У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в удосконаленні правового регулювання оспорювання і примусового виконання рішень МКА як важливої складової захисту прав субєктів господарювання України. На підставі результатів аналізу законодавства і правозастосовчої практики України та інших країн зроблені наступні висновки. 1. Рішення МКА - це остаточний акт правозастосування у формі процесуального документа, що вирішує всі питання по суті, винесений МКА – недержавним органом вирішення господарських спорів, ускладнених іноземним елементом. Серед властивостей рішення МКА слід відзначити відносну обов'язковість (тільки для сторін спору), яку воно набуває з моменту набрання сили, тобто з моменту отримання рішення сторонами. Арбітражне рішення стає загальнообов’язковим тільки після підтвердження його судом у процесі оспорювання та примусового виконання. Крім того, арбітражне рішення набуває таких властивостей, як здійсненність, неспростовність, преюдиціальність, в повному обсязі тільки після закінчення терміну для оспорювання чи після підтвердження його судом у перебігу оспорювання чи примусового виконання. 2. Оспорювання рішень МКА – це звернення субєктів господарювання до компетентного суду з вимогою про перевірку рішення МКА, що набрало сили. Примусове виконання рішень МКА означає застосування органами судової влади і державної виконавчої служби заходів примусового виконання рішення МКА, визначених законодавством. Сукупність норм, які регулюють оспорювання рішень МКА та їх примусове виконання, складають самостійний правовий інститут господарського процесуального права, що доводиться на основі аналізу загальновизнаних ознак галузі та правового інституту права. 3. При провадженні в справах про оспорювання рішень МКА та в справах про їх примусове виконання доцільно однаково вирішувати питання про державне мито, яке справляється із таких клопотань, а також про правила розгляду таких клопотань. Варто встановити однакову підсудність цих категорій справ – апеляційним господарським судам за місцем арбітражу (місце, про яке домовились сторони). Доцільно, щоб за результатами розгляду клопотань про скасування рішень МКА суд, залежно від підстав, виносив ухвалу про скасування арбітражного рішення цілком чи частково, відмову в задоволенні клопотання або зупинення провадження і передачу справи на повторний розгляд до того ж арбітражу за умови наявності в нього компетенції розглядати цей спір. За результатами розгляду клопотань про примусове виконання рішень МКА, винесених на території України, доречно виносити ухвалу про дозвіл на примусове виконання або про відмову в примусовому виконанні арбітражного рішення та його скасування. 4. У перебігу примусового виконання рішень МКА, винесених на території України, слід керуватися Законом про МКА, який передбачає дозвільний порядок примусового виконання таких рішень через суди загальної юрисдикції. Необхідність перевірки арбітражного рішення судом загальної юрисдикції під час його примусового виконання зумовлена наступними факторами: перевірка арбітражного рішення є основою легітимності арбітражу в державі в цілому, вона відповідає змішаній процесуально-договірній концепції арбітражу, є гарантією дотримання прав сторін та інтересів держави в арбітражному процесі. Дозвільний порядок примусового виконання рішень МКА необхідно закріпити в Господарському процесуальному кодексі та законодавстві про виконавче провадження. 5. При провадженні в справах про скасування чи відмову в примусовому виконанні рішень міжнародного комерційного арбітражу на підставі непідвідомчості спорів арбітражу суду необхідно, насамперед, установити наявність іноземного елемента в правовідносинах сторін, для чого пропонується використовувати критерій місцезнаходження органу управління (контори) сторін, найбільш тісно пов'язаного з арбітражною угодою сторін. Крім цього, суду необхідно з'ясувати питання про неналежність спору до однієї з категорій, що вилучені ст. 12 ГПК України з підвідомчості третейському суду (спори про визнання актів недійсними і спори, пов'язані з державними потребами). 6. Підставою скасування і відмови у примусовому виконанні рішення МКА може бути недійсність арбітражної угоди. При цьому слід аналізувати істотні умови арбітражної угоди, до яких пропонується відносити передачу спору до арбітражу і вказівку на її предмет. Розглядаючи питання про недійсність арбітражної угоди суди мають мати на увазі як загальні умови недійсності договорів, так і умови, властиві виключно арбітражним угодам (умови про силу і здійснюванність арбітражної угоди). 7. Однією з підстав скасування і відмови у виконанні рішення МКА є суперечність публічному порядку України. Розуміння останнього доречно базувати на визначенні правового господарського порядку згідно з Господарським кодексом України. При цьому необхідно брати до уваги те, що норми, на яких ґрунтується публічний порядок, є нормами не всього масиву законодавства, а тільки його найголовнішої частини. Крім того, у зв’язку з специфікою спорів, які розглядаються в МКА, застосовуючи категорію публічного порядку стосовно МКА, суди України повинні керуватися не винятково правом України, а й основними принципами права, закріпленими в міжнародно-правових документах, ратифікованих чи визнаних Україною. Запропоновані зміни і доповнення до законодавства України про регулювання оспорювання і примусового виконання рішень МКА, винесених на території України, а саме: ГПК, Закону про МКА, Закону “Про виконавче провадження”, Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Інструкції Міністерства юстиції України "Про проведення виконавчих дій". Зокрема, ГПК пропонується доповнити окремим розділом, в якому передбачити регулювання провадження в таких справах. Наведена редакція цього розділу, а також розділу проекту Закону України про третейські суди (арбітраж), що регламентує оспорювання і примусове виконання рішень МКА. |
