У дисертаційному дослідженні набули подальшого розвитку теоретичні й методичні підходи, що вирішують завдання науково-обґрунтованого оцінювання інноваційного потенціалу регіонів і включення цих оцінок в механізм управління регіональним розвитком. Основні висновки й рекомендації за результатами наукового дослідження полягають у такому. 1. Проведено уточнення категорійного апарату проблеми регіонального інноваційного розвитку, зокрема внесено наукові корективи у визначення понять „потенціал регіону”, „інноваційний розвиток” та поняття „оцінювання” як складного пізнавального процесу й особливої функції в механізмі управління розвитком. У визначенні „потенціал” виділено та досліджено значимість його структурних характеристик, в першу чергу рівень інтелектуального капіталу, а у визначенні „інноваційний розвиток” науковий акцент зосереджено на взаємодії еволюційних і консервативних тенденцій, що разом формують умови динамічної нерівноваги системи. 2. У теоретико-методичному плані досліджено складові елементи інноваційного потенціалу та основні характеристики процесу й процедури оцінювання. Розроблено систему задач використання потенціалу, в якій виділено області застосування оцінок: розробка стратегій розвитку, балансових механізмів, інформаційна підтримка прийняття рішень та ін. Дані щодо потенціалу регіонів рекомендовано включити у створення Регіональної інноваційної системи і її моніторингового блоку. 3. Обґрунтовано авторський підхід до вибору системи показників оцінювання інноваційного потенціалу. У розробленій моделі оцінювання прийнято такі інтегральні показники: готовність регіону до впровадження інновацій, рівень використання науково-технічних розробок, інвестиційна підтримка інноваційного розвитку. До групи оцінюваних показників якісного складу входять: оцінки експортного потенціалу, конкурентоспроможності, інвестиційного клімату й унікальних ресурсів регіону. Розроблено структурну модель інтеграції первинних (базових) показників в систему оцінювання вищого рангу з побудовою єдиного інтегрального показника. 4. Розроблено алгоритм оцінювання показників інноваційного потенціалу регіонів, із застосуванням таксонометричного методу розрахунку базових показників та ітеративного принципу визначення трьох інтегральних показників, на основі яких одержано єдиний узагальнений показник. У процесі дослідження досягнуто мети поєднання інноваційних оцінок регіонального економічного простору і галузевої структури виробництва. 5. На базі статистичних даних виконано розрахунки інноваційного потенціалу регіонів, які згруповано у три нерівнозначні за чисельністю кластери. До першого кластера включено п’ять регіонів з високим рівнем розвитку інноваційного потенціалу (Харківський, Донецький, Дніпропетровський та міста Київ і Севастополь), до регіонів „середнього рівня розвитку” – Львівський, Миколаївський, АР Крим, Житомирський, Запорізький, Луганський. Решта групи (16 регіонів) становить щільний масив недостатньо розвинених в інноваційному відношенні регіонів. Теоретично визначено характер взаємодії галузевих факторів з інноваційним потенціалом регіонів. Для практичних цілей застосовано таблиці коригуючих коефіцієнтів. 6. Дослідження фактора впливу окремих структурних складових потенціалу на його загальну інтегральну величину дає підставу стверджувати, що за окремими показниками в динаміці розвитку більшість регіонів вкрай нестабільні й переміщуються в рангових таблицях на десятки пунктів, а це є підтвердженням динамічної нестійкості у більшості регіонів. Для забезпечення рівноваги в процесах інноваційного розвитку рекомендовано впровадження в діючу практику регіонального управління елементів Регіональної інноваційної системи. 7. У частині організаційно-інформаційного забезпечення розроблено кібернетичну схему управління інноваційним розвитком регіону. Схема містить об’єкти спостереження, процес інноваційного розвитку, контрольовані параметри, банк даних та систему управління розвитком регіону. Механізм управління розвитком виконує такі інтегральні функції: стратегічного управління, коригування програм, управління резервами. Інноваційний потенціал в цій моделі використовується двояко: як база даних ресурсного забезпечення і як об’єкт оцінки результативності заходів. Таким чином, у дослідженні обґрунтовано й наведено авторську концепцію комплексного аналізу інноваційного потенціалу регіонів, запроваджено відповідні механізми проведення оцінки та розроблено рекомендації щодо удосконалення організаційно-інформаційного забезпечення процесів інноваційного розвитку регіонів України. Наукові дослідження й розробки, які містить дисертаційна робота, дозволяють підвищити науковий рівень практики реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку регіонів, підсилити їхню функціонально-управлінську складову в інноваційних процесах країни, спрямованих на економічне зростання й досягнення високого рівня конкурентоспроможності на світових ринках. |