Анотація до роботи:

Неумивайченко Н.М. Особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2002.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню особливостей виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців. Визначаються поняття державної служби як різновиду трудової діяльності і державного службовця як особливого суб’єкта трудових правовідносин. Проводиться класифікація трудових правовідносин державних службовців. Визначаються трудові відносини державних службовців, які відносяться до предмета трудового права. Виявляється співвідношення між нормами Закону України “Про державну службу” і нормами КЗпП України в питаннях регулювання трудових відносин державних службовців. Досліджуються питання відбору кадрів, проведення конкурсів, атестації, порядку призначення на посади, просування по службі, припинення державної служби. Вносяться пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює питання виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців.

У висновках викладаються найбільш важливі теоретичні положення дисертаційного дослідження, формулюються пропозиції щодо вдосконалення регулювання трудових правовідносин державних службовців.

Державна служба визнається різновидом трудової діяльності, у зв’язку з чим регламентація правовідносин на державній службі повинна здійснюватися на підставі галузевих принципів трудового права, інакше це може привести до необґрунтованого обмеження трудових прав державних службовців, погіршенню їх особистого правового статусу в процесі професійної діяльності. Разом з тим, державні службовці є особливими суб’єктами трудових правовідносин. Виконуючи завдання і функції держави, вони мають забезпечувати права і свободи громадян, соціальну стабільність в державі. Хоча їх праця має значну специфіку, але відносини, що виникають на підставі трудового договору (конкурсу, призначення) регулюються трудовим правом, бо служіння державі є праця, трудова діяльність цих громадян. Проведена класифікація трудових відносин державних службовців дозволила визначити особливості їх правового положення.

Закон України “Про державну службу” не призначений для регулювання всіх видів державної служби, а тому визнана необхідність прийняття загального закону, який містив би притаманні усім видам державної служби принципи і заклав основи для подальшого регулювання правовідносин в окремих державних органах державної служби, а також Кодексу етики поведінки державних службовців – єдиного законодавчого акту, що регулював би поведінку всіх категорій державних службовців.

Законодавство про державну службу та Кодекс законів про працю України повинні містити норми про поширення трудового законодавства на державних службовців з особливостями, передбаченими законодавством про державну службу.

До предмета трудового права відносяться “внутрішні” правовідносини, які виникають між громадянином і державним органом як роботодавцем. “Зовнішні” відносини державної служби, які охоплюють зовнішні зв’язки державних службовців з фізичними і юридичними особами, регулюються нормами не тільки адміністративного, а й трудового права і також відносяться до предмета трудового права. Виконавчо-розпорядча діяльність від імені держави у відносинах управлінського характеру є трудовою функцією.

Трудові правовідносини виникають на підставі трудового договору, якому передують, як правило, конкурсний відбір та призначення на посаду. Право рівного доступу до державної служби повинно здійснюватися без будь-якої дискримінації та без необґрунтованих обмежень. Доступ до державної служби має обумовлюватись виключно рівнем кваліфікації, здібностей та інших персональних професійних даних кандидатів на посади державних службовців.

Система просування по службі, у тому числі присвоєння рангів, повинна передбачати порядок, згідно якого рішення приймається не одноособово керівником органу, а з урахуванням рішення компетентної комісії, яка може складатися з рівної кількості представників від керівника державного органу й від інших працівників.

Звільнення з державної служби на підставі ст. 30 Закону України “Про державну службу”, на відміну від звільнення за підставами, передбаченими КЗпП України, є не правом керівника державного органу, а обов’язком. При настанні обставин, передбачених ст. 30 Закону, державний службовець не може перебувати на державній службі і звільнення повинно проводитися без дотримання порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Публікації автора:

1. Неумивайченко Н. Правила поведінки державних службовців: практичні питання //Право України. – 2001. - № 2. – С.80-83.

2. Неумивайченко Н. Припинення трудових правовідносин з державними службовцями //Право України. – 2001. - № 4. – С.62-64.

3. Неумивайченко Н.М. Державна служба: розмежування і взаємозв’язок трудових і адміністративних правовідносин //Вісник Академії правових наук України. – 2001. - № 2(25). – С.155-162.

4. Неумивайченко Н.М. Поняття державного службовця як особливого суб’єкта трудових правовідносин //Проблеми законності. – 2001. – Вип. 47. – С.59-64.

5. Неумивайченко Н.М. До питання про трудові правовідносини державних службовців //Проблеми законності. – 2001. – Вип. 51. – С.56-64.

6. Неумивайченко Н.М. Значення принципу рівного права доступу до державної служби при виникненні трудових правовідносин з державними службовцями //Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України: тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. – Київ, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України , 2001. – С.65-68.