Аналіз науково-методичної літератури показав, що в даний час серед дітей середнього шкільного віку незадовільний рівень здоров'я мають більше половини школярів. Це пояснюється низьким рівнем рухової активності, яка є природною потребою. Шкільні уроки фізичної культури не вирішують проблему рухової активності. До занять в позаурочний час школярі втратили інтерес через відсутність мотивації та інших причин. Розв'язати проблему рухової активності можна систематичними заняттями в позаурочний час, тоді фізична культура стане для дітей природною потребою. Для формування потреби в руховій активності у школярів необхідні спільно прикладені зусилля вчителя фізичної культури і батьків, які повинні виконувати не тільки контролюючу роль, але і самі активно займатись фізичними вправами разом зі своїми дітьми. Питання співпраці сім'ї і школи в рішенні проблеми рухової активності школярів в літературі освітлені не в повній мірі. Саме це обумовило обрання теми дисертаційного дослідження. Дослідження фізичного розвитку і фізичної підготовленості 12-14 років, що вчаться у СШ№29 м. Харкова свідчать про підтвердження загальних закономірностей фізичного розвитку школярів за даними довжини і маси тіла, окружності грудної клітини, які відповідають віковим нормам. Спостерігається поступове підвищення показників фізичної підготовленості – сили, швидкості, швидкісно-силових якостей, спритності і витривалості, гнучкості у школярів 12-14 років. Багато авторів підтверджують положення про те, що діти одного віку, але які проживають в різних кліматогеографічних зонах, мають різні показники фізичного розвитку і фізичної підготовленості. При порівнянні показників розвитку однолітків СШ№29 м. Харкова і м. Пір (Ліван) встановлено:
- найбільше (3,4% і 2,9%) підлітків з «низьким» рівнем фізичного розвитку знаходиться в групі 13-річних школярів Харкова і Піра (Ліван); - показник фізичного розвитку рівня «нижче середнього» більше серед школярів у віці 12 років (8,8% – Харків і 10,2% – Пір); - показники «середнього» рівня фізичного розвитку у 12-ти і 13-ти літніх харків'ян складають – 12,3% і ліванців – 12,6%. - рівень фізичного розвитку «вище середнього» спостерігається у віці 13 років у харків'ян (11,8%) і ліванців (14,6%); - показники «високого» рівня фізичного розвитку найбільше спостерігаються у 14 літніх харків'ян (4,1%) і 13-ти літніх школярів Піра (3,9%). 4. Соціологічне дослідження виявило відношення учнів, їх батьків і вчителів до систематичних занять фізичною культурою в позаурочний час, а також відношення вчителя фізичної культури і батьків до спільної роботи, направленої на вдосконалення системи фізичного виховання підлітків; - учні вважають, що основними чинниками залучення їх до систематичних занять фізичною культурою і спортом є вплив батьків (36,5%) і друзів (38,8%). - батьки вважають, що найвпливовішим чинником на дітей по залученню їх до систематичних занять фізичною культурою і спортом є батьки (54,9%) і друзі (34,7%); - головними мотивами школярів до занять фізичними вправами є – міцне здоров'я, красива фігура, поліпшення настрою і самопочуття; - позитивне відношення батьків до систематичних занять носить декларативний характер. Більшість з них не займається фізичними вправами в повсякденному житті (69,1%); - основними причинами, на думку школярів, через які вони систематично не займаються фізичною культурою і спортом, є – відсутність інтересу до занять (35,4%) і відсутність умов для занять за місцем проживання (20,2%). - на думку батьків, їм заважає займатися фізичною культурою і спортом, привертати дітей до рухової активності такі чинники: відсутність спеціальних знань (10,6%) і відсутність потреби (49,7%); - доцільною співпрацю сім'ї і школи у фізичному вихованні школярів вважають 87,8% вчителів і 52,3% батьків, проти – 6,5% вчителів і 39,3% батьків. 5. На підставі літературних даних, досвіду батьків та вчителів фізичної культури, з урахуванням певного рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів була розроблена програма співпраці сім'ї і школи. Ця програма спрямовувалась на організацію корекції фізичного виховання школярів в позаурочний час. Впровадження цієї програми сприяло підвищенню рухової активності школярів м. Харкова на 16,6%. 6. Підвищення рухової активності школярів сприяло поліпшенню фізичної і розумової працездатності: - фізичної підготовленості – кількість учнів з високим рівнем на 6,2%; рівнем вище середнього на 9,8%; зменшилася кількість учнів з низьким рівнем фізичного розвитку на 8,3% і рівнем нижче середнього – на 11,4% (Р<0,01); - фізичної працездатності (загальної на 13,8% і відносної на 13,4%) (Р<0,01); - розумової працездатності (швидкість переробки зорової інформації на 9,02%; коефіцієнт короткочасної пам'яті на 16,36%; час простої рухової реакції зменшився на 8,93%) (Р<0,01); - показників загальної гемодинаміки (АТ сист. – підвищилися на 3,9%; АТ діаст. – підвищилося на 4,82%; ЧСС – зменшилося на 6,97%; СОК збільшився на 6,07%; ударний об'єм крові підвищився на 7,51% і серцевий індекс зменшився на 11,1%) (Р<0,01); - середній бал успішності підвищився до четвертої чверті в експериментальній групі на 10,8% (Р<0,05). 7. В процесі педагогічного експерименту був досягнутий оздоровчий ефект від впровадження нашої програми. Кількість учнів експериментальної групи на 14,9% менше пропускали уроків через хворобу, ніж у контрольній групі (Р<0,05). 8. Запропонована нами програма корекції фізичного виховання школярів 12-14 років в позаурочний час при активній співпраці батьків і вчителя фізичної культури дала позитивний ефект у фізичному розвитку і фізичній підготовленості, що мало оздоровчий ефект. Проте, наша робота не вирішує всіх аспектів проблеми. Подальше вдосконалення системи фізичного виховання повинне йти по шляху спільної діяльності сім'ї, школи, суспільних фізкультурно-спортивних організацій і на основі освітньої діяльності сприяти формуванню повсякденної потреби в руховій активності у підлітків. |
