часу та у визначеній послідовності. 2. Причини кризи РЕВ полягали у спотворених системі власності й господарському механізмі і, як наслідок, зниженні ефективності економіки. Приклад ПСА показав, що можливості поступової трансформації й конвергенції планової системи у змішану виявилися не вичерпаними. Плавний перехід дозволяє запобігти трансформаційному спаду, суспільним потрясінням, є сприятливим для відновлення. Особливостями стартових умов трансформації ЦСЄ були порівняно невеликі господарства з низькою часткою першого підрозділу суспільного виробництва, нетривалим тоталітарним минулим, тощо. В СНД та ПСА господарство відрізнялось більшою масштабністю і диспропорціями, а в ПСА - нерозвиненістю. Однакові концепції реформ не повинні застосовуватись у всіх країнах, що підтвердили різні наслідки переходу. Ознаками завершення трансформації є досягнення основних параметрів економіки та рівня життя розвинених країн. 3. Доведено залежність динаміки перетворень від вирішення сукупності головних суперечностей етапів реформ, якими, є відповідно: 1) суперечності поєднання ринкового та планового господарських механізмів, різних форм власності; 2) міжсистемні: лібералізації, стабілізації, інституційні, політекономічні, управлінські, розпаду РЕВ; 3) суперечності між макростабілізацією і зростанням, інтеграції, між інвестиціями, заощадженнями та споживанням; 4) суперечності між ендо- і екзогенною орієнтацією економіки, макростабілізації, стимулюючої політики та заходів адаптації до ЄС; загострення соціальних суперечностей, утворення кланово-корпоративної економіки в СНД; 5) суперечності вирівнювання рівня розвитку членів ЄС, інтенсифікації зростання, посилення інтеграції в СНД; 6) суперечності формування економічної системи ЄС або нових систем в СНД. 4. Визначено основні форми розв‘язку економічних суперечностей у перехідних країнах: твердої інверсії (ліквідація або різка зміна протилежностей), поступальної інверсії (циклічність змін, створення перехідних економічних форм), м‘якої інверсії (асиметричний розв‘язок, пересупідрядність сторін, розмежування сфер впливу, підтримка відповідності, оптимізація), консенсусу (компроміс, поліваріантність форм існування сторін), медіації (коливального згасання, рівновага, злиття, синтез). 5. Доведено, що чим масштабнішим і кризовішим є господарство, тим доцільніше застосовувати плавні форми вирішення суперечностей, які узгоджені з цінностями та сподіваннями населення. Оптимальними були наступні форми вирішення перехідних суперечностей: поступальна інверсія, м‘яка інверсія, консенсус, медіація, які відзначалися найменшими соціальними струсами і господарськими шоками, що підтверджує приклад країн ПСА. 6. Стратегічними пріоритетами трансформації СНД є реалізація національних інтересів, досягнення стабільного зростання, проведення перетворень в інтересах всього суспільства, розвиток людського потенціалу. Обґрунтовано необхідність застосування заходів економічної політики спрямованих на покращення ефективності економіки та заходів соціальної політики щодо скорочення майнового розшарування і підвищення рівня життя населення. Для забезпечення успіху реформ потрібно здійснення різновекторної інтеграції, формування конкурентного середовища, сприятливого господарського клімату та громадянського суспільства. |
