Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, в якій дано нове рішення актуальної науково-практичної задачі оцінки просторового розташування та продуктивності пегматитів на основі вивчення закономірностей розміщення пегматитових покладів в надрах з метою їх геометризації для обґрунтування параметрів їх розробки підземним способом. Найбільш важливі наукові та практичні результати досліджень, висновки і рекомендації полягають в наступному: 1. Україна володіє великим ресурсним потенціалом коштовного, напівкоштовного, виробного та декоративно-облицювального каміння. Коштовне і напівкоштовне каміння приурочене до шести кварцоносних провінцій, з яких найбільшою і найперспективнішою є провінція Коростенського плутону, в надрах якого на Волинському родовищі зосереджені великі запаси п’єзосировини (моріон, димчастий кварц, гірський кришталь), коштовних і напівкоштовних каменів (берил, топаз, аметист, цитрин, флюорит), виробних каменів (молочний кварц, волиніт, пегматит, письмовий граніт). 2. Пегматити Волинського родовища, що вміщують п’єзооптичну і каменесамоцвітну сировину, поділяється на два класи: гранітні пегматити, лужні (сієнітові) пегматити. Пегматитова польовошпатова сировина використовується як виробний та декоративний камінь, для потреб скляної, фарфоро-фаянсової, будівельно-керамічної, електротехнічної, електро-ізоляційної, електронної, абразивної та хімічної промисловості. 3. Враховуючи, що пегматити Волинського родовища мають різні форми, розміри, просторове розміщення, різну продуктивність та перспективність, їх ефективна розробка підземним способом може забезпечуватись лише на основі вивчення закономірностей просторового розташування, оцінки продуктивності та ретельної геометризації пегматитових покладів. 4. В межах Волинського родовища пегматитові зони приурочені до ендоконтактових частин гранітоїдів, які прилягають до масивів основних порід. Групи пегматоїдних тіл спостерігаються в гранітах, які мають дрібнозернисту структуру з добре вираженою дрібнопорфировидною будовою. Найбільші за розмірами пегматитові тіла залягають в гранітах, у складі яких рогова обманка переважає над іншими темнокольоровими мінералами. 5. Аналізом внутрішньої будови пегматитів встановлено, що найбільш продуктивними є камерні пегматити, які містять велику камеру та інтенсивно проявлене гідротермальне мінералоутворення, серед яких виділяють декілька різновидів: ізометричні, ущільнені по вертикалі та штокоподібні. Навколо них пегматитові граніти характеризуються змінами метасоматичного походження, які утворюють своєрідні зони: зона гранітів, збагачених темнокольоровими мінералами; зона вилужування; зона сієнітизації; зона зміни забарвлення; зона тріщинуватості; зона характерної акцесорної мінералізації; зона геохімічної та геофізичної аномалій. Зміни вмісних гранітів можуть слугувати важливим пошуковим критерієм при розвідці на пегматити. 6. Найбільша концентрація пегматитових тіл приурочена до зони розлому, по якому укорінювалась гранітна магма. 7. Пегматитовий район характеризується зональною будовою. Зональність виражається в закономірному зменшенні кислотності гранітів з заходу на схід, а тому головним структурним елементом, який визначає форму, розміри і будову пегматитового району, слід вважати контакт між основними та кислими інтрузіями. В східній приконтактовій до основних порід зоні розміщені переважно великі багатокамерні пегматити, в осьовій зоні контакту – типові заноришеві, а в західній приконтактовій до кислих порід зоні розміщені дрібні тіла зі слабовираженими проявами гідротермальної переробки. 8. Пегматитові тіла Волинського родовища мають ізометричні форми, які можна в узагальненій моделі описати стисненим еліпсоїдом обертання, що характеризується наступною зональною будовою: метасоматичний граніт; зони – графічна, апографічна, пегматоїдна, блокова, заміщення і вилужування; кварцове ядро; мінералізована порожнина. 9. Дослідження закономірностей зміни розмірних характеристик і продуктивності пегматитів від їх географічного розташування доцільно виконувати на основі розробки каркасної моделі родовища, головною віссю якої слугує лінія контакту кислих і основних порід та перпендикулярно побудовані до неї розрізи. 10. Зміна об’ємних показників пегматитів від їх географічного положення з півночі на південь в плоских геодезичних координатах описується параболічною залежністю виду у = 0,0008х2 – 37,169х + 398497, а зміна цих показників із заходу на схід апроксимується функцією виду у = 0,0044х2 – 76,578х + 334548. Параболічними залежностями описуються зміни потужності кварцових ядер з півночі на південь та з заходу на схід. 11. Ефективна геометризація кількісних показників пегматитових покладів забезпечується комп’ютерними та ГІС технологіями, що дозволяє виконати побудову об’ємних моделей в ізолініях і слугує підґрунтям оптимального розв’язку гірничо-технічних задач з урахуванням геологічних, технологічних і економічних факторів. 12. Продуктивність пегматитових тіл залежить від потужності тіла, його будови та кольору польових шпатів, перші два чинники відіграють визначальну роль. Встановлена залежність продуктивності пегматитового тіла від його потужності, яка описується параболічною функцією виду: у = 0,0005х2 – 0,0128х + 0,1229. Залежності потужностей зон пегматитового тіла від потужності самого пегматиту описуються функціями лінійного виду. 13. Результати дисертаційних досліджень забезпечили: обґрунтування поділу родовища на шахтні поля; визначення місця закладення головної розкривної виробки та напрямки проведення головних підготовчих виробок. 14. Впровадження результатів дисертаційних досліджень забезпечує зменшення витрат на проведення підготовчих виробок та їх підтримання в процесі експлуатації, збільшення річного обсягу видобутку продукції . |