Анотація до роботи:

Кузнецова І.В. Педагогічні умови формування емпатійної культури студентів вищих медичних навчальних закладів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. – Харків, 2005.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми формування емпатійної культури майбутнього лікаря.

Визначено структуру емпатійної культури майбутнього лікаря; виявлено та обґрунтовано педагогічні умови формування емпатійної культури студентів вищого медичного навчального закладу: створення сприятливого психолого-емоційного мікроклімату на заняттях і організація спілкування викладача зі студентами і студентів між собою; виділено й змістовно схарактеризовано рівні сформованості емпатійної культури та етапи її становлення; уточнено сутність понять “емпатія” і “емпатійна культура”, критерії та показники визначення рівнів сформованості емпатійної культури; подальшого розвитку дістали засоби професійної підготовки студентів у вищому медичному навчальному закладі.

Результатами експериментальної роботи доведено ефективність реалізованих педагогічних умов.

1. Аналіз наукової літератури засвідчив, що емпатія є професійно важливою властивістю лікаря, яка допомагає проникати за допомогою почуттів у душевні переживання інших людей, співчувати їм, співпереживати та надавати підтримку й допомогу. Вона є провідним чинником успішної діяльності лікаря.

2. Теоретично обґрунтовано, що емпатійна культура майбутнього лікаря є його інтегративним особистісним утворенням, в якому сфокусовано та синтезовано емоційний, когнітивний, поведінковий та рефлексивний компоненти.

3. Науково обґрунтовано педагогічні умови, які забезпечують формування емпатійної культури майбутнього лікаря: створення сприятливого психолого-емоційного мікроклімату, організація спілкування між суб‘єктами навчального процесу.

4. Установлено, що критеріями сформованості емпатійної культури студентів є: прояв інтересу до проблем емпатії та спілкування, система знань, ступінь прояву емоцій, стиль спілкування, установка на рефлексію.

5. Здійснено експериментальну роботу, спрямовану на перевірку висунутої гіпотези, результати якої свідчать про її ефективність. Так, емоційна атмосфера сприяла розкріпаченню емоційно-рефлексивної сфери, розвитку соціальної перцепції, емоційної реактивності, гнучкості поведінки, спільному пошуку, творчості, емпатійному розумінню іншого, співпереживанню, доброзичливості. Спостереження за студентами дозволили зробити висновок, що емпатійний потенціал у них значно зріс у кожній підгрупі: вони почали постійно аналізувати власні переживання, а також уловлювати настрій інших людей, співпереживати їхньому болю й стражданням; виявлено в студентів обов'язкове адекватне емоційне ставлення до дійсності; вони позбавилися утруднень у встановленні контактів з товаришами, стали уважні до емоційних проявів у їхніх вчинках, частіше виявляють терпіння і непідроблений інтерес до співрозмовника (емоційний компонент); відбулося посилення мотивації студентів з розвитку емпатійної культури; збільшився обсяг знань з проблеми цілісного пізнання людини, самопізнання; змінилося ставлення до загальнолюдських цінностей, намітилася готовність до взаємної відкритості з партнером (когнітивний компонент); прояв у постійній самооцінці рівня своєї комунікативної культури, позитивне ставлення до товаришів у групі, підкріплюване діями і вчинками, здійснюваними з “гуманними мотивами”, вміння приймати творчі рішення у своїх діях; знання правил поведінки в різних ситуаціях спілкування, надання допомоги тому, хто її потребує, прояв безкорисливої турботи про благо інших (поведінковий компонент); прояв здатності відчувати і розуміти стан іншої людини через усвідомлення власних переживань, постійний самоаналіз поведінки та діяльності (рефлексивний компонент).

6. Підготовлено науково-методичне забезпечення процесу формування емпатійної культури майбутнього лікаря.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективу її дослідження вбачаємо в теоретичному обґрунтуванні емпатійної поведінки викладача в навчальному процесі; застосуванні отриманих у ВНЗ знань, умінь і навичок емпатійної поведінки в повсякденній практиці.