Анотація до роботи:

Винниченко Л.Б. Патогенетичне обґрунтування лікування хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу залежно від клініко-морфологічного перебігу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 – внутрішні хвороби. – Луганський державний медичний університет, Луганськ, 2003.

Дисертація присвячена комплексному вивченню особливостей клініко-морфологічного перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) залежно від різних чинників – статі, віку, тривалості хвороби, наявності грижі стравохідного отвору діафрагми (ГСОД), фактора інфікованості Нelicobacter Рylori (НР). Вивчено вплив ерадикаційної терапії на перебіг ГЕРХ та фактори, які впливають на рецидив захворювання. Встановлено, що чоловіки страждають на ГЕРХ частіше і їм порівняно із жінками притаманний більш тяжкий перебіг захворювання. Всі інші фактори не ускладнюють перебіг ГЕРХ. Інфікованість НР не впливає на клінічні характеристики хворих, тяжкість перебігу ГЕРХ та рівні кислотної експозиції у стравохід. Але інфікованість впливає на ступінь вираженості і поширеність хронічного гастриту. У свою чергу, поширеність хронічного гастриту у інфікованих хворих має зв’язок із тяжкістю перебігу ГЕРХ. Рефлюкс-езофагіт (РЕ) у хворих із предомінантним хронічним гастритом тіла шлунка менш виражений у порівнянні із предомінантним хронічним антральним гастритом. Проведення ерадикаційної терапії має виражений ефект у хворих із переважним антральним гастритом і незначний – у хворих із пангастритом. Хворі з предомінантним хронічним гастритом тіла шлунка покращення від проведення ерадикації (щодо регресії ГЕРХ-симптомів) не мають. Супутня ГСОД обтяжує післяерадикаційний перебіг ГЕРХ, збільшує ймовірність розвитку ерозивних РЕ і потребує підвищення доз антисекреторних препаратів, є фактором ризику рецидивного перебігу захворювання. Встановлено, що іншим прогностичним фактором рецидиву хвороби є недостатня реакція на початкову антисекреторну терапію. Основні результати дисертаційної роботи впроваджені в клінічну практику.

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності лікування ГЕРХ шляхом диференціації різних варіантів клініко-морфологічного перебігу захворювання, поглибленого вивчення впливу інфікованості Н.Рylori та наявності ГСОД на перебіг хвороби.

2. Чоловікам порівняно із жінками притаманний більш тяжкий перебіг захворювання. Питома вага РЕ В та С ступенів збільшується після 40 років у чоловіків та після 50 років у жінок. Тяжкість перебігу ГЕРХ не залежить від тривалості хвороби, наявності ГСОД. Питома вага хворих з ГСОД статистично більша у осіб старших від 50 років. Відмічена пряма кореляція тяжкості перебігу ГЕРХ із величинами основних показників тривалого рН-моніторингу стравоходу.

3. НР (+) та НР (-) хворі на ГЕРХ мають майже однакові клінічні характеристики і тяжкість перебігу у них хвороби статистично не відрізняється. Проте у інфікованих і неінфікованих хворих статистично відрізняються вираженість і поширеність супутнього хронічного гастриту. Усі інфіковані хворі (100 %) мають прояви хронічного гастриту, активність якого в антральному відділі переважно 1-го (60,8 %) та 2-го (28,4 %) ступенів. У тілі шлунка у 63,5 % осіб був активний гастрит (1-й ступінь – у 27,0 %, 2-й у 24,3 %, 3-й у 12,2 %) і у 36,5 % хворих неактивний. У неінфікованих хворих прояви хронічного гастриту спостерігаються лише в 56 % пацієнтів без проявів активності.

4. Простежено зв’язок між поширеністю хронічного гастриту у інфікованих пацієнтів і тяжкістю перебігу ГЕРХ. НР (+) хворі на ГЕРХ із предомінантним гастритом тіла шлунка ендоскопічних проявів РЕ не мають взагалі (60 %), або ж мають лише прояви РЕ А (40 %). Для пангастриту тяжкі форми РЕ теж не характерні (РЕ 0, А 81 %, РЕ В та С 18 %). Предомінантний антральний гастрит однаковою мірою спостерігається у хворих на РЕ 0, А (49 %) та РЕ В, С (51 %). У НР (-) осіб такої закономірності не простежено.

5. Ерадикаційна терапія має виражений ефект у хворих на ГЕРХ з предомінантним антральним гастритом і лише незначний – у хворих з пангастритом. Cупутня ГСОД обтяжує післяерадикаційний перебіг ГЕРХ, що потребує підвищення доз антисекреторних препаратів.

6. Після припинення антисекреторної терапії у інфікованих хворих на ГЕРХ – рецидив хвороби виникає в середньому на два місяці раніше в порівнянні з неінфікованими і тими, яким проведена ерадикаційна терапія. Прогностичними факторами рецидивного перебігу ГЕРХ є недостатня реакція на початок лікування та супутня ГСОД.

7. Вибір тактики лікування ГЕРХ повинен проводитися індивідуально з урахуванням наступних факторів: 1– інфікованості НР; 2 – поширеності хронічного гастриту; 3 – наявності ГСОД; 4 – характеру відповіді на початкову терапію.

При наявності НР показана ерадикаційна терапія (вісмут субцитрат + амоксицилін + кларитроміцин + рабепразол), НР-негативним хворим на ГЕРХ – лікування рабепразолом. За наявності моторних порушень верхнього відділу травного тракту всім хворим призначати прокінетик домперідон.

8. З метою профілактики рецидиву захворювання після ерадикації НР

хворим на ГЕРХ потрібна протирецидивна терапія ІПП, переважно рабепразолом, термін якої визначається індивідуально. У разі недостатньої реакції на лікування протягом двох місяців усім хворим показана безперервна терапія рабепразолом протягом року.

Публікації автора:

1. Винниченко Л.Б. Нelicobacter Рylori як можливий канцероген у виникненні раку шлунка // Вісник СумДУ. – 2000. – № 18. – С. 101-109.

2. Винниченко Л.Б., Рогожна Л.Д. Ендоскопічні критерії гастроезофагеальної рефлюксної хвороби // Вісник СумДУ. – 2001. – № 12(33). – С. 115-120.

Автор забезпечувала підбір хворих, їх обстеження (окрім ендоскопічного), пошук літературних джерел з питання гастроезофагеальної хвороби; проводила аналіз та математичну обробку отриманих результатів; літературно оформила статтю.

3. Винниченко Л.Б. Антигелікобактерна терапія в лікуванні хворих на МАLТ лімфому шлунка // Вісник СумДУ. – 2001. – № 12 (33). – С. 135-139.

4. Винниченко Л.Б. Особливості перебігу ГЕРХ асоційованої із Нelicobacter Рylori інфекцією // Вісник проблем біології і медицини. – 2002. – № 1. – С. 65-70.

5. Винниченко Л.Б. Довгочасна терапія гастроезофагеальної рефлюксної хвороби // Одеський медичний журнал. – 2002. – № 5. – С. 32-34.

6. Винниченко Л.Б. Патогенетичні аспекти виникнення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби // Вісник СумДУ. – 2002. – № 8 (41). – С. 98-104.

7. Винниченко Л.Б. Застосування підтримуючої терапії у пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою // Сучасна гастроентерологія. – 2002. – № 2. – С. 90.

8. Винниченко Л.Б. Вплив ерадикації Helicobacter pylori на перебіг гастроезофагеальної рефлюксної хвороби // Сучасна гастроентерологія. – 2002. – № 4. – С. 93-98.

9. Винниченко Л.Б. Особливості інфікування слизової оболонки шлунка Нelicobacter Рylori при хронічному атрофічному гастриті та раку шлунка // Матеріали наукових праць VІІІ підсумкової науково-практичної конференції медичного факультету СумДУ “Сучасні проблеми клінічної та експериментальної медицини” 25-27 квітня 2000 р. – Суми. – 2000 –С. 119.

10. Винниченко Л.Б. Ендоскопічні прояви ГЕРХ // Матеріали наукових праць Республіканської науково-практичної конференції “Досягнення і перспективи розвитку у клініці внутрішніх хвороб” 20-21 вересня 2001 р. – Харків. – 2001. – С. 4.

11. Винниченко Л.Б., Рогожна О.Б. Особливості перебігу ГЕРХ асоційованої із Нelicobacter Рylori // Матеріали наукових праць ІХ підсумкової науково-практичної конференції медичного факультету СумДУ “Сучасні проблеми клінічної та експериментальної медицини” 25-27 квітня 2000 р. – Суми. – 2001. – С. 132.

12. Винниченко Л.Б. Критерії діагностики ГЕРХ // Матеріали наукових праць ІХ підсумкової науково-практичної конференції медичного факультету СумДУ “Сучасні проблеми клінічної та експериментальної медицини” 25-27 квітня 2001 р. – Суми. – 2001. – С. 133.

13. Винниченко Л.Б. Екстраезофагеальні прояви гастроезофагеальної рефлюксної хвороби // Матеріали наукових праць Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні питання теоретичної та практичної медицини” 19-21 вересня 2002 р. – Суми. – 2002. – С. 90.

14. Винниченко Л.Б. Особливості хронічного гастриту у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ) // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. пр. – Луганськ, 2003. – № 3– С. 112.

15. Винниченко Л.Б. Амбулаторний рН-моніторинг стравоходу – “золотий стандарт” в діагностиці рефлюксної хвороби // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. пр. – Луганськ, 2003. – № 4 – С. 89.