Аналіз сучасних досліджень з проблем психічних станів в умовах професійної підготовки військовослужбовців показує, що рівні станів психічного напруження відіграють визначальну роль як фактори, що суттєво впливають на процес навчання і професійну діяльність льотчиків, які здійснюються в екстремальних умовах. Стани психічного напруження, що спостерігаються в процесі наземної підготовки до польотів курсантів-льотчиків, слід розглядати як інтегративне полісистемне утворення, яке складається з комплексу взаємодіючих функціональних компонентів:
емоційних, які проявляються в рівні психічного збудження і тривожності; мотиваційних, визначених силою і змістом професійної спрямованості; інтелектуальних, що проявляються в розумових і мнемічних операціях та забезпечують оцінку й визначення вимог ситуації, прогноз можливих змін у процесі досягнення бажаної мети, прийняття рішень про характер дій, оцінку одержаного результату діяльності; - активаційних, що визначаються типологічними особливостями нервової системи (силою, динамічністю, збудженістю) і впливають на загальну працездатність, витримку й вольову саморегуляцію курсантів-льотчиків. Професіографічний аналіз діяльності курсантів-льотчиків дозволяє побудувати структурно-функціональні моделі, що відображають систему прийому й переробки інформації льотчиком у процесі оволодіння навичками польоту. Стани психічного напруження є багаторівневою системою, яка в структурі особистості фахівця складається з психофізіологічного, психологічного й соціально-психологічного рівнів, що знаходяться у постійній взаємодії. Домінування якогось з цих рівнів визначається як характером завдань, що вирішуються, так і індивідуальними особливостями курсанта, які сформовані в процесі навчання та виховання. Динаміка станів психічного напруження курсантів-льотчиків в умовах професійної підготовки залежить від сформованості та взаємодії їх структурних компонентів, домінуюча роль яких змінюється в процесі вирішення професійних завдань. За створеною нами методикою визначено три якісно різних рівні психічного напруження курсантів-льотчиків у період наземної підготовки: незначний, підвищений, значно виражений.
Курсанти з незначним рівнем психічного напруження характеризуються низьким і частково середнім рівнями емоційного збудження, низьким рівнем особистісної тривожності, високим і частково середнім рівнями активності, працездатності, середнім рівнем мотивації, високим і частково середнім рівнем інтелектуальної лабільності, великою і частково середньою силою нервової системи. Курсанти з підвищеним рівнем психічного напруження характеризуються середнім і частково низьким рівнями емоційного збудження, середнім і частково низьким рівнями особистісної тривожності, середнім і частково низьким рівнями активності, працездатності, середнім рівнем мотивації, середнім і частково низьким рівнями інтелектуальної лабільності, середньою та частково великою силою нервової системи. Для курсантів, що мають значно виражений рівень психічного напруження, характерні середній і частково високий рівні емоційного збудження, середній рівень особистісної тривожності, низький і частково середній рівні активності, працездатності, середній рівень інтелектуальної лабільності, середня й частково мала сила нервової системи. Встановлено, що незначний і підвищений рівні психічного напруження в курсантів-льотчиків можуть виникати як у ході експерименту, так і стихійно. Значно виражений рівень психічного напруження не передбачає можливості його довільного регулювання. У цьому випадку потрібне цілеспрямоване забезпечення оптимального рівня психічного напруження за допомогою спеціально розробленої методики з психотренінгу. До основних стрес-факторів, що діють в період наземної підготовки курсантів-льотчиків належать такі, як: відрив від землі, обмеженість простору, невизначеність, небезпечність, швидкі зміни обставин, великі потоки інформації, жорсткий графік виконання польотних завдань, дефіцит часу, підвищена вимогливість, що в комплексі сприяють виникненню станів високого нервово-психічного напруження. Визначено й удосконалено основні методи й прийоми, найбільш сприятливі для забезпечення оптимального рівня психічного напруження в курсантів-льотчиків у період наземної підготовки: психорегулююче тренування (на основі аутотренінгу), ідеомоторне тренування, моделювання впливу стрес-факторів і відпрацьовування стратегій керуючих дій у стресогенних ситуаціях, дихальна гімнастика, рефлексія й самоконтроль. Впровадження комплексної методики формування й удосконалення оптимального рівня психічного напруження в курсантів-льотчиків дозволяє підвищити психічну саморегуляцію, подолати негативні емоційні стани й виробити адекватні стратегії дій у складних стресогенних ситуаціях.
|