Анотація до роботи:

Островерх О.О. Педагогічний моніторинг як засіб гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Харків, 2005.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі.

У дисертації вперше визначено технологічну карту педагогічного моніторингу і з’ясовано його ефективний вплив на підвищення науково-теоретичного рівня освітнього процесу; досліджено поняття та структурні елементи педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, який сприяє самоактуализації особистості та захисту її соціального статусу; вперше розроблено нормативно-пошукові моделі діяльності учасників освітнього процесу, які побудовані на основі системи рейтингових оцінок різних напрямків навчальної, виховної, наукової та громадської роботи.

Отриманні результати дослідження полягають в тому, що розроблена система педагогічного моніторингу дозволяє приймати науково обґрунтовані педагогічні та організаційні рішення, направлені на удосконалення організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі та його гуманізацію. Результати дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів III – IV рівнів акредитації.

Узагальнення результатів теоретичного пошуку, експериментальної роботи підтверджують основні положення гіпотези дослідження і дозволяють зробити такі висновки:

1. На основі здійсненого аналізу наукової літератури доведено, що теоретичними передумовами дослідження стало положення про те, що застосування педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі забезпечує умови для функціонування такого середовища, котре сприяє не тільки визначенню стану освітнього процесу, але і створює передумови вдосконалення й підвищення рівня підготовки фахівців.

2. Проведений аналіз наукових праць з філософії, педагогіки та психології дозволив виявити сутність педагогічного моніторингу як важливого засобу гуманізації освітнього процесу. Гуманістичний характер педагогічного моніторингу полягає в тому, що всі його учасники є рівноправними партнерами в діяльності, котрі співпрацюють між собою, вдосконалюючи спільну діяльність на основі даних моніторингу. Науково обґрунтовано необхідність використання педагогічного моніторингу; визначено основу й вимоги до його впровадження в умовах вищого навчального закладу.

3. Розроблено технологічну карту педагогічного моніторингу в системі вищих навчальних закладів, що передбачає основні етапи: підготовчий, адаптаційно-установчий, вихідно-діагностичний, змістовно-технологічний, підсумково-діагностичний. Результатом використання педагогічного моніторингу є одержання об’єктивних даних, що стимулюють самоактуалізацію особистості і забезпечують захист соціального статусу учасників освітнього процесу.

4. Визначено основні критерії й показники ефективності використання педагогічного моніторингу: загальнопрофесійні; інтелектуальні; психологічні.

5. Розроблені теоретичні положення використання моделей педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу пройшли експериментальну перевірку. Кваліметричний аналіз отриманих під час впровадження педагогічного моніторингу даних досягнення прогностичних показників моделей діяльності на різних рівнях освітнього процесу, виражений у графічній і цифровій формах, дає підставу для прийняття необхідних організаційно-методичних заходів, спрямованих на подальшу гуманізацію освітнього процесу. В експериментальних групах зросла навчальна активність студентів, підвищилася їхня відповідальність за якість засвоєння матеріалу, студенти більш ініціативно виконували самостійну роботу, виявляли більшу зацікавленість до дослідницької діяльності.

6. Здійснення теоретико-експериментального дослідження дало змогу сформулювати рекомендації щодо використання педагогічного моніторингу в практиці вищих навчальних закладів освіти: у процесі гуманізації освітнього процесу, необхідним є оволодіння студентами прийомами цілепокладання до позитивної мотивації навчальної, наукової, громадської та виховної діяльності, особливо такими методами, як самоконтроль, самокорекція та самооцінка. Викладач має бути підготовлений до здійснення моніторингу, а саме: усвідомлювати мету проведення педагогічного моніторингу, завдання, послідовність етапів його впровадження, знати техніку замірів і методів опрацювання результатів на кожному етапі, кінцевих результатів, вміти їх аналізувати.

Таким чином, нами була експериментально підтверджена гіпотеза, котра ґрунтувалася на припущенні, що впровадження педагогічного моніторингу в освітній процес навчального закладу ефективно впливатиме на його гуманізацію.

Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що досягнення мети, реалізація завдань, впровадження педагогічного моніторингу в освітній процес вищого навчального закладу забезпечує підвищення рівня гуманізації освітнього процесу.

У цілому, теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження доцільно використовувати вищим навчальним закладам у процесі професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

Виконане дослідження не вичерпує всієї різноманітності питань, пов’язаних з педагогічним моніторингом як засобом гуманізації освітнього процесу в вищому навчальному закладі. Подальшого дослідження потребують такі аспекти проблеми як підготовка викладача у вищих навчальних закладах до здійснення педагогічного моніторингу студентів, врахування особливостей використання педагогічного моніторингу на різних факультетах тощо.

Публікації автора:

1. Островерх О.О. Стан морально-правового виховання майбутнього вчителя в сучасних умовах // Проблеми професійної педагогічної діяльності: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. – Київ: Науковий світ, 2002. – С. 72 – 77.

2. Островерх О.О. Історичний аналіз педагогічного моніторингу освітнього процесу // Проблеми підготовки студентської молоді до навчально-пізнавальної діяльності: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. – Київ: Науковий світ, 2002. – С. 112 – 118.

3. Островерх О.О. Сучасне теоретичне трактування поняття педагогічного моніторингу // Інтенсифікація професійної підготовки студентів у навчальних закладах гуманітарної спрямованості: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. – Харків: ПринтДизайн, 2003. – С. 119 – 123.

4. Островерх О.О. Принципи педагогічного моніторингу // Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. “Професіоналізм педагога”. – К.: Пед.преса, 2003. – С. 178 - 180.

5. Островерх О.О. Рейтингова система оцінювання навчальної діяльності студентів // Проблеми оновлення змісту та методів навчання у закладах освіти: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури – Харків: Стиль-Издат, 2003. – С. 128 – 134.

6. Островерх О.О. Педагогічний моніторинг – важливий засіб гуманізації вищої освіти // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2003, - Вип. 19. – С. 90 – 97.

7. Островерх О.О. Гуманітаризація як найважливіший принцип побудови освітніх систем // Педагогічні особливості формування професійних якостей студентів: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка – Харків-Луганск: СтильІздат, 2004. – С. 146 – 151.

8. Островерх О.О. Організаційно-технологічне проектування підвищення професійного рівня викладачів вищого навчального закладу // Матеріали ІХ міжнар. наук.-метод. конф. “Удосконалення підготовки фахівців”. - Одеса: Астропринт, 2004. – С. 21.

9. Островерх О.О. Адаптаційний процес у вищому навчальному закладі // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Проблема цілісного розвитку особистості студента як суб’єкта педагогічної взаємодії (глобальні і регіональні тенденції)”. - Донецьк, 2004. – С. 60 – 62.

10. Островерх О.О. Основні світові тенденції розвитку вищої освіти // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і психологія: Зб. наук. ст. – Ялта: РВВ КДГІ, 2004. – Вип.6, Ч.2. С. 66 – 70.