Проведений системний аналіз дозволяє запропонувати нове вирішення завдання формування толерантності до страху у військовослужбовців у процесі парашутної підготовки на основі застосування специфічних способів, методів і прийомів десенсибілізації емоції страху. Отримані дані дозволили виділити три якісно різних рівні толерантності до страху: високий, середній і низький. З них найефективнішим є високий рівень толерантності до страху, що дозволяє максимально знизити сприйняття стрес-факторів, які негативно впливають на військовослужбовців, і досягти високих результатів у ході виконання стрибків з парашутом.
3.1. З’ясовано, що військовослужбовці з високим рівнем толерантності до страху характеризуються: на психофізіологічному рівні – вираженою перевагою симпатичної активності в балансі вегетативного регулювання і великою силою нервової системи; на психологічному рівні - перевагою низького рівня емоційного збудження, особистісної тривожності, високого рівня інтелекту, високої афективності мотиву. Існує висока позитивна кореляція між толерантністю до страху у військовослужбовців і результативністю виконання стрибків з парашутом. 3.2. Для військовослужбовців із середнім рівнем толерантності до страху характерні: на психофізіологічному рівні – перевага симпатичної активності в балансі вегетативного регулювання, велика і середня сила нервової системи; на психологічному рівні - перевага середнього рівня емоційного збудження, особистісної тривожності, середнього рівня інтелекту, середньої афективності мотиву. 3.3. Військовослужбовцям з низьким рівнем толерантності до страху притаманні: на психофізіологічному рівні – перевага парасимпатичної активності в балансі вегетативного регулювання і мала сила нервової системи; на психологічному рівні - перевага високого рівня емоційного збудження, середнього рівня особистісної тривожності, інтелекту, низкою афективності мотиву. Встановлено, що динаміка толерантності до страху у військовослужбовців в особливих і екстремальних умовах діяльності характеризується зміною рівнів її структурних компонентів, психофізіологічних і психологічних, визначальними з яких є баланс вегетативного регулювання, сила нервової системи, емоційне збудження, особистісна тривожність, сила й афективність мотиву. Встановлено, що високий рівень толерантності до страху у військовослужбовців може формуватися як у ході експерименту, так і довільно виявлятися, але тоді вона, може виявлятися на більш низьких рівнях і буде вимагати розвитку. Низький рівень сформованості структурних компонентів виключає можливість її довільного прояву. У цьому випадку потрібно цілеспрямоване її формування за допомогою спеціально розробленої системи психологічної підготовки. Визначені найбільш прийнятні для формування у військовослужбовців толерантності до страху у процесі парашутної підготовки способи: протиобумовлення реакції на страх; довільне керування психічним і функціональним станом; психічна і функціональна реабілітація. Визначені та вдосконалені методи формування у військовослужбовців толерантності до страху – систематичної десенсибілізації до страху і психорегулюючі тренування на основі аутотренінгу, класичного та оперантного обумовлювання, що містить механізм об'єднання в часі стимулів, що викликають страх і антагоністичних йому в стані релаксації обстежуваних шляхом уяви ними ситуацій страху, переживання яких дозволяє придбати досвід опанування емоцією страху. Розроблено систему психолого-педагогічної роботи з діагностики та формування толерантності до страху у військовослужбовців. Вона містить комплекс заходів психофізіологічного і психологічного напрямків, що дозволяє: на психофізіологічному рівні підвищити можливості реалізації психофізіологічних резервів організму за рахунок підвищення симпатичної активності в балансі вегетативного регулювання нервової системи; на психологічному рівні формування оптимальних рівнів емоційної, нервово-психічної, мотиваційної стійкості і здатності адекватного сприйняття обстановки, що дозволяють знизити чутливість до емоції страху і підвищити результативність діяльності військовослужбовців у процесі парашутної підготовки.
Основні положення і результати дослідження відображені в публікаціях: Чирва А.В. Психологічна стійкість та її складові // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. – Харків: ХВУ, 1999. – Вип. II. – С. 147-150. Чирва А.В. Психологічний аналіз феномена страху // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. – Харків: ХВУ, 2001. – Вип. ІХ. – С. 147-152. Чирва А.В. Залежність толерантності до страху від типу вегетативної нервової системи організму // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. – Харків: ХВУ, 2001. – Вип. Х. – С. 246-250. Чирва А.В. До питання про толерантність до страху // Вісник Харківського університету. Серія: Психологія. – Харків: ХНУ, 2001. – № 517. – С. 206-208. Чирва А.В. Аналіз кореляційної залежності толерантності до страху у військовослужбовців від її структурних компонентів // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. – Харків: ХВУ, 2002. – Вип. ХIV. – С. 169-176. Чирва А.В. Формування толерантності до страху у військовослужбовців під час парашутної підготовки // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. – Харків: ХВУ, 2003. – Вип. 1(16). – С. 166-172. Чирва А.В. Формування толерантності до страху у військовослужбовців – учасників сумісних операцій країн НАТО // Праці Міжнародної науково-практичної конференції “Україна - НАТО: стратегічне партнерство”. – Луцьк: Настир’я, 2001. – С. 340-341. Чирва А.В. Толерантність до страху як фактор стримування конфліктів // Праці ІХ Харківських політологічних читань “Конфлікти в суспільствах, що трансформуються” / Упорядники: А.П. Гетьман, О.В. Ставицька. – Харків: Право, 2001. – С. 185-186. Чирва А.В. Толерантність до страху та її значення в процесі самоактуалізації особистості в сьогоденні // Праці ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” Житомир, 2001 року / Відп. ред. О.М. Дікова-Фаворська. – Житомир: Видавничій відділ ЖДПУ, 2001. – С. 124-125. Чирва А.В. Толерантність до страху як невід’ємлема складова процесу формування військового інтелігента у ВВНЗ // Праці науково-практичної конференції вищих навчальних закладів м. Харкова. 22-23 листопада 2001 р. “Основні напрямки виховання української військової інтелігенції у сучасних умовах”. – Харків: ХВУ, 2002. – С. 142-144.
|
