Анотація до роботи:

Донець З.Ф. Осучаснення змісту культурознавчих дисциплін у вищій школі в контексті міжнародних культуроохоронних конвенцій. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2004.

На основі сучасних футурокультурних позицій багатьох вчених досліджуються теоретичні ідеї та практичний досвід вирішення проблеми формування нового менталітету, проектування змістової сукупності цінностей у молодих громадян на розбудову відкритої і демократичної України ХХІ століття. До змісту культурознавчих дисциплін рекомендуються сучасні, з урахуванням національних цінностей, позитивні аспекти спрямування змісту і практичного застосування конвенцій ЮНЕСКО та Ради Європи з охорони світової культурної і природної спадщини, Декларації принципів толерантності (ЮНЕСКО, 1995 р.).

Здійснено критичний аналіз змісту підручників з культурознавства, виявлено поширені їх недоліки. Запропонована і перевірена використанням у вищих школах авторська концепція змісту нової дисципліни “Інтегроване культурознавство”.

Розроблено рекомендації щодо перспективних шляхів використання європейського досвіду підвищення культурного рівня молоді на основі дотримання положень культуроохоронних конвенцій.

1. Проблема осучаснення змісту культурознавчих дисциплін у вищій школі в контексті культуроохоронних документів у вітчизняній системі освіти існує об’єктивно, тема дослідження є нагальною і мета поставлена правильно.

2. Детальний аналіз політичних причин, культурних передумов появи Європейської культурної конвенції (Рада Європи, 1954 р.) та експериментальна перевірка висунутої гіпотези про позитивність культурноосвітньої ролі конвенцій ЮНЕСКО, Ради Європи з охорони світової і європейської культурної спадщини, а також Декларації принципів толерантності довели, що їх концепції є позитивним рушійним джерелом осучаснення змісту й методик викладання культурознавчих дисциплін.

Виявлений позитивний досвід впливу концепцій Конвенції ЮНЕСКО (1972 р.) на методики культуроохоронної освіти молоді у світі і формування нового менталітету молоді, що прискорив і полегшив континентальні інтеграційні процеси. Аналіз результатів дії концепцій Конвенції на якість культурознавчої мети студентів дозволяє стверджувати, що науково скерована трансформація культуроохоронних ідей у навчально-освітньому процесі може виступати консолідуючим і стабілізуючим чинником утвердження України.

3. Відсутнє в суспільстві сучасне розуміння змісту культури, культурної спадщини, її охорони є наслідком нехтування положень Конвенції ЮНЕСКО з боку системи освіти і запізнілого приєднання до Конвенції, що спричинило відставання вітчизняного культуроосвітнього і культуроохоронного процесу від європейського.

Виховання молодих генерацій України ХХІ ст. вимагає рішучого осучаснення змісту культурознавчих дисциплін, впроваджених у плани вищих шкіл України з 1993 року. Наявний навчальний матеріал має значні вади, тому є актуальним завдання створення і застосування пропонованого “Інтегрованого культурознавства”.

4. Аналіз багатьох джерел, документів, методичних матеріалів і навчальних планів підтвердив гіпотезу про наявність успадкованих від радянського періоду хибних уявлень про мету, шляхи і методи застосування національної і світової спадщини в навчально-виховному процесі. Розбудова національної освіти України ХХІ ст. та її рух до “суспільства знань” вимагають свідомої відмови і критичного погляду на успадковану від СРСР ідею культури і захисту культурної спадщини.

5. Вивчені особливості змісту навчально-методичної літератури та їх порівняльний аналіз дають підстави наголосити на науково-педагогічній нереалізованості потужних освітньо-виховних можливостей культурознавчих дисциплін. Тоді як міжнародна політика в галузі культури й охорони культурної та природної спадщини сприяє процесам актуалізації культурної освіти засобами спадщини, у навчальному змісті не використані резерви розширеного змісту поняття “культура” і функціональної пластики національної спадщини.

6. Розглянуті зміни мети систем освіти, підвищення їх суспільного значення і перетворення у засіб надання фаху всім представникам нових генерацій зобов’язують робити акценти на цілісності ролі освіти і професійної культури – важливої сторони культурної спадщини у задоволенні сподівань українців одержати фах світового зразка для їх успішної професійної соціалізації в “суспільстві знань” ХХІ ст. Нерозривний науковий зв’язок між галузями культур у освіті, розкриття їх об’єктивно необхідного різноманіття у ході викладання – шлях до забезпечення студентів повними найсучаснішими знаннями, що створять нових лідерів, спроможних жити, вчитися і працювати в різних професійних соціумах на засадах міжнародної культурної стратегії заради майбутнього.

7. Подолання комплексу світових і національних проблем розвитку вимагає глибокого перегляду успадкованих стереотипів у ставленні до змісту і призначення культури і культурної спадщини, до ролі культурознавчих дисциплін у формуванні нового менталітету в усіх прийдешніх поколінь.

Для досягнення цієї особливо важливої суспільної мети необхідно внести значні зміни у зміст і методи навчально-виховного процесу, зокрема:

скерувати програми, навчальні стандарти предметів і дисциплін культурознавчого циклу на формування в молоді творчої ініціативи до розв’язання проблем ХХІ століття – як національних, так і континентальних, загальносвітових;

повернути бачення нашої спадщини, у першу чергу, культурної (матеріальної і духовної), на акцентування її футуристичної спроможності, у бік наших переваг і розуміння того, що ми багаті на величезні поклади автентичної “сировини і засобів” для виховання та плекання нового менталітету молоді, її національної самосвідомості, громадянсько-цивілізаційної компетентності;

освітянам треба спершу самим відчути велику культурогенну потужність і сучасну пластичність функціональних можливостей культурної спадщини, щоб активно й сучасно застосовувати їх в освіті.

8. Уперше проведений повний, цілісний аналіз усього культурологічного комплексу підручників виявив їх значні недоліки. Автори надмірно покладаються на найдоступніші джерела, повторюють помилки радянської доби у сфері культури і розуміння культурної спадщини, ігнорують існування Декларації толерантності й комплексу світових конвенцій у галузі культури. В окремих виданнях, що отримали гриф Міністерства освіти і науки України, графічно-інформаційний блок даних про об’єкти культури і спадщини автори замінюють власними кольоровими портретами. Надто мало нових і цікавих для молоді навчальних книг. У них не вистачає дидактичного опрацювання ілюстрацій та текстів, що розкривають природо-ідейне начало культури – її змістовий кістяк, а зводиться все до переказу історії культури.

9. Результати узагальнення досвіду колег і експериментальні дослідження поглибили процес пошуків вибору змісту культурознавства, який триває.

Обґрунтована авторська концепція дисципліни “Інтегроване культурознавство” для студентів вищої школи різних спеціальностей на засадах положень головних міжнародних культуроохоронних документів. У основу покладені інтегрування, праксеологічність (перспективна орієнтація, раціональний вибір парадигми), ефективність, евристичність і метаетика ХХІ століття. Деталізовано зміст розділів. Розкрито виховну функціональну пластичність автентичних основ національної спадщини, що сприяють якісному розмаїттю навчання всіх студентів, формуванню їх здатності виробляти професійний продукт нового інформаційно-культурного рівня, підвищувати відповідальність за духовність культури майбутньої України.

Нова дисципліна на належному науково-педагогічному рівні актуалізувала тридцятирічний досвід трансформації концепцій Конвенції охорони світової культурної і природної спадщини 1972 року як невід’ємного компоненту змісту культурознавства в системі освіти України. Досвід застосування елементів “Інтегрованого культурознавства” в період 1991-2002 років засвідчив його перспективність для формування у свідомості студентів нового бачення сутності й ролі культури в майбутньому та появи компетентнісних основ охорони культурної спадщини засобами майбутньої фахової діяльності.

Проведене нами дослідження не вичерпує всієї повноти питання. Його слід розглядати як перспективу для інтерсуб’єктної творчості колективів, раціонального залучення до сфери педагогіки і психології досягнень новітніх дуже молодих точних наук, які на молекулярно-генетичному рівні вивчають і відкривають закони діяльності мозку й інших визначальних систем людини. Це може забезпечити молоді трансляцію важливих для життя у демократичному і відкритому “суспільстві знань” канонів, принципів і взірців та полегшить її гармонійну соціалізацію. Воно окреслює коло перспективних питань розв’язку проблем культури підвищеної складності й комплексності.

Публікації автора:

1. Донець З.Ф. Культурна спадщина: її охорона засобами “Інтегрованого культурознавства” // Людинознавчі студії: збірник наук. праць (філософія, педагогіка). – Дрогобич: Вимір, 2003. – Випуск восьмий. – С. 226-236.

2. Донець З.Ф. Осучаснення культурознавчого змісту вітчизняної освіти як засобу формування у студентів нового менталітету //Нові технології навчання: Наук.- метод. Зб. – К: Наук.-метод. Центр вищої освіти, – 2003. – Випуск 34. – С. 148-156.

3. Донець З.Ф. Культурознавчий зміст вітчизняної освіти як засіб формування менталітету людини ХХІ століття // Рідна школа. – 2003. – №1. – С. 6-8.

4. Донець Зоя. Менталітет молоді і предмети культурознавчого циклу // Освіта і управління. – 2002. – Том 5.– №3. –– С. 178-187.

5. Донець З. Про засоби виховання нової людини – “культурознавство” contra “культурології” // Вища освіта України. – 2002. – №4. – С. 104-107.

6. Ганна Онкович, Зоя Донець. Культурологія чи історія культури? (“Історія української та зарубіжної культури”: блочно-модульне викладання // Вища освіта України. – 2001. – №2. – С.68-71.

7. Донець З.Ф. Актуалізація футурологічної функції молоді засобами “Інтегрованого культурознавства” // Всеукраїнська наук.-практ. конференція “Наукові засади розвитку університетської освіти в малих містах України” Київ, Умань 17-18 жовтня 2003. Київ – Умань. – 2003 – C. 34-36.

8. Донець З.Ф. Нові функції курсу “Культурознавства” в умовах глобалізації // Abstracts of Presentation at the 1 Conference of the Society for Higher Education Innovation. Kiev, May 16-19, 2003. – Kiev, Ukraine – P. 53.

9. Донець З. Архітектура як особлива форма актуалізації простору засобами творчості: потреба навчального просвітництва // Сучасні проблеми науки і освіти. Матеріали 3-ої міжнародної міждисциплін. наук.-практ. конф. 1–9 травня 2002 р., м. Ужгород. – Х.: Укр. асоц.” Жінки в науці та освіті”, ХНУ, УНУ, 2002. – С. 248.

10. Донець Зоя. Землеробська символіка українців і в’єтів: культурологічні реконструкції //Україна – країни Сходу: від діалогу педагогічних систем до діалогу культур і цивілізацій: Матеріали Третьої всеукр. наук.-практ. конф., 17-18 травня Київ, 2001р. – К.: Фенікс, 2002 р. – Вип.3. – С.125 –131.

11. Донець З.Ф. Національне у освіті: реальне і необхідне //Вісник університету “Україна”. – К.: Університет “Україна”, 2001– №1– С.34-37.

12. Донець З.Ф. Перспективи великого і малого пізнання культури (яким бути підручникові) //Науково-методична конференція “Проблеми підручника для вищої школи”. Вінниця, ВДТУ 29-30 травня 2001 р. у 2-ох томах.– Т.1. –Вінниця: Універсум–Вінниця, 2001. – С.174 –178.

13. Донець З.Ф. У пошуках концепції: з аналізу викладацької роботи курсу “Українська та зарубіжна культура” // Зб. наук. праць “Актуальні проблеми виховання та навчання студентів із особливими потребами”. – К.: Університет “Україна”, 2001. – С.292-298.

14. Курс “Історія української та зарубіжної культури” в університеті “Україна”: пошук нових шляхів у донесенні знань / Г.Онкович, З. Донець // Збірник наукових праць “Актуальні проблеми виховання та навчання студентів із особливими потребами”, Київ. – 2001. – С.265-270.

15. Донець З.Ф. Українська народна гра як елемент забутого обряду // Мова і культура: наукове видання. – Вип. 3. Том У. Проблеми гуманізації навчання і культурологічний підхід до методики викладання мови і літератури. – К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2001. – С.80-83.

16. Донець З. Чому існує піст у системі харчування українців? // Мова і культура: наукове видання. – Вип. 2. Том ІІІ. Мова і художня творчість. – К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, – 2000. – С.107-111.

17. Донець З.Ф. Про національний зміст нашої освіти // Філософія освіти ХХІ століття: проблеми і перспективи: Методол. семінар, 22 листопада 2000. Зб. наук. праць. Вип.3. / За ред. В.Андрущенка.- К.: Знання, 2000. – С. 312-315.