У роботі представлено теоретичне узагальнення й нове рішення проблеми подолання стресових станів у військовослужбовців служби правопорядку на підставі поглиблення теоретичних уявлень про особистісні чинники стресостійкості. 1. У забезпеченні адаптаційних процесів беруть участь особистісні чинники. При зниженні рівня адаптаційних можливостей у військовослужбовців СП зустрічаються наступні психопатологічні та типологічні профілі особистості: неврозоподібний, психо- і соціопатичний, психосоматичний, астенічний, гіпертимний та імпульсивний (некерований). У військовослужбовців, які мають досить високий рівень адаптації, виявлено три варіанти особистісного профілю: педантичний, гіпертимний, ригідний. Дослідники в основному зосереджуються на когнітивно-поведінкових долаючих стратегіях, чинник особистості ж „виноситься за дужки” і є недостатньо дослідженим. 2. Стресостійкість/стресовразливість може бути представлено як особистісний симптомокомплекс, який має певну структуру, що характеризується рівнями диференційованості та інтегративності, конкордатністю та дисконкордантністю, монополярністю та біполярністю окремих особистісних рис. Такий симптомокомплекс не є сталим особистісним утворенням, – він формується з віком і змінюється при патологічних станах. Загальною характеристикою вікової динаміки симптомокомплексу С/С у нормі є посилення рівня його диференційованості, інтегрованості та підвищення стресостійкого потенціалу. 3. Симптомокомплекс С/С має центрально-периферійну структуру. Центральними стрижневими крос-віковими рисами, які обумовлюють стресостійкість, є „високий інтелект” та „сміливість”. Віково-специфічними (периферійними) стресостійкими рисами характерними для дітей і підлітків є „домінантність”; для дорослих - „добросердість” і „контроль бажань”. Центральними стрижневими крос-віковими стресовразливими рисами є: „совісність”, „м’якосердість”, „почуття провини”, „напруженість”. Специфічними стресовразливими особистісними рисами у молодших підлітків є „занепокоєння”, у старшому підлітковому віці – „добросердість”, „підозрілість”, „мрійність”, „контроль бажань”. У дорослих специфічними стресогенними рисами є: «домінантність», «безтурботність», «підозрілість», «мрійність». 4. Незрілі (дитяча та підліткова) структури симптомокомплексу С/С включають монополярні фактори, тому стресостійкість та стресовразливість не є протилежними концептами, а, навпаки, вони організовані ортогонально. Монополярна структура симптомокомплексу С/С з віком перетворюється на біполярну структуру у дорослих людей, коли в межах одного фактора існують можливості взаємокомпенсації рис. 5. У військовослужбовців СП виявлено знижений адаптаційний потенціал подолання стресу. Це відбивається у знижених індексах стресостійкості як на рівні особистісних рис, так і на рівні симптомокомплексів у цілому. Найбільший адаптаційний потенціал виявлено у офіцерів-контрактників, які мають відносно невеликий стаж служби в армії і не брали участі в бойових діях та миротворчих операціях. За кількісними показникам ця структура наближається до структури симптомокомплексу психосоматичних хворих, для яких характерна наявність феномену алекситимії. Остання призводить до ретардації емоційності особистості. Наявність цього феномену в структурі особистості військових дозволяє їм певною мірою долати стресові ситуації з найменшими психологічними втратами, коли тривога, страх, дратівливість притискаються і не допускаються у психічну площину особистості, а існують в соматичній площині. Такий психосоматичний шлях підвищення стресостійкості не є адаптивним для особистості військовослужбовців СП. За такими якісними показниками, як інтегративність, біполярність та наявністю крос-вікових чинників, ця структура близька до нормативної структури дорослих чоловіків, які не мають психосоматичних розладів. 6. Структура симптомокомплексу С/С у військовослужбовців СП є редукованою до трьох факторів, малодиференційованою. За своєю структурою симптомокомплекс С/С кадрових офіцерів та офіцерів-миротворців СП наближається до девіантної структури психосоматичних хворих і, таким чином, переживання екстремальних подій призводять не до гартування особистості, а, навпаки, до змін особистісної структури в напрямку її сплощення та зниження функціонального адаптаційного потенціалу. Ефективна адаптація військовослужбовців СП забезпечується успішними когнітивно-поведінковими стратегіями та вегетативними навичками емоційної саморегуляції подолання стресу. Разом з тим літературні дані вказують на недовготривалість таких засобів подолання стресу, що обумовлює актуальність розробки психокорекційних програм, орієнтованих на особистість. 7. Запропонована психокорекційна антистресова програма, мета якої – підвищення особистісного потенціалу військовослужбовців СП у подоланні стресу. Підвищення стресостійкості відбувалося за наступними напрямками: реконструкція особистості на рівні поширення рольового репертуару з використанням психодраматичних технік; засвоєння когнітивних поведінкових стратегій ефективного подолання стресу; формування навичок психовегетативної саморегуляції. У роботі ретельно описані мета, завдання, техніки та умови реалізації програми. Надані дані щодо суб’єктивної та об’єктивної оцінки ефективності програми та рекомендації з використання програми у практиці виховної роботи з особовим складом ТУ ВСП Північного ОК. |
