Басейн р. Західний Буг, яка має статус транскордонної ріки, розташований на території трьох країн: України, Польщі, Білорусі. Забезпечення «доброго екологічного стану» і чистоти поверхневих вод – завдання міжнародного значення, проголошеного Водною Рамковою Директивою Європейського Союзу (Брюссель, 2000 р.) та рішенням конференції ООН з проблем навколишнього середовища і розвитку (Йоганнесбург, 2002 р.). З метою встановлення причин негативних тенденцій формування екологічного стану в українській частині басейну р. Західний Буг нами проаналізовано умови господарювання та їх вплив на екологічний стан басейну і формування якості поверхневих вод. Проведені дослідження показали, що: 1. Під впливом господарської діяльності територія басейну Західного Бугу зазнала значної трансформації. Результати, отримані за методикою обрахунку КЕСЛ свідчать про те, що басейни річок-приток Західного Бугу Полтва, Солокія, Студянка і Луга характеризуються «яскравою нестабільністю», КЕСЛ = 0,43 – 0,48. Такий стан обумовлений високим відсотком площ басейнів зайнятих нестабільними елементами ландшафту. За методикою ІКАН екологічний стан басейнів річок Полтва, Студянка – «катастрофічний» (Ф = -4,2 – -3,9 ), Луга, Піщатка, Гапа – «дуже поганий» (Ф = -3 – -3,1), що свідчить про порушення норм господарювання в цих басейнах, практично, за всіма показниками. Згідно з результатами оцінки за методикою КПАН екологічний стан басейнів річок Полтва, Студянка і Луга – «незадовільний» (КПАН = 32,6 – 41,5). Перевагу у встановленні рівня антропогенного навантаження, при наявній розширеній базі даних для розрахунку, потрібно надавати методиці КПАН, оскільки вона передбачає корекцію показників стану до оптимальних значень з урахуванням природно-кліматичних зон. 2.Проведене районування території басейну Західного Бугу за результатами рівня антропогенного навантаження показало, що екологічний стан басейну на всій українській його частині характеризується посиленим антропогенним навантаженням і потребує невідкладних природоохоронних заходів, спрямованих на оптимізацію ландшафтної структури водозбірної площі. Незадовільний екологічний стан зумовлений високим відсотком розораності територій (63 % у середньому), що є наслідком проведених у 60 – 70-х роках широкомасштабних гідротехнічних меліорацій у басейнах малих річок-приток Західного Бугу. Господарське використання річкового стоку і, як наслідок, якість поверхневих вод у басейні також знаходяться у критичному стані. Найбільш складна ситуація склалася в басейнах річок Полтва (87 % від загальної кількості стічних вод, що надходить до басейну Західного Бугу скидає у р. Полтва Львівський водоканал) і Студянка (водоприймач скидних шахтних вод). Саме басейни цих річок потребують першочергових невідкладних заходів щодо стабілізації екологічного стану. 3. Оцінка якості поверхневих вод за інтегральним екологічним індексом (ІЕ) та аналіз проведеного районування показали, що річкові води приток Західного Бугу відповідають ІІІ – IV класам якості переважно за перевищеннями екологічних нормативів (ЕН) за трофо-сапробіологічними показниками (азот нітритний, фосфати) та специфічними речовинами токсичної дії (мідь, хром, нафтопродукти). Найбільш забруднені води р. Полтва (ІЕ = 26) – якість води V класу. Значні перевищення ЕН (у 4,4 – 30 разів) характерні для річок Студянка, Луга, Золотуха, Піщатка, Гапа (ІЕ = 8,5 – 14,8), якість води цих річок відповідає IV класу. Такі результати обумовлені високим рівнем антропогенного навантаження в басейнах цих річок. Якість води прикордонної ділянки р. Західний Буг відповідає IV (м. Устилуг, ІЕ = 10,7; с. Ягодин, ІЕ = 18,4; с. Грабове, ІЕ = 17,0) – V (с. Литовеж, ІЕ = 21,4) класам якості. Така якість поверхневих вод у цих пунктах спостережень зумовлена високим вмістом азоту амонійного, азоту нітритного, фосфатів, міді. Починаючи з 2000 року на цій ділянці р. Західний Буг встановлено тенденцію до покращання якості води як у самих пунктах спостережень, так і вниз за течією. Аналіз змін якості поверхневих вод у пункті спостережень с. Грабове (кордон Україна-Польща-Білорусь) і оз. Зегжинського показав, що протягом розглянутого періоду (1994 – 2005 рр.) якість води утримувалась майже на одному рівні з невеликою тенденцією до покращання, починаючи з 2000 р. 4. Проведена оцінка придатності вод українських, польських приток і р. Західний Буг для різних видів водокористування за вимогами Українського і Польського законодавства показала, що у більшості випадків якість води р. Західний Буг не відповідає вимогам жодного виду водокористування, якість води приток дещо краща. Головною причиною такої ситуації є надмірний вміст у водах біогенних речовин (азоту нітритного, фосфатів) та важких металів токсичної дії (цинку та міді). 5. Проведений розрахунок виносу забруднюючих речовин водами русла ріки Західний Буг за межі української частини його басейну показав, що за рік через створ с. Грабове виноситься 0,5 тис. т азоту амонійного, 0,09 тис. т азоту нітритного, 2,0 тис. т азоту нітратного, 0,6 тис. т фосфатів, 107 т цинку, 61,2 т міді, 15,3 т хрому. Найбільшу кількість забруднень до р. Західний Буг постачають річки-притоки Полтва, Рата і Луга, а основним джерелом забруднення є стоки м. Львова. Кількість забруднюючих речовин, що були транспортовані водами Західного Бугу за межі української частини басейну у 2005 р. була дещо меншою за середньорічний винос за період 1994 – 2005 рр. 6. Басейн Західного Бугу потребує термінового впровадження природоохоронних заходів, спрямованих на відновлення якості річкових вод та покращання екологічного стану басейну, які рекомендуємо здійснювати за рахунок стабілізації ландшафтної структури басейну шляхом збільшення лісистості в басейнах річок до 20 % у зоні Лісостепу і 49 % – Полісся за рахунок зменшення площ під нестабільними елементами ландшафту, відновлення захисної ролі водоохоронних смуг, зменшення обсягу скидів стічних вод населеними пунктами, побудови нових або модернізації існуючих очисних споруд, каналізаційних мереж, дотримання технологічних вимог очищення води. 7. З метою скорочення економічних витрат, спрямованих на контролювання якості поверхневих вод у басейні Західного Бугу, що здійснюються на мережі державного і транскордонного моніторингу, а також підвищення ефективності моніторингових робіт, запропоновано диференційований підхід до його організації шляхом встановлення репрезентативного переліку показників якості поверхневих вод, що не відповідають вимогам питного водопостачання для окремих приток і створів; синхронізацію строків спостереження; уніфікацію методик аналітичних визначень хімічних компонентів, а також обмін результатами спостережень та оцінки між виконавцями на міжнародному рівні, з метою їх порівняння і узагальнення. |