У Висновках автором сформульовані найсуттєвіші положення і пропозиції, одержані внаслідок дисертаційної роботи, що спрямовані на вдосконалення методики розслідування нападів з метою заволодіння чужим майном, вчинених організованою групою. Головними теоретичними і прикладними результатами роботи є такі висновки: 1. Напади з метою заволодіння чужим майном, вчинені організованою групою, характеризуються низкою особливостей, які мають криміналістичне значення, що виділяють їх з числа інших однорідних злочинів. Ці особливості полягають в специфіці способів і обстановки вчинення суспільно небезпечних посягань, типологічних якостей особи злочинців і потерпілих, інших елементів криміналістичної характеристики, а також їх взаємозв'язків. 2. Криміналістичний аналіз досліджуваних злочинів є інформаційною базою для розробки методичних рекомендацій по їх розслідуванню і спрямований на оцінку відомостей про спосіб вчинення нападу, об'єкт злочинного посягання, обстановку вчинення злочину, особу потерпілого, особи нападників тощо. Особливого значення набуває аналіз даних про організовану злочинну групу, які мають містити інформацію про: процес створення групи, її організатора, учасників та способів їх залучення; систему підпорядкованості, ієрархію, структуру, способи зв'язку, конспірації тощо. В літературі ці питання розглядаються, зазвичай, поверхово, але акцентування діяльності слідчого на необхідності вивчення вказаних елементів та ефективне їх використання в ході розслідування надає значні тактичні можливості. 3. В криміналістиці під нападом з корисливих мотивів слід розуміти протиправне, раптове, застосування насильства до потерпілого, яке позбавляє його можливості і рішучості протидіяти злочинцю, з метою заволодіння майном або надбання іншої матеріальної вигоди. До нападів корисливої спрямованості в криміналістиці слід віднести наступні основні склади злочинів, грабежі із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 186 КК), розбійні напади (ст. 187 КК) і бандитизм, що здійснюється з корисливих мотивів (ст. 257 КК). Схожа слідова картина, подібність в механізмі вчинення злочину, в цілях і наслідках злочинної діяльності дозволяють розглядати вказані склади в єдиному блоці при розробці загальних методичних рекомендацій з їх розслідування, що особливо важливо на початковому етапі, коли кримінально-правова кваліфікація ускладнена через брак доказової та криміналістично-значущої інформації. Про факт вчинення корисливого нападу організованою групою можуть свідчити: виявлення слідів ретельної підготовки злочину; детальна поінформованість про об'єкт посягання; високий рівень технічної оснащеності учасників корисливого нападу; наявність атрибутів прикриття (форми міліції, документів і т.п.); тривалий пригнічений стан потерплих і свідків, їхня відмова від співробітництва з правоохоронними органами; зухвала поведінка підозрюваних відносно співробітників правоохоронних органів; залучення до
захисту інтересів обвинувачених при розслідуванні злочинів дорогих адвокатів; активна протидія розслідуванню.
5. Вивчення матеріалів слідчої та судової практики свідчить про те, що у розслідуванні досліджуваної категорії кримінальних справ найбільш поширеними є проблемні слідчі ситуації. Вивчення літератури з цього питання дозволило сформулювати визначення проблемної слідчої ситуації під якою автор розуміє «систему умов, які впливають на формування обстановки розслідування і породжують, в результаті їх оцінки особою, що розслідує злочин, складні пізнавальні завдання, обумовлені інформаційною невизначеністю відносно характеру події злочину, його основних елементів або особи, що його вчинила, у зв'язку з чим неможливо однозначно визначити спосіб дій, які б забезпечили з високим ступенем вірогідності розкриття злочину». 6. Розглянувши підходи різних авторів щодо типізації слідчих ситуацій, властивих процесу розслідування злочинів, вчинених організованими групами, за результатами критичного аналізу найбільш вдалою визнано позицію щодо визначення типових слідчих ситуацій на основі комбінації чотирьох основних інформаційно і методично значущих елементів: 1) подія (механізм і обстановка) злочину; 2) особа злочинця; 3) особа потерпілого; 4) майно, що викрадається. Ця позиція була використана в ході розгляду системи типових проблемних слідчих ситуацій для визначення особливостей тактичних завдань, що виникають під час розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованою групою, та засобів їх вирішення. 7. Залежно від характеру ситуації, що склалася на початковому етапі розслідування корисливо-насильницької діяльності, можуть змінюватись пріоритети у вирішенні першочергових завдань або можуть виникати інші проміжні завдання. Але слідчий вже на початковому етапі має враховувати необхідність формування та вирішення завдань, спрямованих на досягнення тактичної (розкриття конкретного злочину, встановлення осіб що вчинили напад, встановлення місцезнаходження викраденого майна тощо) та стратегічної (викриття всієї злочинної організованої групи та припинення її діяльності; встановлення усіх учасників кримінального формування, а не лише тих, що брали безпосередню участь у вчинені конкретного корисливого нападу; встановлення всіх епізодів злочинної діяльності організованої групи тощо) мети розслідування. 8. Особливу увагу слід приділити питанням взаємодії слідчого із працівниками оперативних підрозділів та можливостям використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в процесі розслідування нападів корисливої спрямованості, вчинених організованими групами. Необхідна сумісна оцінка слідчим і оперативним працівником наявної оперативної інформації в межах передбачених законом. Крім того, необхідно чітко визначити на цій стадії способи процесуального закріплення вже одержаної оперативним шляхом інформації, а також засобів отримання і відповідних до них способів закріплення інформації, яка ще може надійти, про організовану групу, що вчинює корисливі напади. 9. На стадії порушення кримінальної справи слідчий, зазвичай, змушений діяти у ситуації ретроспективного характеру, коли злочин вже вчинено і
дії слідчого виступають у вигляді передбаченої законодавцем реакції на злочинну подію, що вже відбулась. Більш результативними можуть бути перспективні ситуації, які виникають у разі надходження інформації про готування до вчинення корисливого нападу, чи інформації про триваючу злочинну діяльність певної організованої групи корисливо-насильницької спрямованості. Можливий також змішаний варіант коли «просте» реагування на вже вчинений злочин поєднується з реалізацією матеріалів оперативної перевірки щодо конкретного кримінального формування і його злочинної діяльності.
10. Головним чинником, який детермінує слідчу ситуацію на подальшому етапі розслідування, є фактичний ступінь встановлення даних про особу нападника та всіх членів організованої групи. За названим критерієм автор виділяє п'ять типових ситуацій: 1) підозрювана організована група встановлена і затримана; 2) частина підозрюваних осіб встановлена і затримана, інша частина не встановлена; 3) підозрювана організована група встановлена, але не затримана, оскільки переховується від слідства; 4) є певні дані про злочинців, але конкретний підозрюваний не встановлений. 5) затримано окремих учасників організованої групи але відомості про подію злочину відсутні. 11. На підставі аналізу ситуацій, коли затримано окремих членів організованої групи чи є певні відомості про них, розроблено систему рекомендацій з проведення допитів та обшуків. Зокрема розглянуто порядок підготовки до слідчої дії, виявлення можливих спроб протидіяти слідству та їх нейтралізація, перелік завдань, що підлягають вирішенню в ході проведення слідчої дії, та використання допустимих тактичних прийомів. Висвітлено питання пов'язані із розшуком і затриманням особи, що переховується від слідства. 12. Найбільші ускладнення на подальшому етапі розслідування корисливих нападів, вчинених організованою групою, виникають у разі, коли певні фактичні дані про злочинців в результаті проведення первинних слідчих і оперативно-розшукових дій одержані, але їх недостатньо, щоб встановити конкретних підозрюваних. У такій слідчій ситуації можна рекомендувати наступні методи, спрямовані на встановлення особи нападників і розкриття злочину, що розслідується: аналіз особи потерпілого; аналіз об'єкту вчинення нападу; аналіз матеріальних об'єктів, що мають відношення до події злочину; аналіз початкового етапу розслідування корисливого нападу, вчиненого організованою групою, і наявної доказової бази; комплексний метод. |
