1. Дослідженням сформульовано поняття “пострадянської архітектури”, як категорії архітектурної теорії і визначено його часові межі. Процесам пострадянської архітектури було надано конкретних характеристик, зумовлених радянським минулим або реакціює на нього. Стилістичні ознаки відображають три основні і два перехідні етапи розвитку цієї архітектури. Основні етапи сформульвані як: символіка первинної буттєвості, відродження категорії художності та про-західних і про-історичні напрямки пострадянської архітектури. Перехідними етапами є рання пострадянстка архітектури та виникнення ознак розкладу пострадянських рис в архітектурі України. Таким чином, поняття “пострадянська архітектура” перестало бути розмитим визначенням, механічно прив’язаним лише до 1991 року, як дати розпаду Радянського Союзу. 2. Отриманий зміст поняття “пострадянська архітектура” дав можливість окреслити межу між пострадянськими та новими не пострадянськими архітектурними об’єктами, котрі стали з’являтись на межі 1990-х - 2000-х рр. Такими не пострадянськими проявами визначено тенденції неомодернізму та прямого гедонізму. Ця обставина має суттєве значення для архітектурної практики, оскільки дає можливість розмежування між пройденим та новим етапом розвитку української архітектури. 3. Вирішено теоретичну проблему систематизації тенденцій та явищ архітектури в Україні періоду 1990-х рр., зведено її до логічної послідовності, та показано як і в яких проявах вона пов’язана із загальною специфікою соціокультурного розвитку України в цей період. 4. В межах згаданої систематизації, здійснено тлумачення з точки зору архітектурної теорії таких дискусійних явищ 1990-х рр., як відтворення втрачених пам’яток, як об’єктів що включають в себе ознаки пострадянської архітектури, та явищ гобалістичних повторів і відродження народної архітектури, як процесів, що будучи складовою архітектури пострадянського періоду, не є частиною пострадянської архітектури. 5. В роботі виявлено чітку сукупність передумов, остаточно сформованих в останнє десятиліття існування СРСР, що зумовила особливості розвитку пострадянської архітектури в Україні, та прослідковано природу цієї залежності. Такими передумовами стали ознаки занепаду у реалізації ідеологічної парадигми комунізму, тенденції декваліфікації та антимодернізму. 6. Сформульовані основні засади розгляду пострадянської архітектури як складової загальносвітового архітектурного процесу, що грунтується на розумінні індустріальної епохи як спільного культуротворчого базису. Виявлені особливості, які в його рамках складають окрему вартісну категорію пострадянської архітектури зосередженої на процесах ціннісної переорієнтації. 7. Визначено принциповий підхід до оціночної диференціації об’єктів української архітектури 1990-х рр. в сенсі їх символізації одного з найфундаментальніших та самобутніх перехідних історичних періодів, відносно чого сформульовано вегетативний та консерваційний підходи стосовно об’єктів пострадянської архітектури. 8. При розробці методів дослідження були використані унікальні можливості що випливали із граничної наближеності між часовими межами дослідження та часом його проведення. Такими методами стали порівняльні бесіди з архітекторами і замовниками, відстеження етапів проектного процесу та факторів впливу на нього, соціологічного опитування, тощо. В силу такої наближеності, ці методи є єдиними в свому роді, не можуть бути повторені в майбутньому і тому можуть стати важливим матеріалом для подальших досліджень. 9. Сформовано ієрархічну послідовність наукових джерел з точки зору їх значення для вивчення пострадянської архітектури України, та проведено їх порівняння із подібними аналітичними передумовами в інших країнах посткомуністичної трансформації. 10. Методи проведеного дослідження застосовувались у різних регіонах України, що дає можливість з одного боку говорити про існування загальноукраїнської усередненості, а з іншого виявити характерну специфіку окремих регіонів. |