1. Систематичне застосування ґрунтозахисних технологій, що базуються на мінімальному обробітку ґрунту покращує калійний режим чорноземних ґрунтів, зокрема лучно-чорноземного ґрунту, помірно підвищуючи кислотність його у верхньому шарі. 2. Сезонна динаміка вмісту рухомих форм калію залежала від погодних умов, біологічних особливостей культур, умов вирощування. У квітні відмічено найбільший вміст усіх форм калію і їх зниження до кінця вегетації. 3. Вміст водорозчинного калію значною мірою залежав як від обробітку, так і від удобрення. У всіх варіантах удобрення спостерігається перевага ґрунтозахисних технологій вирощування, в основі яких лежить мінімальний обробіток ґрунту в 0-15 см шарі. Найвищий вміст водорозчинного калію був у варіанті із сумісним внесенням мінеральних добрив, гною та соломи при мінімальному обробітку і складав 8,62 мг/кг ґрунту, що на 65,8 % вище, ніж при оранці. 4. Мінімалізація обробітку ґрунту сприяла підвищенню вмісту обмінного калію в шарі ґрунту 0-15 см на 9,1 – 10,8 мг/кг ґрунту порівняно з оранкою, тоді як у шарі 15-30 см обмінного калію було більше на 1,2 – 1,6 % при застосуванні оранки. Ступінь диференціації вмісту обмінного калію по шарах ґрунту становив 12,2 – 39,3% за мінімального обробітку ґрунту та 1,2 – 7,1% при використанні оранки. Із даною формою калію відмічено тісні кореляційні зв’язки необмінної форми (r= 0,98), калію органічної частини (r= 0,96). 5. Верхній шар ґрунту має більшу енергетику, ніж нижні шари, а застосування мінімального обробітку значно підвищує ступінь рухомості обмінного калію, поліпшуючи умови переходу його іонів у ґрунтовий розчин. У верхньому шарі ґрунту значення фактору „інтенсивності” коливалося в межах 3,77 – 10,4 мг/л при мінімальному обробітку, та 3,08 – 6,37 мг/л при застосуванні оранки. 6. Мінімальний обробіток ґрунту позитивно впливає на накопичення необмінної форми калію в кореневмісному шарі. У шарі 0-15 см вміст необмінного калію становив 381 - 509 мг/кг, що на 1,6 – 15,4 % більше, ніж при застосуванні оранки. У шарі 15-30 см при застосуванні оранки його було більше на 4,1 – 6,7 %. 7. Ґрунтозахисні технології вирощування із використанням мінімального обробітку ґрунту впливають на інтенсивність проходження реакції катіонного обміну, що супроводжується вивільненням калію. Зниження кислотності ґрунтового розчину на 0,17 показника рНн2о у варіанті удобрення з мінеральними добривами, гноєм та соломою, підвищує вміст обмінного калію на 34,8%. Відмічено позитивний вплив ґрунтозахисних технологій на трансформацію калію із необмінних у доступні для рослин форми. 8. За умов мінімалізації обробітку ґрунту у лучно-чорноземному ґрунті на 2,3–5,7 % зменшується фіксація калію порівняно з оранкою, що пояснюється зменшенням кількості обмінних позицій за таких умов. 9. Мінімальний обробіток ґрунту завдяки локалізації рослинних решток у верхньому шарі ґрунту підвищує вміст калію органічних часток ґрунту. Вміст даного показника змінювався під впливом внесення добрив, особливо органічних. Так, при внесенні в якості органічного добрива соломи вміст даної форми калію підвищився відносно контролю на 51,2 % за традиційної технології та на 53,8 % за мінімального обробітку ґрунту. При внесенні гною у шарі ґрунту 0-15 см це підвищення становило відповідно 98,4 та 98,3 %. 10. Доведено, що лучно-чорноземний ґрунт містить у верхньому генетичному горизонті 2,1 % валового калію, 86 % його знаходиться у потенційному резерві. Запас його у метровому шарі ґрунту становить 220 т/га. Верхній генетичний горизонт чорнозему типового містить 2,3% валового калію, а його ближній резерв становить – 27%, тоді як чорнозем звичайний у цьому горизонті має загальний резерв на рівні 2,2 % , але ближній резерв становить близько 40 %. 11. Ґрунтозахисні технології, що базуються на мінімальному обробітку, покращують калійний режим чорнозему звичайного та чорнозему типового. Підвищення вмісту сполук калію відбувалося аналогічно підвищенню у лучно-чорноземному ґрунті. 12. Під впливом ґрунтозахисних технологій відмічено збільшення врожайності кукурудзи на силос на 9,0 – 32 ц/га, ячменю ярого на 1,5 – 3,6 ц/га. Найбільшу врожайність кукурудзи на силос було зафіксовано в агрохімічному варіанті удобрення з внесенням мінеральних добрив, гною та соломи – 457 ц/га при оранці та 489 ц/га при мінімальному обробітку; ячменю ярого 38,0 та 41,6 ц/га відповідно. Ґрунтозахисні технології вирощування культур є економічно та енергетично ефективними. Вони забезпечують зменшення собівартості кукурудзи на силос на 9,76 – 14,4 %. |