1. У дисертації на основі вивчення історико–педагогічної, філософської, історико–мовознавчої, психолого-педагогічної літератури та інтерпретації архівних джерел розкрито сучасні теоретико–методологічні підходи (біографічний, феноменологічний, герменевтичний, синергетичний, парадигмальний) до вивчення персоналій як одного з найважливіших напрямів історико–педагогічного дослідження, а також доведено, що науково–педагогічна спадщина О.Потебні (наукові праці, епістолярні матеріали, науково–педагогічна і громадсько–просвітницька діяльність) є цінним джерелом для вивчення його світоглядних, науково–педагогічних засад і педагогічних ідей, виокремлення самостійної педагогічної позиції, розкриття непересічного наукового і педагогічного таланту, визначення внеску вченого у розвиток вітчизняної педагогіки. Аналіз і періодизація загального стану дослідження персоналії О.Потебні, дозволили виявити певну спрямованість інтересу дослідників до його творчості (мовознавчі, філософсько-мовознавчі, етнологічні, філософсько-педагогічні, літературознавчі, психолінгвістичні, культурологічні, естетичні проблеми), а також розкрити науковий феномен особистості О.Потебні в контексті становлення педагогічної науки й освітньо–культурної практики 2. Соціальне середовище, система освіти, соціокультурні чинники, власна науково–пошукова діяльність обумовили формування світогляду і педагогічної концепції вченого. Для світоглядних позицій О.Потебні характерні філософія романтизму і прагматизму, гуманістична спрямованість і демократичні орієнтири, пріоритет загальнолюдських і національних цінностей, відданість науці, схильність до визначення принципових і фундаментальних її проблем, синтетичності й глибоких узагальнень наукової думки, поміркованість у політиці й релігії. 3. Періодизація життєтворчості О.Потебні (І-й – 1857–1863 рр. – період формування як вченого, викладача університету; ІІ-й – 1863–1875 рр. – період інтенсивних наукових пошуків та удосконалення педагогічної майстерності; ІІІ-й – 1875–1891 рр. – період розквіту науково–педагогічної і громадсько–просвітницької діяльності) дозволила грунтовніше розкрити його педагогічні ідеї, науково-просвітницьку діяльність, її основні напрями - науково-педагогічний, загальнодидактичний, громадсько-просвітницький, - які змістовно інтегрують його особистісні пошуково–креативні орієнтири, морально–естетичні детермінанти самореалізації особистості, базові цінності життєтворчості просвітителя. Сутність науково–просвітницької діяльності полягає в майстерному лекційному викладання курсів мовознавства у Харківському університеті, оновленні змісту університетської мовознавчої освіти, наданні методичної допомоги викладачам і студентам Харківського університету, інших вищих і середніх навчальних закладів, наставництві молодих науковців. Загальнодидактичний напрям діяльності О.Потебні характеризується оновленням, збагаченням і удосконаленням змісту, методів і форм викладання мовознавчих дисциплін; написанням підручників і посібників для вищої і народної школи; внеском у методику викладання мов. Громадсько–просвітницька діяльність О.Потебні виявлялася у виконанні функцій члена–кореспондента відділення російської мови і словесності Петербурзької Академії наук; керівництві Історико–філологічним товариством та завідуванні музеєм образотворчого мистецтва Харківського університету; редагуванні творів українських авторів; написанні відзивів на праці народних учителів з питань вивчення російської та інших мов; участі в діяльності Харківської Громади; наданні методичної допомоги авторам у складанні підручників і методичних посібників з мови на основі його наукових ідей; участі в розв’язанні проблеми громадського виховання студентської молоді. 4. Теоретико–інформаційний зміст педагогіки О.Потебні базується на принципах реалізму, антропоцентричності, гуманізму, народності виховання, соціокультурної детермінованості, активності людської свідомості, ідеї широкого значення мови як педагогічного інструментарію пізнання. Принципи педагогіки О.Потебні відображають своєрідність і оригінальність його педагогічної концепції, її науковість, гуманістичну спрямованість, практичну значущість і є помітним внеском у розробку теоретико-методологічних засад не лише української, а й світової педагогічної думки, у розвиток теорії і практики освіти й виховання. У цьому цінність педагогіки О.Потебні для нашого сьогодення. 5. Розкриття сутності і значення понять мова, народ, народність, національність, історії становлення і розвитку мови, її функцій (гносеологічна, комунікативна, семантична, експресивна, культурологічна), вивчення мови в контексті загальної еволюції людської мови і мислення, актуалізація дослідником проблем ролі мови як першооснови когнітивного освоєння світу, факторності мови у процесі нагромадження соціокультурних цінностей людства і передачі соціального досвіду, функціональності мови у процесі становлення особистості, універсальності мови як педагогічного інструментарію засвідчили глибинність теоретичних побудов О.Потебні, неоціненний внесок у розробку проблематики української і світової педагогіки, розкриття ролі мови у формуванні української ідентичності. Надзвичайно важливим для теорії педагогіки і практики виховання є висновок мовознавця про те, що мова народу відтворює його світоспоглядання, відіграє провідну роль у формуванні особистості, тому, тільки оволодіваючи рідною мовою, людина здатна навчитися мислити, пізнавати світ, долучитися до культурно–історичного простору. Дослідник обгрунтовує ідею широкого педагогічного значення мови, розтлумачуючи її як інструментарій знань (освітній фактор), як засіб спілкування (соціальний фактор), як засіб особистісного розуміння довкілля (філософський фактор). Концептуальною основою розуміння явищ природи і суспільства у дослідженні О.Потебні є активність людської свідомості як найвищої реально існуючої специфічної форми відображення і духовного освоєння дійсності, як властивості людської психіки створювати суб’єктивний образ об’єктивного світу, зберігати й трансформувати інформаційно–смисловий зміст реальності, що найефективніше здійснюється за допомогою рідної мови. 6. Людина проголошена О.Потебнею унікальною, неповторною, найвищою цінністю світу, тому основними духовно-культурними цінностями виховання особистості в його педагогічній концепції є національні, соціоцентричні, антропоцентричні, освітні, культурологічні цінності. Видатною педагогічною пам’яткою другої половини ХІХ століття є “Буквар” О.Потебні, який мав на меті забезпечення просвіти широких верств українського народу, пробудження його національної самосвідомості й гідності, і виявив особливий вплив на подальшу розробку букварів та іншої навчальної літератури для народних шкіл. В ньому реалізовані дидактичні принципи науковості, доступності, послідовності, грунтовності й міцності в опануванні навчального матеріалу, зв’язку навчання з життям українського народу. 7. Особистість О.Потебні, його ґрунтовні теоретичні знання, професійні уміння (аналітичні, організаторські, прогностичні), духовно-моральні якості (гуманність, доброта, скромність, справедливість, емпатійність, тактовність, відповідальність та ін.), були і залишаються зразковими якостями ученого, педагога, просвітителя, наставника студентства і молодих учених. 8. Матеріали дисертації свідчать про незаперечне й вагоме значення педагогічного феномену і спадщини О.Потебні для сьогодення, можливості її використання у сучасній освітній практиці. Чимало з його ідей тією чи іншою мірою знайшли відображення в положеннях державних документів про освіту і школу в Україні (Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту” та ін.), а також в результатах сучасних науково-педагогічних пошуків (В.Андрущенко, М.Антонець, Л.Березівська, І.Бех, А.Бойко, В.Бондар, Л.Бондар, В.Василенко, М.Вашуленко, А.Вихрущ, В.Вихрущ, О.Вишневський Л.Вовк, С.Гончаренко, П.Гусак, Н.Гупан, Н.Дем’яненко, О.Дубогай, Н.Дичек, М.Євтух, І.Єрмаков, Т.Завгородня, С.Золотухіна, І.Зязюн, А.Капська, Є.Коваленко, В.Кравець, В.Кремень, В.Кузь, В.Курило, М.Левківський, В.Лозова, В.Мадзігон, О.Мороз, Н.Ничкало, Г.Падалка, М.Пентилюк, Н.Побірченко, О.Попова, І.Прокопенко, Н.Протасова, Ю.Руденко, І.Руснак, О.Савченко, М.Сметанський, О.Сухомлинська, Л.Сущенко, Є.Хриков, Г.Філіпчук, С.Філоненко, Г.Шевченко, М.Шкіль, О.Щолокова, М.Ярмаченко, О.Ярошенко та ін.). Пріоритетними напрямами впровадження педагогічних ідей та досвіду О.Потебні в сучасну освітню практику можна вважати: розвиток і актуалізація педагогічних ідей мовознавця в сучасних наукових пошуках вчених та у досвіді педагогів-практиків; вивчення його творчої спадщини у вищих та загальноосвітніх навчальних закладах; дослідження маловідомих фактів життя й діяльності вченого, ознайомлення педагогічної громадськості з малодослідженими науковими працями мовознавця; пропаганда творчих надбань О.Потебні в педагогічних фахових видання та ін. |