1. Аналіз літератури з проблеми формування особистої фізичної культури учнів молодшого шкільного віку виявив: фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка виражається ступенем розвитку її фізичних і духовних сил, рухових навичок та станом здоров’я; більшість теоретиків і практиків розуміють фізичну культуру особистості не як утілення в самій людині результатів використання матеріальних і духовних цінностей фізичної культури в широкому розумінні цього поняття, а лише як виконання нею фізичних вправ; в опрацьованих нами науково-методичних джерелах описуються переважно елементи структури поняття “фізична культура”, однак мало уваги приділяється шляхам її формування. Особливо яскраво це проявляється при аналізі методологічних основ формування особистої фізичної культури учнів молодших класів; у науково-методичній літературі широко представлені засоби та методи формування інтересу до занять фізичними вправами, відзначається провідна роль педагога та місце батьків у цьому процесі. Проте проблема формування особистої фізичної культури не знайшла комплексного вирішення. 2. Структура фізичної культури особистості включає мотиваційний, пізнавальний і поведінковий компоненти, кожен з яких складається з відповідних показників. Показники їхньої сформованості такі: пізнавального - знання та методичні уміння з фізичної культури; мотиваційного - рухові якості, функціональні можливості, рівень фізичного здоров’я, психологічні особливості учня та оцінка з фізичної культури; поведінкового - самостійні заняття фізичними вправами, заняття обраним видом спорту, участь у фізкультурно-оздоровчих, спортивно-масових заходах та спортивних змаганнях, відвідування уроків фізичної культури. 3. Особиста фізична культура має формуватися з урахуванням навчально-пізнавальних, процесуальних, результативних, оціночних, соціальнозначимих мотивів та мотивів благополуччя, психологічних і анатомо-фізіологічних особливостей дітей, що дасть змогу у процесі фізичного виховання поєднати тілесний та духовний розвиток дитини. Разом з тим оптимальний розвиток дитини вимагає стресоґенних впливів, методів стимуляції, які б забезпечували приріст здоров’я та позитивно впливали на процес формування особистої фізичної культури. Визначальну роль у процесі формування особистої фізичної культури дітей молодшого шкільного віку мають батьки (52,6% опитаних), педагоги (23,6% опитаних), які скеровують цей процес. Найефективніше процес формування фізичної культури молодших школярів, за оцінками респондентів (68,7%), може здійснюватися під час уроків. Поряд із цим важливого значення набувають позаурочні та самостійні форми занять. 4. Критеріями оцінки особистої фізичної культури є визначення психологічних особливостей учня (прояв сили, урівноваженості, рухливості нервових процесів), його рухових умінь і навичок (виконання вправ, передбачених шкільною програмою з фізичної культури), фізичних якостей (оцінка за методикою Державних тестів), рівня здоров’я (визначення за експрес-оцінкою рівня здоров’я (Апанасенко Г.Л, 1992)), рівня знань та методичних умінь з фізичної культури, аналіз результатів діяльності (оцінка з фізичної культури, відвідування уроків, занять, спортивно-масових і фізкультурно-оздоровчих заходів, участь у змаганнях). Оцінювати особисту фізичну культуру варто на основі розрахунку, що дасть змогу порівнювати рівень сформованості окремих компонентів незалежно від кількості показників, а використання коефіцієнта значимості дозволить відокремити вагомі показники від малозначимих. 5. Констатуючий експеримент виявив нерівномірність розвитку показників особистої фізичної культури у міських та сільських учнів. Певні відмінності спостерігаються і між дівчатками та хлопчиками. Найнижчий рівень сформованості особистої фізичної культури виявлений за показниками знань і методичних умінь з фізичної культури (7-28,1%). Поряд із цим учні виявили низький рівень показників, що характеризують їхню участь у змаганнях (0-28,8%) та заняттях у спортивних секціях (0-26,7%). 6. Загальний рівень сформованості особистої фізичної культури першокласників знаходиться на нижчому за середній рівні як у міських (55 балів – хлопці, 56 балів – дівчата), так і у сільських (55 балів – хлопці, 53 бали – дівчата) школярів, що пояснюється відсутністю науковообґрунтованої системи формування особистої фізичної культури школярів; низьким рівнем фахової підготовки вчителів щодо забезпечення належних педагогічних умов формування особистої фізичної культури. 7. Зміст програми формування особистої фізичної культури першокласників передбачає: а) форми – інтеґровані заняття з фізичної культури, що включають ознайомлення з довкіллям, розвиток мовлення, музичних здібностей; спостереження батьками уроків фізичної культури в школі; сюжетні заняття; ранкова гімнастика з використанням танцювальних рухів, імітаційних вправ, художнього слова; заняття “Турбуюся про своє здоров’я”; фізкультурні розваги, спортивні вікторини; дидактичні ігри на спортивну тематику; віршовані фізкультхвилинки на предметних уроках; рухова діяльність дітей у позаурочний час; індивідуальні заняття з малорухливими та ослабленими дітьми; екскурсії до спортзалів, стадіонів зі спостереженням тренувань і змагань; б) засоби – сучасні та народні рухливі ігри; використання художнього слова (віршів, оповідань, казок) та фольклорних матеріалів (загадок, прислів’їв, лічилок, скоромовок, пісень) на фізкультурно-спортивну тематику; розгадування спортивних кросвордів; збагачення вправ новими руховими завданнями; оформлення альбомів на спортивну тематику та розгляд ілюстрацій, картин; використання на заняттях вправ, ігор, психогімнастики; елементи змагань; естафети, спортивні вправи та ігри з елементами футболу, баскетболу; в) методи та методичні прийоми навчання – переконання, заохочення, оцінка; бесіди; запитання, нагадування, зауваження, уточнення, ігровий метод; пошукові ситуації; евристичні запитання, логічні завдання; урізноманітнення фізкультурного обладнання та його раціональне використання; використання природного середовища для проведення різних вправ на вдосконалення основних рухів; музичний супровід. 8. Педагогічні умови формування особистої фізичної культури учнів перших класів такі: творче використання національних традицій фізичного виховання, урахування їхніх регіональних особливостей; урахування інтересів, потреб і мотивів школярів – основних рушіїв їхньої активності; детальна розробка програм покращення рівня сформованості компонентів особистої фізичної культури; активна участь у процесі формування особистої фізичної культури кожного школяра; урахування індивідуальних типологічних особливостей розвитку учнів і рівнів їхньої підготовленості; структурна довершеність процесу формування особистої фізичної культури шляхом моделювання його складових фрагментів, що зумовлює доступність їх використання в урочній та позаурочній роботі з фізичного виховання; оцінювання педагогічної ефективності процесу формування особистої фізичної культури учнів молодших класів з метою вдосконалення його змісту та форм. 9. Педагогічний експеримент виявив ефективність експериментальної методики. Так, знання з фізичної культури в експериментальній групі зросли майже утричі (з 16-25% до 58-100%) після експерименту (P 0,001). У КГ ці показники зросли лише до 28-55% (Р 0,05). Уміння першокласників з фізичної культури в експериментальній групі покращилися до 44,4-66,7% проти 6,7-34,1% у контрольній (P 0,05); до експерименту самостійно фізичними вправами займалися максимум 36,1% школярів, після експерименту цей показник зріс до 66,7% (P 0,01); після експерименту кількість дітей, залучених до роботи секцій збільшилася майже на третину (від 0-53,4% до 55,6-100%) (P 0,01). 10. Загальний рівень особистої фізичної культури після експерименту покращився в експериментальній групі до високого рівня (з 55-56 до 77-78 балів у міських школярів та з 53-55 до 73-76 балів у сільських учнів) (P 0,001). У контрольних групах як до, так і після експерименту він був нижчий за середній у міських і сільських школярів і знаходився в межах 53-61 бала. Ця праця є однією з перших спроб комплексного дослідження проблеми формування особистої фізичної культури першокласників. Подальші дослідження проблеми можуть бути спрямовані на пошук методик і нових об’єктивних критеріїв оцінки особистої фізичної культури учня молодшого шкільного віку; розробку компонентів особистої фізичної культури та методики їх формування в учнів середніх та старших класів, студентів вищих закладів освіти різних рівнів акредитації; підготовку майбутніх учителів до роботи з формування особистої фізичної культури учнів молодшого шкільного віку. |