1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає у вивченні неврологічних особливостей дегенеративної патології хребта юнацького віку, шляхом оцінки клінічних даних вертеброневрологічного огляду, інструментальних методів дослідження, і на цій підставі розроблена двохетапна система диференційованих лікувально-реабілітаційних заходів. 2. Вертеброневрологічні синдроми в підлітковому віці мають переважно функціональний характер, що клінічно проявляється у виді рефлекторних синдромів (91%), серед них: 67% – нейром’язові, 21%– 16 нейросудинні, 6% - нейродистрофічні. Корінцеві синдроми спостерігались у 9% випадків. За рівнем ураження вертеброневрологічні синдроми шийної локалізації склали 51% (106), грудної – 16% (33), поперекової – 33% (67 осіб) хворих. 3. В основі формування клінічних особливостей вертеброневрологічних синдромів у юнаків лежать статико-динамічні зміни в виді порушення статури та ходи (83%), функціональних блокад хребтових рухових сегментів (69%), порушення в м’язовій системі (100%), які формують розвиток неоптимального рухового стереотипу. Порушення статури та ходи представлені: деформації хребта – 81%, тазові деформації – 56%, синдром різновисокості ніг – 28%, патологія стоп – 31% хворих. На тлі м'язово-тонічних порушень у підлітків розвиваються міофасціальні больові синдроми, які потребують патогенетичної корекції. 4. У пацієнтів юнацького віку одним з основних провокуючих факторів розвитку вертеброневрологічного синдрому, окрім фізичного навантаження (24%), є психоемоційний фактор(19 %). 5. У підлітків з вертеброневрологічними синдромами було виявлено високу частоту вегетативних порушень (67%), які потребують додаткової медикаментозної корекції: на сегментарному рівні це проявлялось судинно-алгічними розладами (15%); на надсегментарному рівні психовегетативним синдромом (93%); у вегетативній сфері вегето-соматичними порушеннями в серцево-судинній (24%), гастроінтестінальній (17%), дихальній (15%), сечостатевій (12%) сферах. 6. В рентгенологічній картині хребта у підлітків з вертеброневрологічними синдромами переважають функціональні рентгенологічні ознаки: хребтові деформації, зсув тіл хребців, нестабільність ХРС, що відповідає клінічній картині захворювання. За даними нейровізуалізаційних методів дослідження ознаки дегенерації виявляються насамперед при поперековій локалізації захворювання (81%). Найчастішими КТ і МРТ проявами при рефлекторних синдромах були гіпергідратація та протрузія диска, при корінцевих синдромах – кила диску та вузькість хребетного каналу. 7. Клінічна картина вертеброневрологічних синдромів шийної локалізації поєднується у підлітків з порушенням церебральної гемодинаміки функціонального характеру у вигляді венозної дисгемії в системі хребетних артерій, асиметрії кровотоку, одностороннього або двостороннього вазоспазму в хребетних артеріях. При довготривалій наявності ознак вертеброневрологічних порушень виявлені гемодинамічні розлади можуть служити підставою для розвитку стійкої гемодинамічної дисциркуляції. 17 8. Включення до складу лікувально-реабілітаційних комплексів диференційованої міофасціальної мануальної терапії та індивідуальної кінезотерапії сприяє нормалізації функціонального стану локомоторного апарату, призводе до сповільнення дегенеративних процесів, попереджує розвиток вторинних неврологічних порушень, що забезпечує практичне одужання у 73% та покращення у 23% хворих, та підвищує в 1,6 рази (р<0,05) ефективність лікування. |