Дослідження провадження з перегляду судових актів господарських судів в апеляційному порядку було проведено на основі аналізу законодавства, практики його застосування і наукової доктрини з питань теми дослідження з метою рішення актуального наукового завдання – удосконалення процедури апеляційного перегляду судових актів господарських судів з метою підвищення ефективності захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання. У результаті проведеної роботи виявлено ряд теоретичних і практичних проблем щодо предмета дослідження і підготовлено відповідні висновки та пропозиції, до основних з яких відносяться такі: 1. Встановлено, що з часів Давнього Риму, коли вперше було запроваджено апеляції, даний інститут прийшов шлях ґрунтовної еволюції та вдосконалення як важливий засіб гарантування суб'єктам господарювання більш надійного захисту їх прав. 2. Обґрунтовано, що апеляція – це процесуальна гарантія повторного перегляду справи на предмет законності та обґрунтованості актів місцевого господарського суду. 3. Аргументовано, що апеляційне провадження – це сукупність дій господарського суду апеляційної інстанції та осіб, які беруть участь у справі, що здійснюються з метою перевірки законності та обґрунтованості актів місцевого господарського суду повністю або в частині, та повторного перегляду справи по суті. 4. Виявлена практична цінність науково-обґрунтованого уявлення про апеляційне провадження, яка полягає у можливості належного захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, а також у створенні єдиної системи знань про окремі інститути оскарження судових рішень. 5. Обґрунтовано, що об'єкт апеляційного оскарження – це судовий акт (рішення, ухвала) суду першої інстанції, що не вступив або вступив у законну силу, який тягне за собою, на думку апелянта, несприятливі для нього наслідки вирішення спору. 6. Узагальнено особливості апеляційного провадження у господарському процесі, зокрема, щодо процедури перегляду справи, скорочених строків для оскарження та строків перегляду судового рішення, можливості подання касаційної скарги без попереднього звернення з апеляцією тощо. 7. Конкретизовано окремі передумови права на апеляцію: суб'єктивні (наявність права особи на подання скарги), об'єктивні (наявність порушень матеріального чи процесуального права та відсутність пропущеного і не відновленого строку на подання апеляції) та формальні (вимоги до оформлення скарги (подання) та додатків до неї) умови. 8. Аргументована необхідність введення скороченої процедури апеляційного провадження за певними категоріями справ (зокрема, за скаргами на процесуальні порушення), а також розгляд справи в порядку письмового провадження у справах, за якими апелянт погоджується з розглядом справи за його відсутності. 9. На основі теоретичних пропозицій та висновків запропоновано зміни та доповнення до Господарського процесуального кодексу України про перегляд судових рішень в апеляційному порядку, а саме: у частині першій статті 91 розширити коло осіб, які мають право на подання апеляції, включивши до нього третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору та інших осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи ухвалу, що стосується їх прав і обов'язків; закріпити також процедуру визнання та вступу в процес осіб, яких не було залучено до участі у справі у першій інстанції; частину другу статті 91 замінити положенням про подачу апелянтом документів оскарження безпосередньо до апеляційного господарського суду. Також пропонується доповнити вказану статтю положенням, що апеляційний суд залишає заяву без розгляду, якщо ціна майнового позову не перевищує три тисячі гривень; доповнити статтю 93 положеннями, що удосконалюють процедуру та процесуальні строки відновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги. У цій статті доречно встановити також положення про обов'язкове зупинення виконавчого провадження судового акту першої інстанції не тільки у разі звернення з апеляційною скаргою (поданням) у встановлений строк, але й у разі відновлення строку подання; доповнити ГПК статтею 97-1, якою надати апеляційному господарському суду повноваження залишити скаргу без руху у випадках несплати державного мита, неприкладення доказів відправлення скарги іншим учасникам процесу або документів, які вказані як додатки до апеляційної скарги, тощо; унести зміни до статті 102 ГПК щодо скорочення строку розгляду справи в апеляційній інстанції до одного місяця та сформулювати правила відліку початку строку на апеляційне оскарження; доповнити Кодекс статтею 106-1, в якій закріпити право апеляційного господарського суду видавати накази на прийняті ним постанови самостійно; унести зміни в статтю 107, закріпивши, що касаційному перегляду підлягають тільки судові акти, які були переглянуті у порядку апеляції. Унесення зазначених та інших, викладених у дослідженні, положень до ГПК на сучасному етапі розвитку господарського процесу в Україні сприятиме економії коштів сторін та держави, часу розгляду справи, а також зменшить можливості затягування справи та удосконалить процедуру розгляду і вирішення спору в апеляційному порядку, що позитивно позначиться на розвитку господарських відносин взагалі. | 