1. Аналіз філософської, психолого-педагогічної, лінгвістичної літератури з проблеми мовленнєвого самовираження засвідчив, що у працях сучасних учених значну увагу приділено означеному питанню. Водночас зафіксовано відсутність праць, які теоретично й емпірично обґрунтовують змістово-структурні характеристики мовленнєвого самовираження дошкільників, пропонують типологію мовленнєвого самовираження в дошкільному віці. 2. Вивчення наукових джерел дало змогу уточнити зміст і структуру поняття „мовленнєве самовираження”, яке визначається як вміння дошкільників за допомогою мовленнєвих засобів і форм заявити про себе; виразити свої думки, наміри, бажання, ставлення; оцінити ставлення до себе та інших; проявити індивідуальність, творчу активність та інтонаційну виразність. Основними структурними компонентами мовленнєвого самовираження дошкільників є когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий. Засобом самовираження виступає „мовленнєвий конструкт” (слова, словосполучення, речення). 3. На основі узагальнення наукових джерел визначено критерії та показники сформованості у дошкільників мовленнєвого самовираження: прагнення заявити про себе іншим (сформованість потреби; усвідомлення мотиву; прагнення до визнання; сталість прояву мовленнєвого самовираження); уміння виявити індивідуальність (уміння виразити себе; сформулювати узагальнене судження про себе; диференціювати основні почуття); здатність у соціально прийнятній формі відстояти своє право на мовленнєве самовираження (оформлення мовленнєвого конструкта; використання соціально прийнятних мовленнєвих форм; побудова висловлювання з урахуванням можливих реакцій людей). 4. За розробленими критеріями визначено 4 типи мовленнєвого самовираження дошкільників: конструктивний, суперечливий, деструктивний, невизначений. Встановлено, що конструктивним типом мовленнєвого самовираження володіють тільки 10 % дошкільників (2 % хлопчиків, 8 % дівчаток), суперечливим – 33 % (13 % хлопчиків, 20 % дівчаток); деструктивним – 37 % (23 % хлопчиків, 14 % дівчаток), невизначеним – 20 % (12 % хлопчиків, 8 % дівчаток). Аналіз причин низького відсотку конструктивного типу мовленнєвого самовираження дошкільників актуалізує необхідність посилення уваги педагогів і батьків до виховання мовленнєвої особистості, доцільність використання методів, прийомів і засобів, які сприяють формуванню у дитини прагнення заявити про себе, уміння виразити свою індивідуальність засобами мовлення, організаційно-методичного забезпечення вказаного напряму роботи. 5. Встановлено, що статева належність впливає на зміст, форми, засоби мовленнєвого самовираження дошкільників. Мовленнєве самовираження хлопчиків носить практичний характер, а дівчаток – емоційний; хлопчики вживають приємні слова більш справедливо по відношенню до інших, дівчатка вдаються до особистісного вибіркового звернення, яке залежить від ставлення до співрозмовника; у використанні мовленнєвих конструктів хлопчики рідше вдаються до лагідних, привітних слів, ніж дівчатка, частіше використовують брутальні слова; дівчатка використовують неприємні слова іншого характеру (не стільки брутальні, скільки образливі). З’ясовано, що на мовленнєве самовираження хлопчиків і дівчаток впливає угруповання в якому перебуває дитина. В одностатевому угрупованні мовленнєве самовираження забарвлене інтересом дошкільників даної статі; у різностатевому – підпорядковане мовленнєвим еталонам дорослих чи умовам конкретних ситуацій. 6. З’ясовано, що освоєння дітьми життєвосмислових мовленнєвих конструктів здійснюється завдяки наслідуванню мовлення авторитетних дорослих, збагаченню власного життєвого досвіду, розширення контактів з однолітками. Зафіксовано існування залежності розвитку словника дитини від мовленнєвого спілкування з рідними. Встановлено, якщо дорослі проявляють інтерес до мовленнєвого розвитку дитини, особистим прикладом демонструють позитивні зразки мовленнєвих еталонів, то і дошкільники характеризуються конструктивними формами мовленнєвого самовираження. І навпаки, байдуже ставлення батьків до мовленнєвого розвитку дитини, продукує у неї нерозвинену потребу в реалізації свого „Я”, нездатність виражати своє ставлення засобами мовлення (невизначений, суперечливий тип). Батьки, діти яких володіють деструктивним типом мовленнєвого самовираження, характеризуються емоційною неврівноваженістю, що призводить до вживання ними неприємних, образливих слів, соціально неприйнятних форм висловлювань. Дослідження показало, що вихователі завжди вживали приємні звернення по відношенню до дітей конструктивного типу мовленнєвого самовираження, частково – суперечливого і деструктивного, залежно від якісного виконання певного доручення та їх зовнішнього вигляду, дошкільники невизначеного типу в більшості випадків були обділені в отриманні приємних звернень з боку вихователів. 7. Виділено і науково обґрунтовано комплекс педагогічних умов оптимізації процесу мовленнєвого самовираження дошкільників: розвиток мовленнєвої особистості через освоєння нею життєвосмислових мовленнєвих конструктів; впровадження гендерного підходу до мовленнєвого виховання дошкільників; вдосконалення мовленнєвої культури педагогів і батьків; поетапна перебудова взаємодії педагога з дітьми на засадах особистісно орієнтованого підходу до мовленнєвого розвитку дошкільників. Їх гармонійне поєднання забезпечує зовнішні й внутрішні умови мовленнєвого розвитку дитини. Розроблено модель формування мовленнєвого самовираження старших дошкільників. Доведено, що доцільними методами формування мовленнєвого самовираження є: розповідь педагога, читання й обговорення художніх творів, складання і переказування дітьми розповідей, розігрування мовленнєвих ситуацій, сюжетно-рольових ігор, виконання мовленнєвих вправ і завдань. 8. Проведене дослідження засвідчило ефективність і продуктивність комплексу педагогічних умов оптимізації процесу мовленнєвого самовираження старших дошкільників різної статі. Результатом є позитивні кількісні та якісні зміни у типах сформованості мовленнєвого самовираження дошкільників: Встановлено, що кількість дітей з конструктивним типом мовленнєвого самовираження в ЕГ збільшилась з 10 % до 36 %. Кількість дітей із суперечливим типом зменшилась з 33 % до 29 %; із деструктивним типом – з 37 % до 27 %, невизначеним – з 20 % до 8 %. У контрольній групі відбулись незначні зміни: дітей з конструктивним типом стало 16 % (у порівнянні з 12 % на початок експерименту), із суперечливим типом відповідно 40 %, у порівнянні з 38 %. Дещо зменшилась кількість дітей з деструктивним типом з 32 % до 30 % та невизначеним типом – з 18 % до 14 %. Збереження відсотку деструктивного та невизначеного типу мовленнєвого самовираження дошкільників засвідчує консерватизм сформованих установок, необхідність подальшої роботи в означених напрямах. Викладені у дослідженні результати не розглядаються як вичерпні, такі, що повністю вирішують проблему мовленнєвого самовираження дошкільників. Перспективними залишаються такі аспекти проблеми, як вивчення особливостей мовленнєвого самовираження дошкільників на більш ранніх етапах розвитку дитини (молодший, середній вік); специфіки мовленнєвого самовираження, виходячи з індивідуальних особливостей дітей; зв’язку проблеми мовленнєвого самовираження з іншими проблемами розвитку дитини (розвиток здібностей, розумовий розвиток та ін.). |