У висновках сформульовані та викладені загальні підсумки проведеного дослідження. Основними науковими і практичними результатами є такі висновки: закономірність розвитку та функціонування шахрайства у сфері житла пов’язана, насамперед, з початком приватизації (у 1992 р.) житлового фонду в Україні й зумовлена факторами правового, економічного, психологічного та організаційного характеру. Зміни, що відбулися у різних сферах держави, зумовили виникнення цілого ряду процесів, що стали причиною криміногенних проявів у сфері приватного житла. Тому за сучасних умов криміногенна ситуація у галузі житлових правовідносин визначається низкою характерних ознак; способи шахрайств, пов’язаних з відчуженням приватного житла, за ступенем складності є повноструктурними, оскільки характеризуються наявністю системи взаємопов’язаних дій щодо підготовки, вчинення та приховування слідів. Підставою класифікації способів є їх розподіл, залежно від певних обставин, а саме: 1) за стадією відчуження житла; 2) за видом відчуження; 3) за кількістю об’єктів шахрайства; 4) за кількістю суб’єктів, які беруть участь у шахрайстві; 5) за рівнем підготовки шахраїв; 6) за стосунками між шахраєм і потерпілим; 7) за змістом вчинюваних шахрайських дій; 8) за об’єктивною стороною шахрайств; для шахрайства у сфері приватного житла характерним криміналістичним елементом є не лише предмет (приватне житло), а й об’єкт злочинного посягання (право на житло); специфіка зазначеного злочину обумовлена тривалим характером його вчинення та розтягнутістю у часі та просторі; дослідження особи шахрая, що вчиняє злочини у сфері житла, здійснюється вивченням його соціально-демографічної, біологічної та морально-психологічної характеристики. Найбільш важливими є відомості щодо освітнього рівня шахраїв, їх професійної зайнятості, наявності судимості, віку, статі, психологічних особливостей. Освітній рівень, інтелект шахраїв набагато вищий, ніж у потерпілих. Останніми, у переважній більшості, є особи, що зловживають спиртними напоями та наркотичними засобами, мають психічні вади, самотні та особи похилого віку (соціально незахищені групи); обов’язковим етапом стадії порушення кримінальної справи, у ході якого вирішується питання щодо встановлення наявності або відсутності ознак шахрайства у сфері приватного житла, є перевірка заяв та повідомлень щодо події злочину. Першочерговим завданням на цій стадії є визначення характеру відповідальності за вчинене діяння. Водночас, критерієм розмежування злочину від цивільно-правових деліктів є встановлення факту, що особа заздалегідь усвідомлювала протиправність своїх дій і діяла відповідно до цього; типові слідчі ситуації початкового етапу можна класифікувати, виходячи з певного обсягу інформації про подію: 1) шахрай відомий, є достатні фактичні дані, що свідчать про вчинення злочину саме ним; 2) шахрай відомий, але його злочинні дії завуальовані під виглядом законних правочинів; 3) шахрай відомий, але він зник; 3) особа шахрая невідома. Водночас, слідчі ситуації подальшого етапу зумовлюються позицією підозрюваного (обвинуваченого) на досудовому слідстві. Успіху розслідування можуть сприяти визначені в роботі алгоритми дій слідчого стосовно зазначених слідчих ситуацій та етапів; специфіка розслідування шахрайства у сфері приватного житла зумовлена необхідністю вилучення та огляду ряду документів, що знаходяться в різних місцях та оформлюються низкою осіб у різні часові періоди. Документи, що мають значення для справи та підлягають вилученню, поділяються на групи: 1) документи, доказове значення яких пов’язано з їх змістовною частиною; 2) документи-речові докази, що були засобом вчинення злочину. При розподілі документів за вказаними групами обов’язково необхідно враховувати місцезнаходження установ, із яких вони вилучатимуться. З’ясування та аналіз під час огляду змісту і форми договорів, заяв, довіреностей тощо, місця та часу їх складення дозволяє встановити місце, час вчинення шахрайства та осіб, причетних до вчинення цього злочину. Вивченням змісту документа можна отримати відомості про обставини та умови укладеного договору та встановити справжні наміри певних осіб; кожен з видів допиту у справах щодо шахрайства, пов’язаного з відчуженням приватного житла, має певну специфіку, у зв’язку з чим велике значення має обрання слідчим правильних тактичних прийомів та вивчення особи допитуваного. Специфіка допиту потерпілого зумовлена способом вчинення шахрайства та його предметом, який залежить від приналежності допитуваного до певної групи учасників цивільно-правових відносин (покупець житла (набувач) чи продавець (відчужувач)). Водночас, специфіка допиту свідка визначається його відношенням до розслідуваної події та залежністю від тих чи інших осіб. Особливості допитів підозрюваних та обвинувачених визначаються їх роллю у розслідуваній події, слідчою ситуацією тощо; різноманітність способів вчинення шахрайства у сфері житла та використання ряду документів зумовлює потребу у призначенні почеркознавчих та техніко-криміналістичних експертиз документів. Однак їх проведення ускладнюється низкою причин: 1) наявністю коротких текстів та підписів; 2) неможливістю відбору в особи експериментальних зразків її почерку та підпису без її згоди; 3) поширеністю виконання текстів та підписів у документах з імітацією почерку іншої особи; 4) необхідністю надання для порівняльного дослідження офіційних бланків з різноманітних установ тощо. |
