1. На підставі теоретичного аналізу визначено, що сучасні положення теорії навчання руховим діям є діалектичним поєднанням дидактики та теорій діяльності, координації рухів, функціональних систем, адаптації і управління. Сучасна система навчання культурі рухів полягає в управлінні адаптивним функціонуванням організму людини в процесі пошуку оптимальної програми рухової поведінки за допомогою різноманітних факторів педагогічного впливу – засобів, методів, методичних прийомів та умов навчальної діяльності. Не зважаючи на значні результати в розробці дидактичних основ теорії навчання руховим діям у фізичному вихованні, нами не виявлено упорядкованих даних про вплив умов навчальної діяльності (саморегуляції та педагогічних впливів ззовні) на ефективність управління рухами, що зумовлює пошук нових методичних підходів до побудови педагогічних технологій навчання культурі рухів. 2. На основі аналізу даних педагогічних досліджень (в лабораторних та природних умовах) доведено різноспрямований вплив дидактичних умов діяльності на точність регуляції рухів дівчат 10-12 років. Кожна умова (саморегуляція, научіння, режими чергування роботи з відпочинком, змагальний метод) приводить до певного рівня функціональної активності кінестетичної сенсорної системи, що проявляється в різному ступені точності управління рухами та ефективності навчання. Виявилось, що рейтинг загальної установки до точного управління рухами (за параметрами рухової та сенсомоторної координації) наступний: умови научіння, застосування змагального методу та повторне виконання вправи в стадії зверхвідновлення (режим „В”). 3. Визначено, що ефективність навчання культурі рухів на уроках фізичної культури та в позаурочних заняттях з художньої гімнастики, футболу залежить від функціонального стану організму дівчат 10-12 років, котрий моделюється всіма умовами навчальної діяльності. З’ясовано, що застосування змагального методу краще впливає на якість розучуваної фізичної вправи, ніж умови саморегуляції – різниця 24, 8 % (р < 0,05). Установлено, що якість навчання розучуваних фізичних вправ, при моделюванні різних режимів чергування роботи з відпочинком краща при повторному виконанні вправ в фазі суперкомпенсації (режим „В”) ніж у фазі недовідновлення (режим „А”) (р < 0,05). В аспекті кумулятивної адаптації – тривале застосування уроків з різним чергуванням роботи та відпочинку приводить до неоднакових рівнів функціонування організму в цілому і, зокрема показників координації рухів. Так повторення вправи на уроці в стадії зверхвідновлення працездатності учня обумовлює безперервне покращення точності регуляції рухів; в стадії недовідновлення – нетривале покращення; в стадії повного відновлення – до коливального характеру змін з незначним покращенням. Тому, різне чергування роботи з відпочинком є самостійним фактором адаптації і в залежності від задач етапів структури навчання чи уроків може успішно використовуватись у формуванні культури рухів. 4. Встановлена певна залежність якості формування рухових навичок від рівня компетентності вчителя в управлінні поведінкою учня та від форми і змісту коректуючих впливів, рівня розвитку властивостей уваги, рухової пам’яті, індивідуально-типологічних особливостей вищої нервової діяльності учнів, середовища та інше. Так, кількісна форма коректуючих впливів більш ефективна, ніж якісна – зменшення сумарної помилки в репродукції модельних величин просторового, часового, силового параметрів на 78, 4 % (р < 0,05). За результатами кореляційного і факторного аналізів виявлено, що із властивостей уваги, концентрація і стійкість є провідними в процесі розвитку спеціальної працездатності (r=0,61, r=0,5) та (35,1 %, 28,5 %) відповідно. 5. Обґрунтовано концепцію організації навчання культурі рухів як систему управління процесом навчання руховим діям на основі творчого застосування умов саморегуляції та педагогічних впливів ззовні. Вона ґрунтується на сучасній теорії навчання руховим діям і результатах наших експериментальних досліджень. Відповідно до цієї концепції розроблені положення побудови, принципи функціонування та алгоритм змісту креативно-адаптивних педагогічних технологій навчання культурі рухів. 6. В результаті аналізу даних порівняльного педагогічного експерименту виявлено вищу ефективність навчання культурі рухів у дівчат 10-12 років в заняттях художньою гімнастикою в позаурочний час, які використовували педагогічні технології побудовані на основі варіативного моделювання дидактичних умов діяльності (р<0,05). Особливостями впливу таких технологій були вибірковість, варіативність, точність та надійність, що приводило до зменшення кількості повторень вправ, підвищення якості їх виконання та зменшення ціни адаптації в розвитку спеціальної працездатності. 7. Результати дослідження підтверджують те, що вирішення проблеми навчання культурі рухів дівчат 10-12 років можливе і більш ефективне при застосуванні моделювання різних умов навчальної діяльності на основі принципу вибірково-варіативної дії. Теоретично та експериментально обґрунтовано доцільність застосування під час навчання культурі рухів окремих дидактичних умов діяльності та їх поєднання, що дозволяє отримувати більший позитивний ефект адаптації за рахунок взаємодоповнень умов навчальної діяльності. Спрямованість подальших досліджень вбачаємо в розробці педагогічних технологій навчання культурі рухів дівчат 10-12 років та інших вікових груп в процесуально-дієвому аспекті. |