Анотація до роботи:

Очеретько Б.Є. Передумови збереження досягнень і тривалість спортивної кар’єри у веслуванні академічному. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт. Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2008.

У дисертації наведено дані про зміст і особливості етапу збереження досягнень спортсменів, які спеціалізуються у веслуванні академічному, наведено особливості впливу комплексу педагогічних, медико-біологічних, психологічних, соціально-побутових і економічних чинників збереження високих досягнень веслувальників.

Встановлено, що подовження спортивної кар’єри у веслуванні академічному пов’язане зі створенням певних моральних та матеріальних стимулів, за умови врахування деяких особливостей підготовки спортсменів-веслувальників на завершальних етапах багаторічного спортивного вдосконалення, а саме: особливої ролі технічної і функціональної підготовленості, що освоюється спортсменом протягом попередніх етапів тренування; переорієнтування цільової спрямованості, змісту і частки змагальної підготовки кваліфікованих веслувальників у річному циклі; оптимального віку досягнення кваліфікаційних рівнів і спортивних звань тощо.

1. Аналіз спеціальної науково-методичної літератури показав, що у сучасній системі багаторічної підготовки збереження спортивних досягнень вимагає вирішення низки проблем:

визначення доцільності подальшого продовження занять спортом;

з’ясування резервних можливостей організму спортсменів, що дозволяють підтримувати і підвищувати досягнутий на попередніх етапах багаторічної підготовки рівень адаптації;

з’ясування і обґрунтування чинників і розробка рекомендацій продовження періоду успішних виступів спортсменів, пов’язаних із комерціалізацією і професіоналізацією олімпійського спорту.

Дані напрями є перспективними і мало вивченими.

Велика кількість спортсменів, які спеціалізуються в різних видах спорту, успішно виступають за межами оптимальної зони досягнення найвищих результатів. Їхній досвід може розглядатися як один із провідних напрямів удосконалення системи підготовки спортсменів на завершальних етапах її багаторічного вдосконалення.

2. Як передумови збереження спортивних досягнень у веслуванні академічному виділено комплекс взаємопов’язаних чинників:

I чинник із сумарним внеском 31 % включає матеріальний стан (=0,76, p<0,01), освіту (=0,74, p<0,01), обсяг і спрямованість навантажень на завершальних етапах багаторічного вдосконалення (=0,77, p<0,01);

II чинник із сумарним внеском 23 % включає стан здоров’я (=0,80, p<0,01) і психологічні особливості веслувальників (=0,93, p<0,01);

III чинник із сумарним внеском 21 % включає функціональну (=–0,97, p<0,01) і технічну підготовленість (=–0,95, p<0,01).

3. Між чинниками, що визначають тривалість збереження досягнень у веслуванні академічному існують достовірні взаємозв’язки, що підтверджується результатами кореляційного аналізу:

функціональна і технічна підготовленість спортсменів тісно пов’язані між собою (=0,85, p<0,01) і не мають взаємозв’язку з іншими вивченими характеристиками;

обсяг і спрямованість навантажень на етапі збереження досягнень взаємопов’язані з психологічною підготовленістю (=0,55, p<0,01), тактичною підготовленістю (=0,45, p<0,01), станом здоров’я (=0,53, p<0,01), освітою (=0,59, p<0,01), матеріальним станом (=0,55, p<0,01) і обсягом та спрямованістю навантажень на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей (=0,77, p<0,01).

4. Аналіз виступів елітних веслувальників-чемпіонів і фіналістів Ігор Олімпіад за період 1988–2004 рр. дозволив виявити такі тенденції:

оптимальний вік перших великих успіхів у веслуванні академічному становить 22,1±2,8 роки у чоловіків і 22,4±3,7 роки у жінок;

вікові межі демонстрації високих результатів у веслуванні академічному становлять 15-34 роки у жінок і 16-30 років – у чоловіків;

для 30,7 % веслувальників фінал Ігор Олімпіади 2004 р. був другим у їхній спортивній кар’єрі, для 10 % веслувальників – третім;

невисокий відсоток (8,7 %) професійних спортсменів серед світової еліти веслувальників свідчить про специфіку веслування академічного як виду спорту і незначний вплив процесів професіоналізації та комерціалізації на збільшення тривалості виступів у веслуванні академічному, характерних для спорту вищих досягнень. Паралельне заняття спортом із реалізацією в іншій сфері діяльності дозволяє веслувальнику тривалий час зберігати високі спортивні результати.

5. Виявлено особливості підготовки і демонстрації високих результатів українських веслувальників, які спеціалізуються у веслуванні академічному та знаходяться на етапі збереження досягнень:

середній вік перших великих успіхів становить 18,6±1,3 років, що співпадає з виконанням кваліфікаційного нормативу «Майстер спорту України», демонстрація високих спортивних результатів припадає на 22,6±1,9 роки, що відповідає виконанню нормативу «Майстер спорту України міжнародного класу»;

демонстрація високих спортивних результатів спортсменами у веслуванні академічному спостерігається після 10 років занять видом спорту;

на етапі збереження досягнень кількість тренувальних днів у спортсменів у річному циклі підготовки становить 311, із них 112,5±43,4 – централізована підготовка, 198,5±57,7 – індивідуальна підготовка. Веслувальник витрачає на тренувальне заняття в підготовчому періоді 2,83±0,91 години, у змагальному – 2,03±0,68 години. Спостерігається збільшення тривалості періоду відпочинку в перехідному періоді;

змагальне навантаження становить 7–8 змагань і 25 стартів за сезон.

6. Виявлено й обґрунтовано особливості структури функціональної підготовленості веслувальників, які перебувають на етапі збереження досягнень:

характерне зниження аеробної потужності, економічності кардіореспіраторних реакцій і ступеня реалізації енергетичного потенціалу;

достовірне збільшення рухливості та стійкості реакцій кардіореспіраторної системи на тренувальні і змагальні навантаження;

стабільний вияв анаеробної потужності, що достовірно не змінюється протягом завершальних етапів багаторічного вдосконалення. Варіативність у групі (V=18,01 %) свідчить про залежність показників від індивідуальних особливостей спортсменів.

7. Встановлено що:

результативність веслувальників пов’язана з високим рівнем самоефективності (=0,58, p<0,01), що дозволяє констатувати переорієнтацію всього способу життя спортсмена на завдання спорту вищих досягнень;

зниження оцінки ефективності власних дій кваліфікованих веслувальників пов’язане з підвищеним рівнем напруженості механізмів психологічної адаптації і зниженням рівня функціональних можливостей психологічної адаптації. З самооцінкою у веслувальників пов’язані показники особистісної тривожності, відносини із членами команди, із тими, хто іх оточує;

для веслувальників характерний помірний рівень особистісної (52 %) і реактивної (64 %) тривожності, що свідчить про стійкість організму спортсменів до стресових ситуацій, адекватності реагування на ситуації;

мотивація до збереження досягнень у веслуванні академічному пов’язана із задоволенням двох основних груп потреб: моральних (можливість самореалізації, задоволення від перемог на змаганнях тощо) і матеріальних (винагорода, розширення зв’язків і знайомств тощо). Встановлено, що у спортсменів високої кваліфікації мотивацію до продовження занять спортом зумовлюють, в основному, моральні потреби.

8. На ефективність тренувального процесу веслувальників високого класу, які перебувають на етапі збереження досягнень, впливає низка соціальних чинників: матеріальне положення, побутові умови, час, що витрачається на навчання або роботу, і побутові потреби. У веслуванні академічному спортсмени витрачають до 5 год. на день на види діяльності, не пов’язані з тренувальним процесом, що знижує ефективність підготовки і відновлення спортсменів поза тренувальними зборами.

Для веслувальників, які перебувають на етапі збереження досягнень, не характерний травматизм (лише у 13 % спортсменів періодично зустрічаються травми). На травматизм на даному етапі впливають кількість тренувальних зборів (на місцях) (=0,29), і частота захворювань, не пов’язаних зі спортивною діяльністю (=0,39); 65 % спортсменів хворіють рідко, 21 % – періодично, 11 % – не хворіють. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки. Встановлено, що чим частіше спортсмен хворіє, тим більшою мірою ускладнюються стосунки в команді, що пов’язано із специфікою виду спорту і веде до порушення тренувального процесу.

9. Основними причинами завершення спортивної кар’єри у веслуванні академічному є:

погіршення стану здоров’я (хронічні захворювання, травми 37 %);

втрата інтересу до занять спортом, унаслідок набуття престижної професії (17 %);

невпевненість спортсмена у власних силах і відсутність перспективи покращання спортивного результату, пов’язаного з методикою підготовки, недосконалістю матеріально-технічного забезпечення підготовки спортсменів і недостатньою кількістю змагань (16 %);

моральна незадоволеність (14 %).

Низькі матеріальні стимули не є вагомою причиною для завершення занять спортом у веслуванні академічному.

10. Виявлені закономірності, характерні для спортсменів, які перебувають на етапі збереження досягнень, і аналіз причин можливого завершення занять спортом у веслуванні академічному дозволили:

розробити критерії відбору спортсменів, які спеціалізуються у веслуванні академічному на етапі збереження досягнень;

визначити пріоритетні показники, характерні для даного етапу, і сформувати алгоритм оцінки потенційних можливостей веслувальників на завершальних етапах багаторічного вдосконалення;

розробити рекомендації з планування і контролю підготовки веслувальників на етапі збереження досягнень.

Перспективою подальших досліджень є вивчення етапів поступового зниження досягнень і виходу зі спорту вищих досягнень та створення передумов до збереження спортивних досягнень спортсменами високого класу, які перебувають на етапі збереження досягнень.

Публікації автора:

1. Очеретько Б. Особливості підготовки спортсменів, що спецiалiзуються в академічному веслуванні на етапі збереження досягнень // Теорія i методика фізичного виховання i спорту. – 2003. – № 1. – С. 37–39.

2. Очеретько Б.Є. Перспективи збереження високих досягнень у спорті // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць. – Львів, 2006. – Вип. 10, Т. 3. –
   С. 68–72.

3. Очеретько Б. Аналіз факторів, що обумовлюють структуру етапу збереження досягнень в академічному веслуванні // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць. – Львів: ЛДІФК, 2004. – Вип. 8. – Т. 1 – С. 305–308.

4. Очеретько Б. Особливості функціональної підготовленості веслярів-академістів, що знаходяться на етапі збереження досягнень // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць. – Львів: ЛДІФК. – Вип. 6. – Т. 2 – 2002. – С. 177–180.

5. Очеретько Б. Моделювання функціональної підготовленості спортсменів високої кваліфікації в академічному веслуванні // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць. – Львів: ЛДІФК, 2001. –– Вип. 5. – Т. 1 – С. 233–236.

6. Очеретько Б., Шинкарук О. Влияние здоровья и социальных факторов на спортивное долголетие // Наука в олимпийском спорте. – 2004. – № 1. – С. 108–115. Особистий внесок здобувача полягає в аналізі літературних джерел та систематизації результатів.

7. Шинкарук О., Очеретько Б. Факторы, влияющие на продолжительность сохранения спортсменами достижений // Международный научный конгресс «Современный олимпийский спорт и спорт для всех»: Материалы X междунар. науч. конгресса // Науч. ред. В.Мищенко; Академия физического воспитания и спорта им. Е.Снядецкого. – Гданьск, 2006. – С. 83–86. Особистий внесок здобувача полягає в проведенні досліджень, аналізі отриманих результатів.

8. Очеретько Б.Е. Системный анализ факторов, влияющих на продолжительность сохранения достижений в академической гребле // Міжнародний науковий конгрес «Олімпійський спорт і спорт для всіх»: ІХ міжнар. наук. конгрес, присвячений 75-річчю НУФВСУ: Тези доп./ За ред. В.М.Платонова та ін. – К.: Олімпійська література, 2005. – С. 398.

9. Очеретько Б.Е., Кропта Р.В. Реалии соревновательной борьбы в олимпийской академической гребле // Міжнародний науковий конгрес «Олімпійський спорт і спорт для всіх»: ІХ міжнар. наук. конгрес, присвячений 75-річчю НУФВСУ: Тези доп. / За ред. В.М.Платонова та ін.. – К.: Олімпійська література, 2005. – С. 373. Особистий внесок здобувача полягає в проведенні досліджень, аналізі отриманих результатів їх узагальнені.

10. Очеретько Б., Шинкарук О. Использование тактических моделей в соревновательной деятельности высококвалифицированных гребцов-академистов // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації та спортивної медицини і реабілітації: IV Міжнар. Наук. конгрес. – К., 2000. – С. 96. Особистий внесок здобувача полягає в проведенні досліджень, аналізі отриманих результатів їх узагальнені.