Теоретичний аналіз та експериментальне дослідження процесу формування готовності студентів до діяльності вчителя фізичної культури в системі професійної освіти вищої школи дають підстави зробити такі висновки: 1. Проведене теоретичне дослідження сучасного стану проблеми формування готовності студентів до професійної діяльності вчителя фізичної культури у вищих педагогічних навчальних закладах показало, що в процесі підготовки майбутніх фахівців пріоритетними є різні напрями. До основних належать такі: використання сучасних технологій і інтерактивних методів навчання, диференціація та індивідуалізація процесу професійно-педагогічної підготовки студентів. Аналіз наукових робіт указує на те, що проблема формування професійної готовності майбутніх учителів фізичної культури вивчена недостатньо. Існуюча система підготовки фахівців з фізичного виховання у вищих навчальних закладах не передбачає комплексної оцінки, контролю та корекції розвитку компонентів професійної готовності. 2. На підставі узагальнення результатів теоретичного аналізу визначено, що готовність учителя фізичної культури до професійної діяльності являє собою інтегральне багаторівневе особистісне утворення, яке включає теоретичні знання, практичні вміння й навички, мотиваційно-ціннісні орієнтації, професійно значущі здібності й особистісні якості, фізичну і психофізіологічну підготовленість, активність у галузі фізичної культури. Аналіз наукових джерел дав можливість виокремити складові професійної готовності, які визначають успішність діяльності вчителя фізичної культури: психологічну, теоретичну, практичну, фізичну і психофізіологічну. 3. У результаті факторного аналізу отримано чотирикомпонентну структуру професійної готовності студентів, яка включає теоретичну і практичну готовність (32,8%), фізичний розвиток і фізичну готовність (18,9%), психофізіологічну готовність (17%), психологічну готовність (5,1%). Означені компоненти, як показало наше дослідження, виступили як взаємопов’язані і взаємозумовлені складові готовності вчителя фізичної культури до майбутньої діяльності. 4. У ході дослідно-експериментальної роботи визначено критерії професійної готовності майбутніх учителів фізичної культури, до яких були дібрані адекватні діагностичні методики і тести, охарактеризовано їх показники; розроблено таблиці індивідуальної оцінки психологічної, практичної, фізичної та психофізіологічної готовності, на основі яких виділено п’ять рівнів професійної готовності студентів факультету фізичного виховання (низький, нижчий від середнього, середній, вищий від середнього, високий). Аналіз результатів констатувального зрізу засвідчив, що переважна більшість студентів має середній і низький рівень сформованості компонентів готовності майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності. 5. Формування професійної готовності майбутніх учителів фізичної культури як процес безперервного цілеспрямованого впливу здійснювалося протягом трьох взаємопов’язаних між собою етапів: базового, практично-технологічного, корекційно-розвивального. Розроблена комплексна програма підготовки майбутніх учителів фізичної культури передбачала застосування як традиційних, так і різноманітних форм і методів активного навчання (дискусії, практичні тренінги, розв’язання педагогічних задач і аналіз психолого-педагогічних ситуацій, проведення навчально-педагогічних ігор) з метою активізації пізнавальних інтересів студентів і навичок самостійного навчання, систематичне виконання цілої низки тренувальних завдань, що сприяло якісним змінам змістових характеристик усіх компонентів професійної готовності. 6. З’ясовано, що процес формування професійної готовності суттєво поліпшується при реалізації таких педагогічних умов: поетапне здійснення підготовки студентів на основі взаємозв’язку теорії і практики, інтеграції професійно орієнтованих дисциплін, диференційованого підходу до вибору методів педагогічного впливу відповідно до рівня професійної готовності студентів; застосування особистісно орієнтованих та інтерактивних методів і форм навчання студентів; забезпечення різнорівневого змісту навчальних і практичних завдань, відповідно до набутих знань та умінь студентів; проведення професійної діагностики та відповідного коригування процесу професійно-педагогічної підготовки студентів на всіх його етапах; активізація самостійної роботи студентів з використанням комплексно-диференційованих програм; налаштовування студентів на саморозвиток, самовдосконалення, творчу самореалізацію. 7. Проведений багатоетапний педагогічний експеримент свідчить про високу ефективність запропонованої програми формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності на основі реалізації розроблених педагогічних умов. Студенти експериментальних груп порівняно зі студентами контрольних груп мають вищий рівень професійної готовності. Найбільша вірогідна різниця спостерігалася за всіма показниками практичної готовності. Достовірно відрізнялись окремі результати психологічної, фізичної та психофізіологічної готовності (<0,05). Отримані результати дослідження дали можливість сформулювати методичні рекомендації, які можуть бути впроваджені в процес професійної підготовки у вищих педагогічних навчальних закладах. Виконане дослідження не вирішує всіх проблем підготовки майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності. Перспективними можуть бути дослідження, спрямовані на вдосконалення структури та змісту навчального процесу і розробку особистісно орієнтованих програм формування професійної готовності студентів, починаючи з першого курсу. | 