Проведене дослідження й узагальнення його результатів дали підстави зробити такі висновки науково-методичного та практичного плану. 1. Податкова політика істотно впливає на підприємницьку діяльність і економічні процеси в Україні на етапі реформування економіки. Тому розробка послідовної та ефективної податкової політики є першочерговою задачею українського уряду, фахівців та вчених-економістів. Для вирішення цієї задачі необхідно за допомогою наукових методів пізнання проаналізувати вплив можливих змін у податковій політиці на економічні процеси та економічний розвиток країни в цілому. 2. При проведенні оцінки впливу податкової системи на економіку держави під “податковою системою” необхідно розуміти не тільки податки і всі обов'язкові платежі, використовувані в державі, і правила їхньої зміни, але також самих платників податків і ті інститути державної влади, що відповідають за збір податків. При визначенні податкового тиску на економічних суб'єктів необхідно враховувати загальний рівень доходів платників податків, а також витрати таких суб'єктів на адміністрування податків. 3. Сучасна податкова політика в Україні не досить ефективна і є одним із найважливіших чинників, що стримують зростання виробництва та розвиток економіки країни. Основними хибами податкової політики є високий рівень податкового тиску на сумлінних платників податків та нестабільність податкової системи. 4. Засоби стимулювання окремих видів господарської діяльності та підприємств, з використанням податкової політики, неоднозначно впливають на економічні процеси. Будь-які податкові пільги, стимулюючи корисну для держави діяльність суб'єктів господарювання, порушують конкурентну рівновагу і сприяють зловживанням та ухиленню від сплати податків. Це негативно впливає як на рівень податкових надходжень до бюджету, так і на розвиток ринкових відносин в Україні взагалі. 5. До збільшення податкового тиску призводять такі фактори як неплатежі по податкових зобов’язаннях, взаєморозрахунки між підприємствами та бюджетами всіх рівнів, податкові пільги, високий рівень бартеризації та тінізації української економіки. Усе це призводить до значного збільшення податкового тиску на сумлінних платників податків. Як виявило дослідження, рівень номінального податкового навантаження на виробничі підприємства досягає, а інколи навіть перевищує 60% від доходу таких підприємств. У той же час загальний рівень податкового навантаження на українську економіку в цілому в останні роки становить приблизно 35% від ВВП, що свідчить про нерівномірний розподіл податкового навантаження в економіці, який призводить до порушення принципу справедливості податкової системи. 6. При аналізі впливу податкової політики на економічні процеси в Україні слід активніше використовувати математичні прогностичні моделі впливу змін в економічній політиці уряду на дії економічних суб’єктів, економічні процеси та макроекономічні показники. Такі моделі повинні бути розроблені з урахуванням не тільки макроекономічних залежностей, але й мікроекономічних принципів поведінки усіх учасників економічних відносин. Слід враховувати вплив податків на стимули до праці окремих економічних суб’єктів та можливості таких суб’єктів отримувати рентні доходи. 7. Податкові ставки, що забезпечують максимальний рівень податкових надходжень, не відповідають максимальному обсягу суспільного виробництва і максимальному рівню суспільного добробуту. Отже, недоцільно встановлювати податкові ставки, що відповідають максимально високому рівню податкових надходжень. Крім того, якщо кошти, що збираються в якості податків, не беруть участь у виробництві, то будь-яке збільшення податків призведе до скорочення виробництва, тому що податки знижують стимули до праці. Якщо кошти, які збираються в якості податків, беруть участь у виробництві, то збільшення податків до значного рівня призводить до росту суспільного виробництва. При цьому максимум обсягу суспільного виробництва не відповідає максимуму суспільного добробуту. Як виявив аналіз впливу податкової політики на економічні процеси за допомогою математичного моделювання поведінки економічних суб’єктів під впливом різного рівня оподаткування, оптимальним з точки зору забезпечення максимального рівня суспільного добробуту є загальний рівень оподаткування у 30-40%. Максимальний об’єм суспільного виробництва досягається при загальному рівні оподаткування у 50%. 8. Використання нерівномірної структури податків, яка спрямована на стимулювання або стримування визначених напрямків діяльності економічних суб'єктів, може дати лише короткостроковий ефект. У тривалому періоді учасники ринку нейтралізують нерівномірність шляхом зміни відносних цін. Крім того, максимальний рівень суспільного добробуту досягається при однакових ставках оподаткування різних видів доходів економічних суб’єктів. Таким чином, уряду не слід вдаватися до надання податкових пільг окремим підприємствам або галузям, тому що бажаний ефект буде короткостроковим, в той час як пільги призведуть до викривлення ринкової рівноваги та зменшення рівня добробуту населення України. 9. Необхідно внести зміни в базові принципи побудови податкового законодавства, які будуть спрямовані на: забезпечення стабілізації податкової політики шляхом прийняття податкового кодексу та встановлення єдиних правил внесення змін та доповнень у будь-які нормативні акти в галузі оподаткування; забезпечення рівномірного розподілу податкового навантаження на економічних суб’єктів на рівні 35-40% від доходів таких суб’єктів та обмеження будь-яких заходів, що призводять до перерозподілу податкового тиску; введення обов’язкової публічної звітності щодо обсягів наданих податкових пільг; скорочення кількості податків шляхом об’єднання податків, котрі мають єдину податкову базу, з метою зменшення витрат підприємців та держави на адміністрування податків; розповсюдження діючої альтернативної системи оподаткування на середні та великі підприємства з метою стимулювання розвитку науко- та трудомістких виробництв; введення ефективної системи оподаткування майна фізичних та юридичних осіб. 10. Доцільно розвивати інформаційні технології в галузі оподаткування з метою зменшення витрат підприємств та фізичних осіб на виконання податкових зобов’язань та запобігання ухиленню від сплати податків. | 