Анотація до роботи:
Абтін Голькар. П’єси з дією-засіданням у російській драматургії XVIII-ХХ ст. (Генезис и динаміка розвитку). – рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.02 – російська література. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ – 2007. У дисертації вперше в російському літературознавстві на основі вивчення таких драматичних творів російських авторів XVIII-XX сторіч, в яких вся дія або окремі його етапи витримані в різних модифікаціях засідання, розглядаються основні ідейно-художні риси даного пласта російської драматургії. Здійснено аналіз проблематики і поетики досліджуваного драматургічного матеріалу, особливостей прояву в нім основних естетичних категорій драми (конфлікту, дії, характеру), а також арсеналу засобів театрально-драматургічної виразності; визначено динаміка розвитку і затвердження даної драматургічної моделі в російській драматургії XVIII-XX ст. У дисертації розглядаються модифікації дії-засідання в російській драматургії двох з половиною сторіч: викривально-пародійні судові розгляди в комедіях авторів XVIII ст. (О.Сумарокова, М.Веревкина, В.Капніста та ін.), засідання в історичних хроніках (О.Островського, О.К.Толстого) і в п'єсах з соціальною і філософською проблематикою класиків XIX ст. (О.Пушкіна, М.Гоголя, Л.Толстого та ін.), а також численні різновиди драматургічних засідань в творах авторів ХХ століття: засідання з демонстративно підкресленими елементами театральності у дусі символізму (у творчості О.Блока) або експресіонізму (у творчості Л.Андреєва); засідання, витримані в суто реалістичному, навіть протокольному, ключі (у п'єсах В.Білль-Білоцерковського, А.Файка, А.Афіногенова та ін.); засідання в документально-історичних творах (М.Шатрова, Л.Зоріна, А.Свободіна та ін.). Окремий розділ дисертації присвячено аналізу п'єс авторів ХХ ст., в яких вся драматична дія витримана цілком у формі засідання. Ці твори класифіковані відповідно моделям своїх композицій: п'єси з монтажною композицією (Д.Аля, І.Дворецкого, С.Альошина), п'єси з класицистичної триєдністю (А.Гельмана, А.Абдулліна) і п'єси з умовно-ігровими моделями дії (В.Войновіча, Б.Акуніна). |