Анотація до роботи:

Веремчук Ю. В. П’єса-притча. Генеза. Поетика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10. 01. 06 – теорія літератури. – Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. – Київ, 2005.

Дисертаційне дослідження спрямоване на вивчення процесів виникнення та становлення п’єси-притчі, а також на визначення основних елементів поетики жанру.

Викладається концепція походження та еволюції жанру. Джерелом появи п’єси-притчі автор вважає сакральні тексти (передусім Біблію), в яких прослідковуються процеси синтезу притчевого компоненту та драматичного начала. У дослідженні виділяються ключові етапи розвитку п’єси-притчі (священні книги, середньовічний релігійний театр, притчеподібна драматургія на межі ХІХ-ХХ століть, творчість Бертольта Брехта). Показана значущість кожного етапу для утвердження п’єси-притчі як жанру епічної драми.

У дисертації визначається та описується комплекс атрибутивних ознак жанру, специфіка тематичного діапазону та відмінності п’єси-притчі від притчі канонічної. Висвітлюється питання про особливості побудови сюжету п’єси-притчі, в межах якого розглядаються типи п’єси-притчі в залежності від первинності чи вторинності використання матеріалу. Сюжет п’єси-притчі функціонує на двох рівнях, які автор визначає як внутрішній та зовнішній. Кожен рівень посідає певне місце в процесі втілення авторського бачення твору.

При дослідженні поетики вивчається своєрідність дії метафори та алегорії. Аналізується природа дидактичного компоненту та специфіка впливу п’єси-притчі на реципієнта.

Публікації автора:

1. Веремчук Ю.В. Як лікувати „носорогіт” (життєва основа п’єси-притчі) // Літературознавчий збірник. Вип. 12. – Донецьк: ДонНУ, 2002. –– С. 104–115 (0,5 друк. арк.).

2. Веремчук Ю.В. Функціонування жанру притчі у священних книгах (на матеріалі Агади, Біблії, Корану та Джатак) // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Випуск ХІІ. – Рівне: Перспектива, 2002. – С. 90–97 (0,4 друк. арк.).

3. Веремчук Ю.В. Повчальна п’єса без моралі (особливості дидактичного спрямування п’єси - притчі) // Слов’янський вісник: Збірник наукових праць. Серія „Філологічні науки”. – Рівне: РІСКСУ, 2003. – Вип. 3. – С. 154–159 (0,4 друк. арк.).

4. Веремчук Ю.В. Метафора в поетиці драматургійної притчі (на матеріалі трагікомедії С.Беккета „Чекаючи на Годо”) // Слов’янський вісник: Збірник наукових праць. Серія „Філологічні науки”. – Рівне: РІСКСУ, 2003. – Вип. 4. – С. 230–234 (0,4 друк. арк.).

5. Веремчук Ю.В. Принципи драматизації притчі у сакральних текстах // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. – Київ: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2003. – Вип. 4. – С. 20–26 (0,6 друк. арк.).

6. Веремчук Ю.В. „Щоб зрозуміти буденне життя...” Драми-притчі „Антігона” Ж.Ануя та „Андорра” М.Фріша // Всесвітня література та культура. – Київ, 2003. – № 10. – С. 48–52 (0,7 друк. арк.).

7. Веремчук Ю.В. Притчевість та асоціативність у поетиці п’єси-притчі // Вісник Житомирського педагогічного університету. – Житомир: Редакційно-видавничий відділ Житомирського державного педагогічного університету, 2004. – Випуск 15. – С. 179–183 (0,45 друк. арк.).