Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Педагогічні науки / Теорія та методика виховання (з напрямків та сфер діяльності)


Максимова Олена Олександрівна. Педагогічні умови досягнення успіху дітьми-шестирічками у процесі суб'єкт- суб'єктної взаємодії : дис... канд. пед. наук: 13.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2006.



Анотація до роботи:

Максимова О.О. Педагогічні умови досягнення успіху дітьми-шестирічками у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – Київ, 2006.

У дисертації викладено теоретико-методологічні та експериментальні основи досягнення успіху першокласниками шестирічного віку. На підставі вивчення теоретичних праць, присвячених досліджуваній проблемі, конкретизовано сутність і зміст понять “успіх”, “успішність”, “суб’єкт-суб’єктна взаємодія на рівні дорослий – дитина”, “суб’єкт-суб’єктна взаємодія на рівні дитина – дитина”, “успіх у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії”.

У роботі розкрито структуру досягнення успіху шести річками у продуктивній діяльності у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії, основними складовими якої є когнітивний, емоційно-мотиваційний, регулятивний, поведінково-діяльнісний компоненти, що знаходяться у нерозривній єдності й взаємозв’язку.

Дисертація містить обґрунтовані та експериментально перевірені педагогічні умови, що оптимізують досягнення успіху шестирічними дітьми. Апробовано методику формування успішності першокласників, яка здійснювалася на основі діяльнісного, особистісно-ціннісного та системно-структурного підходів і включала такі форми організації виховного процесу: виховний курс “Успіх у твоєму житті”, курс розвиваючих ігор, гурткова робота, індивідуальна корекційна робота шляхом створення ситуацій успіху. Серед методів і засобів ефективними виявилися казка, гра, малюнок, психогімнастика, конкурс, бесіда, розповідь, аналіз ситуацій та їх інсценізація, музика.

Кількісні та якісні результати експериментальної роботи засвідчили ефективність висунутих у гіпотезі педагогічних умов досягнення успіху першокласниками шестирічного віку.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й наукове вирішення актуальної проблеми педагогічного забезпечення досягнення успіху дітьми шестирічного віку в продуктивній діяльності, що виявляється в обґрунтуванні ефективних умов формування успішності першокласників та експериментальному підтвердженні їх результативності. Результати наукового пошуку підтвердили основні положення гіпотези та дали підстави для таких висновків.

  1. Зміни в освітніх пріоритетах загострюють проблему виховання успішної, самостійної, ініціативної, впевненої у собі дитячої особистості. Існує об’єктивна потреба актуалізувати цей процес у шестирічному віці, коли відбувається психологічна криза, змінюється соціальна позиція дитини у зв’язку з приходом до школи, висувається ряд нових вимог до неї. Основою для утвердження активної життєвої позиції першокласника, виявлення і розвитку його природних потенцій, спираючись на які вихователь допомагає учню досягати успіхів у продуктивній діяльності, є забезпечення суб’єкт-суб’єктної взаємодії головних учасників виховного процесу.

  2. Конкретизовано сутність та запропоновано педагогічно спрямовану дефініцію поняття “успіх першокласника шестирічного віку в процесі суб’єкт-суб'єктної взаємодії”. Його зміст тлумачиться як досягнення учнем значних результатів у суспільно чи особистісно значущій діяльності шляхом прикладення власних зусиль під час взаємодії з дорослими чи з іншими дітьми, що ґрунтується на взаємному інтересі з урахуванням рівності позицій і бажань усіх сторін. Обґрунтовано структуру досягнення успіху в продуктивній діяльності шестирічними дітьми у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії, яка містить такі компоненти: когнітивний, емоційно-мотиваційний, регулятивний, поведінково-діяльнісний.

  3. Уточнено зовнішні й внутрішні чинники успіху та виявлено їх взаємозв’язок. До зовнішніх чинників віднесено соціально-педагогічні (визначальними серед яких є сімейний мікроклімат і шкільна атмосфера) і ситуаційні фактори. В якості внутрішніх чинників визначено мотивацію, самооцінку, рівень домагань, самоцінність, пізнавальні, емоційно-вольові особливості, здібності, рефлексію.

  4. Відповідно до структури розроблено критерії розвитку успішності шестирічок у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії, виділено чотири рівні її сформованості та виявлено дитячі групи, які відповідають узагальненим характеристикам кожного рівня. 52% вихованців на етапі констатувального експерименту виявилися на середньому і низькому рівнях, що пояснюється недостатнім розвитком умінь, які зумовлюють успіх у продуктивній діяльності, неадекватним рівнем домагань, невмінням взаємодіяти, а також обмеженням активності дітей.

  5. Обґрунтовано педагогічні умови, які оптимізують досягнення успіху першокласниками, сприяють розкриттю учнем його задатків, виявленню його здібностей. До них відносимо: включення дитини у суб’єкт-суб’єктну взаємодію в системі “вчитель – учень”, “учень – учень”; розширення сфери продуктивної діяльності, збагачення предметного середовища; розвиток мотивації успіху, адекватної самооцінки, вольових якостей (високої працездатності, ініціативності, здатності до вмотивованого ризику, сили волі, самодисципліни, відповідальності, вміння розподіляти свій час, організованості, стійкості у подоланні труднощів), здібностей; створення ситуацій успіху для учнів завдяки забезпеченню індивідуального підходу; спрямованість мікросередовища на успіх дитини.

Розроблена експериментальна модель забезпечила ефективне коригування процесу досягнення успіху дітьми, набуття ними соціально цінних рис характеру, що підтвердили результати формувального експерименту. Зафіксовано динаміку збільшення кількості учнів ЕГ з високим рівнем сформованості успішності з 16,3% до 27,7%, з достатнім рівнем з 31,7% до 44,7% та зниженням чисельності середнього і низького рівнів (відповідно з 31,7% до 19,5%; з 20,3% до 8,1%).

6. Розроблено та впроваджено в практику загальноосвітніх навчальних закладів методичні рекомендації, зокрема щодо проведення з шестирічними учнями виховного курсу “Успіх у моєму житті”, курсу розвиваючих ігор, включення дітей у гурткову роботу, створення ситуацій успіху, що сприяли підвищенню їхньої успішності, розвитку емоційно-мотиваційної сфери шестирічок, збагаченню уявлення про себе, про інших людей, про моральні взаємини. Представлений у дослідженні комплекс методичних матеріалів може мати широке застосування у практиці роботи шкільних закладів, методичних служб управлінь освіти з метою використання нових технологій виховання підростаючого покоління; при підготовці вчителів, вихователів у педагогічних вищих закладах освіти та підвищенні їх кваліфікації в інститутах післядипломної освіти.

Проведене дослідження, безумовно, не вичерпує всієї глибини проблеми. Подальшої розробки потребує аспект розвитку успішності дітей у навчальній, ігровій, трудовій діяльності, у спілкуванні, у сім’ї. Постає потреба в дослідженні підготовки вчителів, орієнтованих на успіх своїх вихованців. Важливою також залишається проблема досягнення успіху дітьми різних вікових категорій.

Публікації автора:

1. Максимова О.О. Іван Огієнко та ідея досягнення успіху дітьми // Вісник Житомирського педагогічного університету. – Житомир: ЖДПУ, 2002. – Випуск 9. – С. 53–56.

2. Максимова О.О. Ідея досягнення успіху дітьми у педагогічній науці // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. Зб. наук. праць. – Рівне: Волинські обереги, 2002. – Випуск 3. – С. 49–52.

3. Максимова О.О. Зміцнення оптимізму дітей-шестирічок в умовах родинно-шкільного виховання // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 2002. – № 5. – С. 342–344.

4. Максимова О.О. Структура успіху дітей-шестирічок // Збірник наукових праць: Спеціальний випуск / В.Г. Кузь (гол. ред.) та ін. – К.: Наук. світ, 2002. – С. 288–294.

5. Максимова О.О. Шляхи досягнення успіху дітьми-шестирічками // Вісник Житомирського педагогічного університету. – Житомир: ЖДПУ, 2003. – Випуск 13. – С. 101–104.

6. Максимова О.О. Орієнтація вчителя на досягнення успіху дітьми-шестирічками // Наукові записки. – Випуск 52. Частина 2. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка. – 2003. – С. 128–132.

7. Максимова О.О. Ідея життєвого успіху у сучасних гуманітарних науках // Педагогічна творчість: науковий пошук молодих дослідників. Збірник науково-методичних праць / За ред. проф. М.В. Левківського. – Житомир: ЖДПУ, 2002. – С. 55 –56.

8. Максимова О.О. Проблема оптимізму у гуманітарних науках // Національна освіта: традиції і новації у контексті ідей Івана Огієнка. Зб. наук. праць / За ред. проф. М.В. Левківського. – Київ–Житомир: ЖДПУ, 2002. – С. 137 –140.

  1. Максимова О.О. Роль успіху у зростанні особистості як педагогічна проблема // Тези доповідей ХІІІ військово-наукової конференції ЖВІРЕ / Відп. за випуск Г.А.Гайдукевич.– Житомир: ЖВІРЕ, 2002.– Ч.І.– С. 21–22.

  2. Максимова О.О. А.С. Макаренко і досягнення успіху дітьми-шестирічками // Національна освіта у контексті творчості А.С.Макаренка: Зб. наук. праць / За ред. проф. М.В. Левківського. – Житомир: ЖЦНТЕІ, 2003. – С. 39–42.

  3. Максимова О.О. Чинники досягнення успіху дітьми-шестирічками // Проблеми наступності освіти та розвитку особистості в контексті взаємодії освітніх закладів: Зб. матеріалів міжрегіональної науково-практичної конференції. – Житомир, 2003. – С. 33–35.

  4. Максимова О.О. Розвиток успішності дітей-шестирічок у процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Методичні рекомендації. – Житомир, 2004. – 51с.

  5. Максимова О.О. Інноваційні технології формування успішної особистості шестирічного першокласника // Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами інноваційних освітніх технологій: Зб. наук. праць / За заг. ред. О.А. Дубасенюк, О.Є. Антонової. – Вип. 2. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2005. – С. 165–167.