Результати дослідження дають можливість зробити такі висновки: 1. Глибокий науковий аналіз висвітлення проблеми інтенсифікації професійного навчання дискурсом як детермінанти розвитку вищої освіти дає підстави вважати дану проблему мало розробленою у теорії і методиці професійної освіти. Дослідження засвідчило, що проблема, пов’язана з підготовкою студентів до професійної діяльності, стала особливо актуальною на етапі модернізації всієї системи освіти України. Нами подано авторське визначення „інтенсифікації професійного навчання”, яке ми розуміємо як підвищення продуктивності навчальної праці викладача і студента в кожну одиницю часу та „педагогічного дискурсу” – це є один із засобів інтенсифікації навчально-виховного процесу у теорії і методиці професійної освіти з урахуванням сучасних інноваційних технологій, що впливають на мисленнєву діяльність студента і спонукають його до майбутньої самостійної діяльності. Ми виділили основні чинники інтенсифікації навчання: підвищення цілеспрямованості професійного педагогічного навчання; посилення мотивації; збільшення інформативної місткості змісту освіти; застосування активних методів і форм навчання з прискорення темпу навчальних дій; розвиток навичок навчальної праці; використання комп'ютерів та інших нових інформаційних технологій. 2. На основі теоретичного аналізу філософського, філологічної та педагогічної літератури розкрито й обґрунтовано необхідність навчання студентів гуманітарних спеціальностей педагогічному дискурсу. Історико-теоретичний аналіз підтвердив послідовність концептуальної лінії дискурсу, що еволюціонує – як риторика від стародавніх часів до дискурсу у новітній культурі. З соціальним розвитком суспільства розширюються та уточнюється інноваційні підходи у підготовці студентів, які потребують сучасного уточнення, а саме: підвищення цілеспрямованості професійного педагогічного навчання, посилення мотивації кожного студента до майбутньої роботи, збільшення інформативної місткості змісту освіти, застосування активних методів і форм навчання, прискорення темпу навчальних дій, розвиток навичок навчальної праці, використання комп’ютерів та інших інформаційних технологій. Аналізуючи проблеми інтенсифікації професійної підготовки, нами зроблений висновок щодо необхідності навчання студентів розв’язанню майбутніх виробничих проблем засобами педагогічного дискурсу, для чого потрібно не тільки інформативне наповнення змісту навчання, а й формування професійних умінь. Для цього були виокремленні показники, що сприятимуть удосконаленню професійних умінь і навичок: мотиваційно-професійний, змістовно-навчальний та процесуально-дискурсний. 3. У структурі інноваційних процесів вищої школи педагогічний дискурс повинен займати чільне місце, оскільки методологічне значення дискурсу в освіті як сучасний феномен перебуває у постійному розвитку. Найпоширенішими формами дискурсу є тематичні, конфесійні, професійні, метадискурси та дискурс влади. З погляду нашого дисертаційного дослідження особливо важливою є професійна функція дискурсу Розкриваючи технологію дискурсу, ми виокремили його поняття, історичні підходи розвитку в структурі освіти, безпосередньому аналізі суб’єкт-суб’єктних відносин, та визначення його місця в процесі навчальної діяльності вищої школи. Технології застосування дискурсу під час навчально-виховного процесу стосуються, насамперед його використання як комуніканта, як специфічного виду дискусії з дотриманням обов’язкових правил, які санкціоновані державою або сформовані суспільством і можуть бути дійсними для специфічної групи або для всього суспільства. Він є можливим для висловів, що обмежуються певними заданими умовами дійсності. Педагогічний дискурс, залучений до професійної підготовки студентів вищої школи, розширює сферу мовних аспектів в інноваційних процесах всієї системи освіти. Елементами педагогічного дискурсу є принцип кількості, якості, співвідношення та манери діалогу, які сприяють реальному упровадженню феномена у практику вищої освіти. 4. Запропоновані нами три рівні сформованості педагогічного дискурсу студентів складають високий, середній та низький. Критеріями рівнів було визначено сформованість навчальних компонентів – мотиваційно-професійного, змістовно-навчального та процесуально-дискурсного із забезпечення педагогічного дискурсу, які базувалися на інтересах і потребах студентів та об’єктивних можливостях навчально-виховного процесу. Ми виділяємо форми роботи, під час яких особливо потребувалося сформувати вміння володіти педагогічним дискурсом: дискусія, бесіди, круглий стіл, випадок, подія, проблемна ситуація, рольова гра, які стимулюють увагу студента, змушують його замислитися та посперечатися. Обробка експериментальних даних показала, що високим рівнем сформованості педагогічного дискурсу володіли 24,73 %, середнім 19,62% та низьким 12,81% студентів експериментальних і контрольних груп на початку педагогічного експерименту. В кінці педагогічного експерименту студенти експериментальних груп досягли наступних показників – високий рівень був у 46,12%, середній рівень у 41,06%, на низькому залишилось 12,81% студентів, у студентів контрольних груп в кінцевому результаті показники виявилися дещо вищими від початку педагогічного експерименту, але нижчими від експериментальних груп – високий рівень 32,70%, середній 32,93%, низький 34,36%. Результати підтвердили необхідність впровадження у навчально-виховний процес вищої школи педагогічного дискурсу як засобу інтенсифікації підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності. 5. Під час проведення педагогічного експерименту розроблено та впроваджено методичні рекомендації до спецкурсу „Інноваційна філософія педагогічного дискурсу” для удосконалення професійної підготовки студентів гуманітарних спеціальностей вищих навчальних закладів. У рекомендаціях знайшли відображення система організації педагогічного дискурсу для студентів гуманітарних спеціальностей, тематичне наповнення аудиторними та позааудиторними формами роботи педагога вищої школи під час навчально-виховного процесу. На основі авторського досвіду педагоги, які навчають студентів гуманітарних спеціальностей можуть творчо розвивати культуру спілкування, що передбачає теорія і методика професійної освіти. Результати дослідження дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильно окресленою, визначені завдання реалізовані, мету досягнуто. Сукупність отриманих наукових висновків та практичних рекомендацій має важливе значення для здійснення педагогічного дискурсу як засобу інтенсифікації навчально-виховного процесу в сучасній вищій школі. Подальшими напрямками дослідження цієї проблеми вважаємо: обґрунтування наступності в організації формування культури дискурсу в загальній підготовці майбутніх вчителів, застосування педагогічного дискурсу для учнів у навчально-виховній системі загальноосвітньої школи; здійснення порівняльно-педагогічного аналізу системи формування педагогічного дискурсу майбутніх працівників вищої школи у зарубіжній педагогіці; виявлення закономірностей формування педагогічного дискурсу студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів; професійна підготовка засобами педагогічного дискурсу студентів юридичних спеціальностей та ін. |
