У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання – формування готовності майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності, що виявляється у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов цього процесу. В ході дослідження отримано результати, що підтверджують гіпотезу, покладену в його основу. Реалізовані мета й завдання дають змогу сформулювати такі висновки. 1. Системний аналіз нормативно-правових документів, наукової літератури з теми дослідження засвідчив, що процес формування готовності вчителя іноземної мови до освоєння педагогічних інновацій ще не став предметом спеціального наукового дослідження. Існуючі наукові розробки з проблеми інноваційної діяльності педагога (І.Гавриш, О.Іваницький, О.Кіяшко, Г.Кравченко, Л.Машкіна) не торкаються професійної сфери вчителя іноземної мови. На основі проаналізованих науково-літературних джерел встановлено, що формування готовності студентів до створення та впровадження інновацій не розглядалося як цілісний процес опанування ними теоретико-практичних знань з основ педагогічної інноватики, розвитку інноваційних та інформаційних умінь і навичок. Аналіз наукових праць (І.Богданова, Т.Демиденко, І.Дичківська, Н.Клокар, О.Козлова, Л.Шевченко) довів, що існування різних підходів у розробленні проблеми формування готовності студентів до нововведень, пов’язане, насамперед, із недостатнім рівнем її дослідженості, що потребувало подальшого вивчення означеної проблеми та створення цілісної концепції підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності. На основі системного аналізу наукових праць та дисертаційних досліджень учених визначено найважливіші напрями дослідження – теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов і моделі підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності. 2. Уточнено зміст понять: “інноваційна діяльність”, “інноваційний потенціал”, “інноваційна активність”, “готовність майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності” та визначено їх структуру. “Інноваційна діяльність майбутнього вчителя іноземної мови” трактується нами як складне інтегральне новоутворення, сукупність різних за цілями та характером видів робіт, що відповідають основним етапам розвитку інноваційних процесів і спрямовані на створення та внесення майбутнім педагогом змін до власної системи роботи. Окреслена діяльність є системною, націленою на реалізацію нововведень на основі використання та впровадження нових наукових ідей, знань, підходів або трансформації відомих результатів наукових досліджень і практичних розробок у новий або вдосконалений продукт. Виходячи зі специфіки діяльності вчителя іноземної мови, окреслено власну структуру інноваційної діяльності, що включає такі компоненти: філософський, мотиваційний, креативний, рефлексивний, валеологічний, технологічний та особистісний. Дефініцію “інноваційний потенціал майбутнього вчителя іноземної мови” визначаємо як налагоджену, цілісну та диференційовану систему неоднорідних властивостей особистості студента, що проявляється в процесі вирішення педагогічних завдань. “Інноваційна активність” майбутнього педагога представлена як різновид педагогічної активності, в процесі якої виявляється особистісна творчість та орієнтація на виробництво нового знання (продукту), його впровадження в навчально-виховний процес. “Готовність майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності” трактуємо як стійке новоутворення в структурі особистості студента, яке проявляється в спрямованості його дій на постійне вдосконалення, оптимізацію, оновлення професійної діяльності та містить такі компоненти: мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний, рефлексивний. 3. У ході дисертаційного дослідження апробовано розроблені автором навчально-методичні матеріали з удосконалення процесу підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності, які включають три блоки дидактичних матеріалів для формування зазначеної вище готовності, методичні рекомендації для викладачів дисциплін професійної та практичної підготовки та методику діагностики рівнів готовності студентів до нововведень. На основі виокремлених критеріїв (мотиваційний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексивний) визначено рівні (високий, достатній, середній, низький) готовності майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності. В процесі дослідження доведено, що застосування навчально-методичних матеріалів із удосконалення процесу підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності дозволяє підвищити ефективність роботи студентів із науковою та навчальною інформацією, стимулює інтерес до педагогічного експериментування, сприяє розвитку рефлексивних умінь. 4. На основі використання описаних в інформаційних джерелах відомих експериментальних даних і власних напрацювань теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено ефективність педагогічних умов формування готовності майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності: становлення майбутнього вчителя іноземної мови як суб`єкта освітніх інновацій в процесі опанування іноземної мови (створення можливостей для самовизначення студентів щодо предмета, змісту, цілей та способів здійснення інноваційної діяльності, наявність свободи вибору в конструюванні авторських проектів); готовність студента до подолання труднощів та стереотипів, які супроводжують утвердження нового в педагогічній практиці; наявність у майбутнього вчителя набору ресурсів для здійснення інноваційної діяльності (розвиток інноваційного потенціалу, стимулювання інноваційної активності, застосування інноваційних технологій в процесі проведення педагогічної практики в школі); своєчасна діагностика рівнів готовності майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності. Результати констатувального етапу педагогічного експерименту засвідчили прогнозований низький рівень готовності до інноваційної діяльності як діючих учителів іноземної мови, так і майбутніх педагогів. Встановлено, що у вищих педагогічних навчальних закладах недостатньо уваги приділяється формуванню готовності студентів до інноваційної діяльності. За результатами дослідження виявлено зв’язок рівнів готовності майбутнього вчителя іноземної мови до нововведень та створення педагогічних умов його підготовки до інноваційної діяльності. Засобом перевірки ефективності відповідних педагогічних умов стала модель підготовки студента до створення та використання інновацій, яка містить змістовий, процесуальний та результативно-оцінний компоненти. Результати формувального експерименту з упровадження педагогічних умов і моделі підготовки студентів до нововведень засвідчують, що забезпечення їх реалізації в системі професійного навчання майбутніх педагогів дозволяє підвищити ефективність процесу підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності. Це підтверджує гіпотезу дослідження. 5. На основі отриманих у дисертації результатів сформульовано низку рекомендацій для професорсько-викладацького складу ВНЗ із удосконалення процесу підготовки майбутнього вчителя іноземної мови до інноваційної діяльності: стимулювання ситуацій прояву студентами власної ініціативи та їхнього спрямування на подальший логічний аналіз висунутої ідеї; створення максимально позитивної емоційної атмосфери підтримки майбутніх учителів іноземної мови в процесі підготовки до інноваційної діяльності; спрямування студентів на самостійний вибір педагогічних цілей, завдань та засобів їхнього вирішення; формування здатності майбутніх учителів до розв’язання суперечностей, розвиток вміння їх знаходити та свідомо формулювати, оскільки саме необхідність вирішення протиріч у навчальній, пізнавальній, науковій діяльності слугує джерелом виникнення інновацій; широке використання проблемних методів навчання, які стимулюють настанову на самостійне або за допомогою викладача відкриття нового знання; спільна пошукова діяльність викладачів та студентів. Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів зазначеної проблеми. Подальшого наукового вивчення потребують: специфіка формування готовності до інноваційної діяльності студентів різних років навчання; використання конкретних навчальних дисциплін як засобу формування готовності майбутніх учителів іноземної мови до нововведень; проблема формування готовності майбутніх педагогів до створення та впровадження інновацій як результат самоосвіти та самовиховання. | 