Вимовний акцент виникає у ситуаціях міжмовного спілкування як динамічна система відхилень від нормативної іншомовної вимови, викликаних дивергенцією фонемних і фонетичних ознак рідної та іноземної мови, а також упливом артикуляційного автоматизму рідної мови, який виявляється в недотриманні іншомовної артикуляційної бази. Основними рисами вимовного акценту в англійському мовленні українців є системність та динамічність. Системність акценту полягає в тому, що відхилення від нормативної іншомовної вимови не є випадковими, натомість вони утворюють організовану певним чином сукупність типових порушень, які можна класифікувати, спираючись на правила опису системи фонем у мові. Ці порушення нормативної іншомовної вимови на різних етапах оволодіння мовою змінюються в якісному та кількісному аспектах, що визначає динамічність акценту як його онтологічну рису. Вимовний акцент існує: а) як теоретично можливий, або прогнозований акцент, що є теоретичним конструктом, і б) як реальний акцент, який в усному іншомовному мовленні виявляється у декількох видах, що розрізнюються за стійкістю відхилень, за співвідношенням утручання в іноземну мову слухових і вимовних навичок рідної мови, за ступенем вимовного акценту. Специфіка вимовного акценту виявляється через його системотвірні чинники – мовні й позамовні, а також мовну ситуацію та системотвірні ознаки, які в сегментній фонетиці включають порушення специфічних рис артикуляційної бази іноземної мови, відхилення від нормативної вимови фонем та алофонів. Прогнозовані та реальні риси вимовного акценту в англійському мовленні українців не виявляють повної ідентичності. Більшість фактичних сегментних відхилень зумовлена порушенням специфічних рис артикуляційної бази, серед яких визначальними є недотримання типових для англійської мови положень і рухів язика, губ, нижньої щелепи. Фонемними порушеннями в англійському мовленні українців є заміна англійських фонем на схожі за звучанням українські або англійські звуки та недостатнє розмежування фонем. Фонетичні порушення представлені некоректною вимовою алофонів англійських голосних і приголосних фонем, яка викликана їхніми коартикуляційними особливостями. Недотримання усіченості голосних звуків та повнозвучну вимову українцями ненаголошених англійських голосних можна розглядати як порушення загальних рис англійської вимови. Впливовими чинниками, що зумовлюють фонетичні порушення, є гіперкоректність і вторинна інтерференція. Порушення у вимові англійських голосних і приголосних, які складають реальний вимовний акцент в англійському мовленні українців, мають різну частоту. Кількість відхилень у вимові голосних (60,29% усіх порушень) переважає кількість відхилень у вимові приголосних (39,7%), що зумовлюється високим ступенем варіативності вокалічної системи англійської мови порівняно з консонантною, а також відсутністю чітко визначеного місця артикуляції голосних, на артикуляцію яких безпосередньо впливає артикуляційна база мови. Відхилення від нормативної реалізації мовцями різних іншомовних звукових характеристик неоднаково суттєві для впізнавання вимовного акценту носіями мови, що надає можливість установити сукупність маркерів вимовного акценту в іншомовному мовленні. Цю сукупність маркерів-показників присутності українського вимовного акценту в англійському мовленні можна впорядкувати за їхньою частотою та кількістю і характером порушень нормативної англійської вимови шляхом виділення ядерної та периферійної підсистем маркерів акценту. Основні риси звукового оформлення англійського мовлення українців із вимовним акцентом, окрім порушень у вимові голосних і приголосних, включають прискорення темпу мовлення, збільшення кількості фразових наголосів у висловленнях та гіперкоректну вимову англійських слів. У межах однієї роботи неможливо охопити все коло питань, пов’язаних із досліджуваною проблемою. Перспективою подальших досліджень може бути визначення акустичних сегментних і просодичних особливостей вимовного акценту в англійському мовленні українців, установлення динаміки розвитку вимовної компетенції залежно від ступеня володіння англійською мовою, з’ясування особливостей вимовного акценту в ґендерному аспекті, порівняльне дослідження порушень вимови у підготовленому і спонтанному мовленні. Окремого вивчення потребують також риси звукового оформлення англійського мовлення з українським вимовним акцентом з метою з’ясування їхніх акустичних характеристик. |
