Соціально-філософський аналіз патерналізму дозволяє сформулювати такі положення: 1. Дослідження патерналізму в соціально-філософській думці включає окремі етапи генезису дослідження цього явища: латентний, в якому патерналізм відображається на основі метафори “відносини з батьками”; етап його термінологічного оформлення та обґрунтування; трансформаційний етап, що відображається в зміні механізму патерналізму у відносинах “держава – суспільство” в напрямку суспільного розвитку заради людини; а також етап розгалуження використання поняття “патерналізм” в різних сферах суспільного життя. Різноспрямованість досвіду дослідження патерналізму потребує його систематизації та подальшого соціально-філософського переосмислення. 2. Всебічний аналіз феномена патерналізму дозволив розширити методологічний статус поняття “патерналізм” як різновиду владних відносин, спрямованих на регулювання діяльності їх суб’єктів за допомогою надання матеріальних і духовних ресурсів, які забезпечують стабільне функціонування системи в обмін на визнання легітимності її владних представників і зменшують дистанцію між учасниками взаємодії. Форми і прояви патерналізму розрізняються за допомогою встановлення відмінності характеру обміну ресурсами життєдіяльності відповідно до встановленого вектора спрямованості дій в цих формах на “патрона” або “клієнта”. Розкриття сукупності форм і проявів патерналістських відносин вплинуло на обрання системного методологічного підходу в дослідженні патерналізму. 3. Генезис феномена патерналізму в процесі суспільно-історичного розвитку являє собою трансформацію форм регуляції суспільних відносин, що включає в себе розвиток патерналістських функцій регуляції та контролю, які передбачають стимуляцію та обмеження розвитку суспільних відносин, а також розгалужуються в сучасній життєдіяльності в умовах диференціації суспільних процесів. Із ходом суспільно-історичного розвитку у патерналістській взаємодії відбувається перехід від суспільства загалом до певної спільноти, що зумовлює зменшення дистанції між учасниками відносин та конкретизує обмін засобами життєдіяльності в ній. 4. Механізм функціонування патерналізму в сучасних суспільних відносинах розкривається через його взаємодію з партнерством. Патерналізм виступає як засіб підтримки та захисту суб’єктів суспільних відносин на шляху до становлення партнерства і, навпаки, партнерство є важливою умовою виховання суб’єктності в патерналістських відносинах. Ця взаємодія знаходить своє відображення в суспільній свідомості, а також визначає необхідність пошуку детермінант оптимізації між цими проявами владних відносин. 5. Спираючись на перенесення акцентів до суб’єкт-суб’єктного характеру сучасного міждержавного співіснування, виділяються два перспективні напрямки вдосконалення взаємодії “патерналізм – партнерство” в процесі світового розвитку: вироблення ідеологічної моделі організації світової взаємодії, спрямоване на рівноцінне регулювання обміну ресурсами життєдіяльності, та підтримка конкурентоспроможності суспільного розвитку кожного члена цієї взаємодії, яка повинна відбуватися на рівноправних засадах. 6. Визначені основні напрямки оптимізації взаємодії “патерналізм – партнерство” в українському суспільстві, які передбачають наближення патерналістських відносин до стану партнерства та патерналістського соціального захисту дезорієнтованих суб’єктів. Це: – впровадження заходів досягнення рівноправної взаємодії за рахунок використання субсидіарності, трипартизму і солідаризму для гуманізації розвитку суспільних відносин; – реорганізація нормативно-правової бази функціонування сучасного українського суспільства за допомогою гармонійного і збалансованого поєднання процесу розбудови системи соціальних гарантій та підтримки дієздатності громадян у напрямку розвитку суб’єкт-суб’єктних суспільних відносин; – виховання та підтримка суб’єктності в суспільних відносинах у сучасному українському суспільстві має будуватися на засадах партнерства як засобу подальшого якісного розвитку організації суспільного життя. |