1. На сучасному етапі в умовах розвитку ринкових відносин в Україні існують об’єктивні та суб’єктивні фактори, які призводять до ускладнення оцінки фінансового стану. В реальних ситуаціях не завжди можна достовірно зробити аналіз фінансового стану, а передбачити його на перед ще важче. Особливої актуальності оцінка фінансового стану набула через відсутність єдиної державної методики. 2. Обґрунтовано необхідність використання системного підходу при досліджені фінансового стану; кожне підприємство передусім – система, яка характеризується певною кількістю елементів, функціональних блоків та взаємозв’язків, які описують взаємозв’язок внутрішніх підсистем підприємства і залежать від зовнішнього середовища. 3. Фінансовий стан є результатом дії системи внутрішніх і зовнішніх факторів, а дослідження цих факторів є необхідною передумовою для виявлення потенційних проблем та їх локалізації, перш ніж ситуація стане катастрофічною. Кожне економічне явище ланцюга, який утворюється тим чи іншим каналом зв’язку, дає, як правило, сигнали більшої сили і того ж напрямку, що й попереднє. Складність посилюється у взаємній обумовленості проміжних економічних явищ, тобто їх залежність не тільки від одного вихідного явища певного ланцюга, але й від вторинних факторів, що ініціюються іншими вихідними явищами та розповсюджуються по інших ланцюгах. Існує не один, а декілька шляхів розвитку кризи, які не ізольовані один від одного, через які імпульси розповсюджуються та посилюються. Причина появи кризових явищ у діяльності підприємства прихована у самому ринковому механізмі, причому рушійним фактором виступає зовнішнє оточення. 4. В світовій практиці для вирішення проблеми запобігання банкрутства стала модель Е. Альтмана. Вона являє собою алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства, що ґрунтується на комплексному враховані найважливіших показників, які діагностують його фінансовий стан. На основі дослідження підприємств-банкрутів Е. Альтман визначив коефіцієнти значущості окремих факторів в інтегральній оцінці ймовірності банкрутства та нормативну базу порівняння. Дана модель набула широких варіацій у різних країнах світу. 5. Проаналізовано основні моделі прогнозування банкрутства підприємства, за допомогою яких було здійснено прогноз банкрутства підприємств, що аналізуються, відмічено протилежні тенденції при аналізі, узагальнено основні причини недоцільності використання наведених методик. 6. Побудовано модель оцінки фінансового стану на базі значень дискримінантної функції, яка розрахована по даних трьох підприємств за одинадцять років діяльності та шести показниках оцінки фінансового стану. Розроблено шкалу ймовірності банкрутства в залежності від значення дискримінантної функції. Модель визначає ймовірність банкрутства для підприємства, що автоматизує процес оцінки. 7. Побудовано рейтингову модель оцінки ймовірності банкрутства методом таксонометричного аналізу. Особливістю моделі є те, що вона нівелює вплив випадкових значень коефіцієнтів оцінки фінансового стану. Модель представлена у двох варіаціях як узагальнений інтегральний показник рівня розвитку, так і окремі рівні розвитку по групах підприємств. Друга група, в свою чергу, стала доповненням “ромбу фінансового стану”, оскільки включає набагато значущу кількість коефіцієнтів і розглядає фінансовий стан не статично, а в динаміці. Базою порівняння рівня розвитку є Евклідові відстані, на основі яких встановлено нормативні значення моделі. 8. Побудовано імітаційну модель діяльності енергопостачальної компанії в часі; за основний показник імітації взято валовий дохід. Досліджено фактори впливу на нього дебіторської заборгованості, технологічних та комерційних втрат електроенергії. Зімітовано можливі стани системи. |