У роботі представлено теоретичне узагальнення й нове розв’язання проблеми подолання ВПС у чоловіків на підставі поглиблення теоретичних уявлень про особистісні чинники формування подружньої співзалежності. На підставі аналізу одержаних даних можна зробити наступні висновкі: 1. У контрзалежних чоловіків простір жіночих ролей організовано за ознаками „домінантність-субмисівність” та „партнерство”. Такі чоловіки мають статеворольовій конфлікт, пов’язаний з інконгруентністю фантазій щодо власної сильної его-ідентичності та бажанням мати домінантну партнерку. Тому дистанціювання від дружини є конструктивним механізмом збереження особистісної аутентичності. Організація психосемантичного простору чоловічих ролей свідчить про феномен «плаваючої» статеворольової чоловічої ідентичності, коли ідентичність визначається фазою ВПС, а зміна фаз призводить до зміни ідентичності (від „героя” до „жалюгідного невдахи”). Крім того, виявлено феномен дефіцитарності чоловічих статевих ролей, який призводить до відчуття нестачі аутентічності, відсутності самодостатності та потреби у сильній партнерці. 2. У залежних чоловіків психосемантична недиференційованість образу дружини призводить до того, що він наповнюється різноманітними суб’єктивними смислами, за рахунок чого подружні стосунки носять дуже емоційний характер. Це сприяє виникненню та реалізації трансферентних стосунків та міжособистісних ігор, коли „достовірно реальні” стосунки заміщаються фантазійно-ілюзорними, які мають інфантильне походження. Організація психосемантичного простору чоловічих ролей дозволяє описати два типи залежних чоловіків: перші – конгруентні залежні чоловіки, у яких залежність спостерігається й у внутрішній суб’єктивній картині світу та реальних подружніх стосунках і, другі, – інконгруентні, в яких є розбіжність внутрішньої позиції та позиції в подружній парі. 3. Особливості організації простору статевих ролей у чоловіків з різними варіантами ВПС показують, що в їхній основі лежить порушення формування статеворольових структур особистості, пов’язане з особливостями сімейної соціалізації. Ці порушення обумовлюють динаміку життя співзалежного подружжя, коли спочатку у стосунках відбувається задоволення подружніх очікувань, а потім їх фрустрація і, як наслідок, виникнення захисної сімейної міфології. 4. Подружня поведінка чоловіків з ВПС має на собі відбиток статеворольових травм дитинства. Для контрзалежних чоловіків специфічними статеворольовими травмами є травми відкинутості та придушення. Для залежних чоловіків притаманні статеворольови травми злиття з матір’ю та відлучення. Ці травми, відповідно, впливають на формування певної характерологічної структури у чоловіків: мазохистичної у контрзалежних чоловіків та депресивної, симбіотичної у залежних. 5. Кожному з варіантів ВПС у чоловіків властива специфічна структура Я-концепції. У контрзалежних чоловіків вона включає в себе два фактори: фактор провини, викликаної гіперочікуваннями, який змушує таких чоловіків бути перфекціоністами (за нарцистичним типом), переважно задовольняючи не свої власні очікування, а очікування інших; фактор відчуженості, якій сприяє феномену існування у «сприйнятті інших людей». При залежності Я-концепція містить в собі також два фактори: фактор всемогутності; фактор контрольованої афективності. Таких чоловіків нібито «переповнюють» власні велич і міць, але в нестресовій ситуації вони знаходяться під контролем, що обмежує їхні прояви. Із цим пов'язане й деяке відсторонення від своїх переживань і дій. 6. Для чоловіків з ВПС характерна активна фантазійна сексуальність, яка є одним з важливих аспектів існування співзалежних відносин. Співзалежні чоловіки живуть не з реальною дружиною, а з власною фантазією про неї, наділяючи особливими можливостями та регулюючи свої дії за «принципом задоволення», що обумовлено інфантильними травмами. Відмінності у темах сексуальних фантазій свідчать про різні стратегії подолання первинних статеворольових психологічних травм, а значить, про різні характерологічні типи. Для контрзалежних чоловіків це мазохистична структура характеру, для залежних – оральна (депресивна або симбіотична). 7. Програму психологічної корекції ВПС у чоловіків побудовано на принципах процесуального підходу в клієнт-центрованій парадигмі. Мішенями психокорекційного впливу є наступні структурні утворення особистості: Я-концепція, трансгенераційний статеворольовий сценарій, статеворольові травми, дезадаптивні когніції та переживання тощо. У програмі реалізовано психотерапевтичні можливості різних форм впливу - індивідуальної, сумісної подружньої, групової. Запропоновано діагностичні критерії вибору форми психотерапії. Розроблена програму виявила психотерапевтичну ефективність. | 