Анотація до роботи:

Коніщук В.В. Оцінка різноманітності екосистем Черемського природного заповідника на основі картографічного моделювання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.16 – екологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертаційна робота присвячена оцінці біотичної та ландшафтної різноманітності екосистем Черемського природного заповідника. Площа території 2975,7 га, де ліси (переважно бореальні з локалітетами неморальних) займають 63,9%, болота (мезотрофні та рідше евтрофні, оліготрофні) – 33,7%, водні екосистеми – 0,9%, антропогенні – 1,1%, луки – 0,4%. Створені карти фізико-географічних умов, рослинності за домінантним принципом і за методом Браун-Бланке, екосистем, екологічних факторів екотопів з використанням фітоіндикації. Проведено ординаційний аналіз основних екофакторів рослинності, в результаті чого з’ясовано, що провідними є вологість і кислотність. Відмічено, що спектр екосистем представлений від багатих на мінеральні елементи фітоценозів асоціації Tilio cordatae-Carpinetum betuli, до бідних оліготрофних боліт, за вологістю від сухих соснових лісів Cladonio-Pinetum до озер. Визначено фітоценотичне (73 асоціації класифікації Браун-Бланке) та видове різноманіття флори вищих судинних рослин (760 видів; найбільше у лісах – 56,7%, найменше у болотах – 14,1%), різноманіття хребетних тварин (220 видів: риб – 18, земноводних – 12, плазунів – 7, ссавців – 42, птахів – 141; найбільше у луках – 65,9% і лісах – 65%, а найменше у болотах – 32,7%). Розроблено класифікацію екосистем.

1. В Черемському природному заповіднику (площа 2975,7 га) ліси займають 63,9% території, болота – 33,7%, водні екосистеми – 0,9%, антропогенні – 1,1%, луки – 0,4%, тобто територія малопорушена і достатньо добре репрезентує корінні природні екосистеми Західного Полісся. Серед лісів переважають бореальні типи, а неморальні представлені окремими локалітетами. Найбільшу площу серед боліт займають мезотрофні, а оліготрофні та евтрофні зустрічаються рідше.

2. Фізико-географічні особливості обумовлюють мозаїчну ландшафтну структуру. Геолого-геоморфологічні та кліматичні процеси під впливом зледенінь обумовили домінування флювіогляціальних долин і підвищень із бідними дерново-підзолистими та болотними ґрунтами, в результаті чого сформувалась бореальна рослинність із локалітетами неморальної. У відповідності до флористичної класифікації Браун-Бланке вона представлена 15 класами, 23 порядками, 30 союзами, 73 асоціаціями (із яких 3 провізорно нові: Sparganio minimi-Hydrocharitetum morsus-ranae Konishchuk V.V. 2003, Sphagno-Aldrovandetum vesiculosae Konishchuk V.V. 2003, Thymetum pulegioido-serpylli Konishchuk V.V. 2003).

3. На основі методу синфітоіндикації розраховані показники вологості (Hd), сольового режиму (Tr), кислотності (Rc) ґрунтів, вмісту в них мінерального азоту (Nt), карбонатів (Ca), встановлено кореляцію між ними. Найширша амплітуда провідних екофакторів – вологості і кислотності, які мають прямолінійну кореляцію із трофністю, визначають територіальну диференціацію екосистем. Спектр екосистем представлений від найбагатших на мінеральні елементи грабово-дубових лісів, до найбідніших оліготрофних боліт, за вологістю – від сухих соснових лісів до водойм.

4. На основі ординаційного аналізу встановлено прямолінійну залежність між трофністю і кислотністю, вмістом азоту і трофністю, натомість між кріорежимом, континентальністю відмічено обернену лінійну кореляцію із кислотністю і трофністю.

5. Детальні дослідження та картування Черемського водно-болотного масиву показали переважання у центральній частині асоціацій класу Oxycocco-Sphagnetea, у північно-східній – Scheuchzerio-Caricetea nigrae, що підтверджує його мезотрофний характер. Закладений профіль відображає основні ландшафтні, еколого-ценотичні особливості межиріччя Стоходу і Стиру. По периферії болота відмічені оліготрофні угруповання, які з підвищенням рельєфу змінюються лісами класу Vaccinio-Piceetea. Це свідчить про те, що незважаючи на проведені у минулому меліоративно-осушувальні та лісогосподарські заходи, екосистеми зберігають первинну структуру і функцію.

6. На основі аналізу еколого-ценотичного профілю та карт рослинності доведено, що конфігурація заповідника не забезпечує територіальної цілісності екосистем. У зв’язку з цим підготовлено обґрунтування для створення охоронної зони та розроблений план заходів згідно Проекту організації розвитку території Черемського природного заповідника і охорони його природних комплексів.

7. Рослинний покрив достатньо вичерпно показує (індикує) специфіку та стан екосистем, тому може служити основою для розробки класифікації. Запропонована класифікаційна схема екосистем включає 5 одиниць першого рівня, 14 другого, 15 третього, 23 четвертого, 30 п’ятого, 73 шостого. Число одиниць шостого рівня найбільше для водних екосистем – 33, для боліт – 29, для лісів – 15, для лук і пустищ – 8, для антропогенних екосистем – 2.

8. Флора вищих судинних рослин нараховує 760 видів із них 33 та по одному виду водоростей, мохів і грибів занесені до Червоної книги України (1996). Із регіонально рідкісних відмічено 27 (3,6%) зникаючих і по 81 (10,7%) дуже рідкісних і рідкісних видів рослин. Фауна хребетних представлена 220 видами із яких риб – 18 видів, земноводних – 12, плазунів – 7, ссавців – 42, птахів – 141. Зафіксовано 28 (12,7%) дуже рідкісних та 63 (28,6%) рідкісних види, 20 хребетних та 21 вид безхребетних тварин Червоної книги України (1994).

9. Видове різноманіття флори вищих судинних рослин найбільше для лісів – 431 (56,7%) і найменше для боліт – 107 видів (14,1%). Екосистеми, що займають велику площу характеризуються невисоким видовим багатством, а екосистеми розміщені по периферії Черемського болота мають вище видове різноманіття. Фауна хребетних найбагатша у луках – 145 (65,9%), лісах – 143 (65,0%), а найменша також у болотах – 72 види (32,7%). Серед екосистем найвищою фіторізноманітністю вирізняються луки і лісові галявини – 237 (31,2%), найменшою ялинники – 14 (1,8%). Різноманітність хребетних так само найвища у луках і лісових галявинах – 131 (59,5%), що пояснюється маргінальним крайовим ефектом.

10. Аналіз класифікаційної структури угруповань, характеру їх просторової зміни відповідно до градієнту екологічних факторів, флористичного та ценотичного складу заповідника в цілому відображає специфіку і різноманіття екосистем. Отримані карти фіксують вихідний стан екосистем заповідного режиму, різноманітність компонентів екосистем і є основою для подальшого фонового моніторингу.

Публікації автора:

1. Коніщук В.В. Рідкісні види рослин Черемського природного заповідника // Укр. ботан. журнал. – 2003. – Т.60, № 3. – С. 264-272.

2. Коніщук В.В. Типологія і картографування ґрунтів Черемського природного заповідника // Укр. геогр. журн. – 2003. – № 3. – С. 40-45.

3. Коніщук В.В. Карта рослинності Черемського природного заповідника // Укр. ботан. журн. – 2003. – Т.60, № 6. – С. 659-669.

4. Коніщук В.В., Дiдух Я.П. Картографічний та ординаційний аналіз екологічних факторів Черемського природного заповідника // Укр. ботан. журн. – 2004. – Т.61, № 3. – С. 47-60.

5. Коніщук В.В. Хвойні ліси Черемського природного заповідника // Рослинність хвойних лісів України (матеріали робочої наради, Київ, листопад 2003 р) – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – С. 111-122.

6. Дiдух Я.П., Коротченко І.А., Коніщук В.В. Рослинність лісів за участю Picea abies (L.) Karst. Волинського Полісся // Збірник наукових праць: Вісник Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. – 2004. – Випуск 4. – Серія (Екологія. Біологічні науки). – С. 29-39.

7. Коніщук В.В. Нові місцезнаходження рідкісних рослин у Черемському природному заповіднику // Заповідна справа в Україні. – Канів, 2004. – Том 10, Випуск 1-2. – С. 18-23.

8. Дiдух Я.П., Коніщук В.В. Чи буде створено Черемський природний заповідник? // Жива Україна – 2001. – № 5-6. – С. 12.

9. Коніщук В.В. Про доцільність встановлення охоронної зони Черемського природного заповідника // Жива Україна – 2004. – № 9-10. – С. 9-10.

10. Коніщук В.В. Використання картомоделювання для оцінки екосистем Черемського заповідника // Актуальні проблеми флористики, систематики, екології та збереження фіторізноманіття. Матеріали конференції молодих вчених-ботаніків України (Львів, Івано-Франково, 6-10 серпня 2002 р.). – Львів, 2002. – С. 153-154.

11. Коніщук В.В. Еколого-ценотична характеристика ботанічної пам’ятки природи “Болітце” // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Ландшафтне та біологічне різноманіття Хмельниччини, збереження та відтворення”, м. Кам’янець-Подільський, 17-18 грудня, 2003 р. – Кам’янець-Подільський, 2004. – С. 47-53.

12. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Прядко О.І., Коніщук В.В., Панченко С.М. Раритетна компонента флористичного різноманіття заповідників та національних природних парків Українського Полісся // Шацький національний природний парк: Наукові дослідження 1994-2004 рр. Матеріали наук.-практ. конф. до 20-річчя парку (Світязь, 17-19 травня 2004 року). – Луцьк, “Волинська друкарня”, 2004. – С. 63-65.

13. Коніщук В.В. Перспективи розвитку екологічного зеленого туризму і місце в ньому природних заповідників (на прикладі “Черемського”) // Шацький національний природний парк: Наукові дослідження 1994-2004 рр. Матеріали наук.-практ. конф. до 20-річчя парку (Світязь, 17-19 травня 2004 року). – Луцьк, “Волинська друкарня”, 2004. – С. 51-53.

14. Коніщук В.В. Рідкісні види фауни Черемського природного заповідника // Сучасні проблеми зоологічної науки: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Наукові читання, присвячені 170-річчю заснування кафедри зоології та 100-річчю з дня народження професора О.Б. Кістяківського” – К.: “Київський університет”, 2004. – С. 87-89.

15. Коніщук В.В., Пащук С.І. Перлина Волинського Полісся. – Луцьк, 2003. – 28 с.