У дисертаційній роботі вперше представлені теоретичне узагальнення і нове рішення наукового завдання, що дозволяє виявити і дати оцінку клініко-морфологічним особливостям вилочкової залози жінок із ГМ і прогнозувати результати тімектомії. 1. За період 1990-2007 рр. у Харкові і Харківській області зареєстровано 139 випадків захворювання жінок генералізованою міастенією. Середній віковий період захворюваності ГМАТ склав 38,2 ± 4,7 років , а ГМГТ - 23,7 ± 6,2 років. В анамнезі життя в жінок із ГМАТ відзначається патологія репродуктивної системи, пологів і важкі психотравми. У жінок із ГМГТ, на відміну від жінок із ГМАТ, спостерігалися супутні аутоімунні захворювання (цукровий діабет I типу і змішаний аутоімунний тиреоїдний зоб), а також обтяжений гінекологічний анамнез. У жінок як із ГМАТ, так і із ГМГТ превалювала О (I) група крові. 2. Показники маси, об’єму і розмірів тімусів жінок із ГМАТ достовірно нижче аналогічних показників групи контролю, а тімусів жінок із ГМГТ, навпаки, достовірно підвищені. Макроскопічно тімуси жінок с ГМАТ мають ознаки атрофії тімусів, а жінок с ГМГТ – гіперплазії. 3. Мікроскопічно у тімусах жінок із ГМАТ відзначається достовірне витончення коркового, склероз мозкового шарів, розширення ВПП і поява в їхніх межах лімфоїдних фолікулів зі світлими гермінативними центрами, а також збільшення об’єму стромального компоненту і зниження паренхіматозного. Рівень морфо-функціональної активності і кількість епітеліальних клітин тімусів жінок із ГМАТ вірогідно знижені. Імуногістохімічно в тімусах жінок із ГМАТ підвищені фракції В-лімфоцитів, Т-хелперів, рівень апоптозу, а також спостерігається дефіцит Т-супресорів, всіх фракцій молодих тімоцитів і зниження експресії ендотеліну-1. 4. Мікроскопічно у тімусах жінок із ГМГТ відзначається гіперплазія істинної паренхіми, розширення ВПП і поява в їхніх межах лімфоїдних фолікулів зі світлими гермінативними центрами, порушення диференційовки тімічних тілець, а також збільшення об’єму паренхіматозного компоненту і зниження стромального. Рівень морфо-функціональної активності і кількість епітеліальних клітин тімусів жінок із ГМГТ вірогідно підвищені. Імуногістохімічно в тімусах жінок із ГМГТ підвищені всі фракції молодих тімоцитів, Т-хелперів, В-лімфоцитів, а також підвищена експресія ендотеліну -1 і рівня апоптозу і знижена фракція Т-супресорів. 5. У жінок із ГМАТ до тімектомії відзначається достовірне підвищення показників лімфоцитотоксичності на левамізол in vitro, фракцій В-лімфоцитів і зниження фракцій Т-хелперів, Т-супресорів, ЦІК, IgG, IgA і IgM. При порівнянні аналогічних показників клітинної і гуморальної ланок імунітету жінок із ГМАТ після тімектомії, констатовано достовірне зниження фракції В-лімфоцитів, Т-супресорів, ЦІК, показників лімфоцитотоксичності на левамізол in vitro і підвищення фракції IgА. 6. У жінок із ГМГТ до тімектомії відзначається достовірне підвищення фракцій В-лімфоцитів, показників лімфоцитотоксичності на левамізол in vitro і зниження фракцій Т-хелперів, Т-супресорів і ЦІК. При порівнянні аналогічних показників клітинної і гуморальної ланок імунітету жінок із ГМГТ після тімектомії, констатовано достовірне зниження фракції В-лімфоцитів, показників лімфоцитотоксичності на левамізол in vitro і підвищення фракцій Т-хелперів, Т-супресорів і ЦІК. Фракції IgG, IgA і IgM не перетерплювали істотних змін як до, так і після тімектомії і перебували в межах норми. 7. Аналіз результатів тімектомії через 1 рік в жінок із ГМАТ показав, що в 28% тімектомія призвела до поліпшення стану здоров'я, а в 72% - не мала позитивного ефекту. Аналіз результатів тімектомії через 1 рік показав, що в жінок із ГМГТ в 81,4% тімектомія привела до поліпшення стану здоров'я, а в 18,6% - не мала позитивного ефекту. 8. Критеріями неефективності тімектомії при ГМ слід вважати атрофію тімуса (атрофію істинної паренхіми, епітеліального компоненту), абсолютний дефіцит Т-супресорів в паренхімі тімуса і сироватці крові, дефіцит IgG і IgA в сироватці крові. |