1. Особливістю поточного реформаційного періоду є його збіг із системною економічною кризою у всіх галузях народного господарства. Подолання кризи аграрного виробництва надзвичайно ускладнено системною економічною кризою і різнорівневістю причин і наслідків кризових тенденцій. Ефективний розвиток агропромислового комплексу стає можливим тільки після становлення якісно нової економічної системи держави. 2. З використанням методу парних порівнянь на основі багатомірного шкаліювання із залученням незалежних експертів установлено, що основна негативна роль у процесі реформування лежить за межами реформуємих суб’єктів. Негативний вплив на результати реформ зробили: алогічність проведених перетворень (21%), необґрунтовані напрямки аграрної політики (18%), несформована інвестиційна база структурної трансформації (9%), стан цивільного суспільства і тенденції в його розвитку (7%), рівень тінізації економічних процесів (7%). 3. Як бачимо необґрунтована концепція реформування призвела до того, що обсяги виробництва стали різко скорочуватися – падіння в сільському господарстві в цілому склало близько 60%, а по господарствах колективного сектору – 75,3%. У приватному секторі спостерігається визначене зростання показників. В умовах корінної трансформації структури в сфері аграрного виробництва відзначається істотний ріст (з 1993 по 2002р. майже в 3 рази) земельної площі, зайнятої особистими господарствами сільських жителів (4,5% при внеску у валову продукцію сільського господарства Криму в розмірі 49,6%). 4. Показники аграрного виробництва свідчать, що міри аграрного реформування привели до деградації сільського господарства. Під видом «реформ», практично, знищені основи господарювання, зруйноване сільське господарство, деформований звичний спосіб життя сільських жителів. Різні міри реформ в аграрному секторі Криму привели його в кризовий стан. У 1990р. сукупний рівень рентабельності колгоспного і радгоспного виробництва складав 42,9% при тім, що всі господарства були прибутковими. Підсумки 2002р. характеризуються сукупною збитковістю суспільного сектора (-16,6%). 5. Соціальна ситуація в сільській місцевості в цілому залишається критичної. Заробітна плата в доходах селян складає менш 20%. Сформована система трудової «мотивації» і формування оплати праці виявляється абсолютно індиферентної до виробничого стажу і рівня утворення, і майже не впливає на життєвий рівень. Різко скоротилася роль сільгосппідприємств на ринку праці. У 1990р. у сільгосппідприємствах працювало близько 200 тис. чоловік, а в 2002р. тільки 108,8 тис.чіл, тобто лише 14,4% сільського населення Криму, і ця частка продовжує скорочуватися. Відбувається масовий відтік працездатного населення із села в місто. Розширюється практика забезпечення зайнятості в режимі неповного робочого дня, у якому працюють 26,5% сільгосппрацівників. Одночасно зростає питома вага пенсіонерів серед зайнятих (11%). 6. Держава фактично цілком втратила свій вплив на процеси реформування, що відбуваються, значна частина економіки перейшла в тіньову сферу через невиправдано високе оподатковування. Трохи виправило ситуацію уведення фіксованого сільгоспподатку, однак це як і раніше розглядається не більш ніж тимчасова міра. Тобто фактично так і не було сформоване ефективне економічне середовище господарювання через явний пріоритет у діяльності державних органів фіскальних цілей по наповненню бюджету. У результаті – утрачена легальна мотивація ефективної економічної діяльності в суб’єктів господарювання. 7. Трансформація організаційних форм господарювання неминуче спричиняє за собою в більшості випадків зміну спеціалізації, зниження концентрації сільгоспвиробництва, а також порушення сформованих коопераційних і інтеграційних зв’язків. У цілому з 220 перетворених КСП тільки близько 50% залишилися єдиним підприємством, обравши для себе нову організаційно-правову форму. У 21% КСП поділ відбулося на 2 нових сільгоспформування, у 11,5% підприємствах виділилися 3 нових. А також 15 КСП були роздроблені кожне на 4 нові підприємства, 13 КСП – на 5 нових, і в 11 випадках було створено 5 і більш нових сільськогосподарських формувань на базі старого підприємства. 8. Критерії оцінки ефективності аграрних реформ, що тривають з перемінною інтенсивністю вже більш 10 років, дотепер носять невизначений характер. Для забезпечення можливості оцінки ефективності реформ автором була сформована сукупність критеріїв, здатних у найбільшій мері відбити якісні сторони оцінюваного явища і у той же час бути розкритими системою підібраних індикаторів. Проведений розрахунок ступеня завершеності аграрних реформ показав, що в даний час аграрні реформи в АПК Криму в цілому довершені лише на 37%. 9. З метою відновлення ефективності ходу аграрної реформи пропонується сукупність механізмів, що включає: формування системи державної підтримки (напрямки диференційованої підтримки груп сільгоспформувань, демонополізації сфери агробізнесу, розвитку ринкової інфраструктури в сфері доступу до ринкової інформації), вироблення єдиної концепції структурно-інвестиційного розвитку економіки АПК регіону, подолання технологічної деградації, залучення до проведення реформ створених за минуле десятиліття приватних бізнесів-структур, підтримки структурного укрупнення новостворених дрібних сільгоспформувань до знаходження ними достатньої економічної бази та ін. 10. Для забезпечення інформаційної підтримки реформованих сільгоспформувань запропоновани каскадна модель розвитку консалтингових структур в агропромисловому комплексі, логіко-структурна схема створення інформаційно-консультаційного центру на базі трансформованих учбово-дослідних господарств, а також сформована структура загальноекономічного блоку інформаційної роботи інформаційно-консультаційного центру. |