На основі здійсненого дослідження зроблено узагальнюючі висновки. 1. Аналіз та узагальнення положень педагогічної, філософської та психологічної науки показує, що сутнісною ознакою, за якою студент виокремлює і стверджує себе у просторі індивідуального та історичного буття, є суб’єктність – із середини детермінована спонтанна активність, творення себе як суб’єкта пізнання, поведінки, спілкування, навчальної та майбутньої професійної діяльності. Суб’єктом навчальної діяльності є кожен студент з високою самосвідомістю, який є носієм предметно-практичної діяльності й професійного пізнання та самовизначення і чия навчальна діяльність має конкретну професійну спрямованість, націлена на повне розкриття своїх потенційних інтелектуальних, особистісних і спеціальних здібностей стосовно цієї діяльності. 2. Особливості професійної підготовки майбутніх юристів визначаються професійними обов'язками юриста та вимогами до нього. Визначено, що майбутній юрист повинен володіти вміннями та навичками юридичної діяльності, етичними нормами поведінки та професійними якостями (високою суспільною активністю та громадською зрілістю, правовою та психологічною культурою, повагою до закону, честі та гідності громадянина, високою моральною культурою, гуманністю, почуттям відповідальності, наполегливістю, принциповістю та незалежністю),на набуття, формування та розвиток яких і спрямована професійна підготовка студентів юридичних спеціальностей. Виявлено основні підструктури їх професійної діяльності (пізнавально – прогностичну, комунікативну, організаційно – управлінську, виховну). 3. Педагогічний аспект забезпечення суб’єктності студента полягає у творчому врахуванні основних її проявів (ціннісно-мотиваційна, навчально-діяльнісна (професійна), навчально-соціальна й навчально-особистісна сфери) та створенні відповідних сприятливих педагогічних умов їх розвитку у творчій навчальній діяльності в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін внаслідок активізації та стимулювання їх навчальної діяльності за допомогою суб’єктно-діяльнісних і проблемних методів, форм, методик і технологій навчання. Аналіз дидактичних систем з точку зору відповідності їх гуманістичній філософії освіти та суб’єктно-діяльнісному підходу до підготовки майбутніх юристів свідчить, що теоретичною основою забезпечення їхньої суб’єктності у навчальному процесі можуть бути сучасні концепції навчання (педагогіка співробітництва, гуманістична педагогіка, особистісно орієнтоване, діяльнісне та проблемне навчання). 4. Експериментальне дослідження дало змогу визначити основні педагогічні умови формування суб’єктності студентів у процесі вивчення психологічних і педагогічних дисциплін: зорієнтованість системи професійної підготовки на використання технологій і методик особистісно орієнтованого, діяльнісного і проблемного навчання, спрямованого на формування у студентів психолого-педагогічної компетентності; забезпечення самоактуалізації студентів, розвиток позитивної мотивації навчальної та майбутньої професійної діяльності, стійкої потреби в саморозвитку і самовдосконаленні у процесі оволодіння програмовим матеріалом з психолого – педагогічних дисциплін; формування у студентів інтересу до психолого-педагогічних дисциплін та визначення їх ролі у майбутній професійній діяльності; організація навчального процесу на основі концептуальних положень сучасної педагогічної науки. 5. Для формування суб’єктності, суб’єктного розвитку та саморозвитку студентів – майбутніх юристів у навчальній діяльності обґрунтовано програму, яка включає такі етапи: 1) актуалізація ціннісно-смислової та мотиваційної сфер психіки студента; 2) опанування студентами культурою суб’єктного підходу до навчальної діяльності та об’єктивне визначення власного адекватного “Я” у цій діяльності; 3) актуалізація потреб, мотивів, мотивацій та цінностей студентів стосовно професійного самовизначення, усвідомлення змісту і формування основ культури майбутньої юридичної діяльності; професійне самовизначення; розвиток і вдосконалення регулятивних механізмів навчальної діяльності, поведінки та спілкування; 4) практична реалізація індивідуальних моделей особистісного та професійного розвитку та саморозвитку. Програма спрямована на формування і розвиток таких двох груп основних особистісних і професійних показників суб’єктності студентів: 1) індивідуально-професійні якості, властивості та утворення, які безпосередньо відображають ступінь сформованості суб’єктних проявів особистості студента; 2) показники, які дають змогу опосередковано простежувати та оцінювати ступінь розвиненості у студентів певних суб’єктних якостей, які впливають на майбутню професійну діяльність. 6. Результати експериментальної роботи дали можливість констатувати позитивну динаміку формування суб’єктності майбутніх юристів у експериментальній групі порівняно з контрольною, що свідчить про ефективність запропонованої методики. Суттєве кількістне збільшення студентів ЕГ з високим та середнім рівнями сформованості субєктності як у порівнянні з доекспериментальними даними, так і стосовно аналогічних показників КГ дало змогу визначити позитивний характер експерименту. Дані про динаміку потребнісно-мотиваційної сфери студентів ЕГ свідчать про те, що відбулися значні позитивні зміни: істотно зростає значущість для навчальної діяльності студентів інтринсивних та одночасно зменшуються показники екстринсивних мотивів; провідною мотивацією стає самоосвіта і саморозвиток; аналогічно змінюється і мотивація до майбутньої професійної діяльності. Діагностування ціннісно-орієнтаційної сфери студентів показує зростання значущості термінальних життєвих цінностей особистості, що супроводжується зростанням рейтингу інструментальних цінностей. Динаміка показників самоактуалізації студентів ЕГ виявила істотні позитивні зміни за більшістю шкал. Особливо зросли потреби у пізнанні, саморозумінні, аутосимпатії, контактності і гнучкості у спілкуванні, що є важливими факторами розвитку професійних якостей майбутнього юриста. Результати експериментального дослідження свідчать про те, що педагогічні та психологічні дисципліни внаслідок свого змісту та методики викладання сприяють: самоусвідомленню та особистісному самовизначенню студентів у навчально-виховному процесі; професійній самоідентифікації студентів щодо майбутньої професійної діяльності; формуванню в них системних інтересів, потреб, мотивів творчої навчальної та майбутньої професійної діяльності; саморозвитку та самовдосконаленню у навчальній і майбутній професійній діяльності. 7.Методичні рекомендації до спецкурсу “Основи психології та педагогіки” для студентів юридичних спеціальностей, підготовлені за результатами дослідження, можуть бути використані науково – педагогічними працівниками для вдосконалення професійної підготовки майбутніх юристів у вищих навчальних закладах; розробки навчальних курсів, створені навчально – методичних посібників, дидактичних матеріалів щодо вивчення психолого – педагогічних дисциплін. Перспективними напрямами дослідження відповідно до теми нашої дисертаційної роботи є: педагогічне обґрунтування формування і розвитку окремих суб’єктних проявів студентів у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі; створення системи взаємопогоджених психологічних і педагогічних впливів на студентів у вищому навчальному закладі, спрямованих на особистісний і професійний розвиток студентів; науково-методичне забезпечення вивчення психологічних і педагогічних дисциплін; підвищення психолого-педагогічної компетентності науково-педагогічних працівників вищого навчального закладу тощо. Основні положення дисертації відображено у таких публікаціях автора: 1. Пелипчук С.М. Проблема суб’єкта та суб’єктності людини у психологічній і педагогічній науках // Військова освіта: Зб. наук. пр. – Київ. – 2005. – № 16. – С.123– 134. 2. Пелипчук С.М. Педагогічний аспект проблеми розвитку суб’єктності студента у ВНЗ // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: Зб. наук. пр. – Харків, 2005. – №11. – С. 225– 233. 3. Пелипчук С.М. Критерії оцінювання впливу навчального процесу на розвиток суб’єктних якостей студентів // Зб. Наук. пр. Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. – Хмельницький: Вид-во Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, 2005. – № 34. – Ч. ІІ. – С. 45– 49. 4. Пелипчук С.М. Психолого-педагогічні умови формування суб’єктності студента – майбутнього юриста // Наук. вісн. Чернівецького університету. – Серія: Педагогіка та психологія. – Чернівці: “Рута”, 2006. – Вип. 284. – С.130 – 137. 5. Пелипчук С.М. Майбутній юрист як суб’єкт навчальної діяльності // Теорія і практика управління соціальними процесами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія: Щоквартальний науково-практичний журнал. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2005. – № 4. – С.64 – 74. 6. Марков С.М., Пелипчук С.М. Психологічні фактори гуманізації вищої освіти // Науковий вісник Чернівецького університету. – Серія: Філософія. – Чернівці: “Рута”, 2003. – Вип. 163-164. – С.35-38. 7. Пелипчук С.М. Основні складові гуманістичної парадигми освіти в українському суспільстві // Наук. вісн. Чернівецького університету. – Серія: Філософія. – Чернівці: “Рута”, 2004. – Вип. 203-204. – С.147 – 149. 8. Пелипчук С.М. Сутнісні ознаки та структура психолого-педагогічного знання студентів // Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика: науково-методичний щорічник – 2. – К., 2002. – С.157 – 161. 9. Пелипчук С.М. Суб’єктність студента у навчальної діяльності як фундаментальна умова впровадження кредитно-модульної технології навчання // Кредитно-модульна технологія навчання та методичне забезпечення контролю успішності: Мат-ли всеукраїнської науково-практ. конф. (24– 25 січня 2006 р.). – Полтава, 2006. – С.56– 59. 10. Пелипчук С.М. Методики оцінювання впливу навчального процесу на розвиток суб’єктних якостей студентів // Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у вищих навчальних закладах України: Мат-ли всеукраїнської науково-теор. конф. (12 травня 2006 р.). – Хмельницький, 2006. – С.51– 53. 11. Пелипчук С.М.Суб’єктна роль вищої юридичної освіти на сучасному етапі // Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи: Мат-ли міжнародної науково-практичної конференції (22 – 25 травня 2006 р.). – Київ – Переяслав-Хмельницький, 2006. – С. 253 – 255. | 