Дослідження та аналіз питань щодо реалізації права на пенсію науковими (науково-педагогічними) працівниками, вивчення чинного законодавства, практики його застосування, досягнень загальної теорії держави і права, права соціального забезпечення, конституційного, трудового, цивільного, сімейного, міжнародного та інших галузей права, дали підстави авторові дійти таких висновків: Соціальний захист – це державна підтримка верств населення, які зазнають соціальних ризиків, у тому числі й внаслідок негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня. Пенсія – це грошова виплата (з розрахунку на місяць), яка призначається відповідно до встановлених державою правил громадянам, що досягли встановленого законом пенсійного віку чи які набули спеціального стажу (вислуги років) встановленої тривалості довічно, або яким установлена інвалідність чи які втратили годувальника, чи за інших обставин, передбачених законом, за рахунок коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України, а також коштів, асигнованих на ці цілі державою з Державного бюджету. Запропоновано такий порядок призначення та виплати пенсії дитині у разі відсутності годувальника в результаті його безвісної відсутності: наявність заяви зацікавленої особи до органів міліції та відкриття розшукової справи. При зверненні до органів Пенсійного фонду України про призначення пенсії у зв’язку з утратою годувальника необхідно подати заяву, свідоцтво про народження дитини та копію постанови про відкриття розшукової справи. Пропонується статтю 36 “Умови призначення пенсії у зв’язку з утратою годувальника” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме пункт 2 частини 2 доповнити такими словами: “... а також діти, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, за умови, що вони спільно проживали з померлим, здійснювали за ним догляд, знаходилися на його утриманні, та не мали інших засобів для існування” після слів “... якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років”. Запропоновано внести до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зміни, у відповідності з якими, за наявності достатніх підстав надати право особі одночасно отримувати різні види пенсії. Запропоновано включати до стажу наукової роботи й інші види діяльності за спеціальністю, які не відносяться до наукової, строком не більше п’яти років, але за умови, що вони передують даті присудження наукового ступеня за спеціальністю, тобто стільки років, скільки відводиться здобувачам ступеня кандидата наук для написання дисертації. Запропоновано внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 року № 257 такого характеру: пункт 2 доповнити словами “... але не більше п’яти років” після слів “... з дня зайняття посади за цією спеціальністю.” Пенсія наукового (науково-педагогічного) працівника – це щомісячна грошова виплата, яка виплачується за рахунок державного бюджету та призначена у зв'язку з досягненням визначеного законом віку чи за умови настання інвалідності, а також у разі втрати годувальника, та обумовлена відповідною тривалістю наукової діяльності, у розмірі, який залежить від величини окладу за останньою науковою посадою й рівня наукової кваліфікації. Запропоновано пенсію науковим (науково-педагогічним) працівникам призначати з урахуванням середньомісячної заробітної плати за 24 останніх календарних місяці підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяці роботи підряд протягом усієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі, з урахування усіх виплат за останній місяць, який передує виходу на пенсію”. Пропонується змінити назву Закону України “Про пенсії за особливі заслуги перед Україною” і викласти її у такій редакції: Закон України “Про надбавки до пенсій особам, які мають особливі заслуги перед Україною”. Запропоновано створити єдиний спеціальний судовий орган для вирішення трудових спорів та спорів з питань пенсійного забезпечення. Такий орган може складатися з декількох палат (колегій), що будуть спеціалізуватися на певних категоріях спорів. Пропонується встановити максимальний, наприклад, 30-денний строк розгляду судами справ за скаргами наукових (науково-педагогічних) працівників з питань пенсійного забезпечення та позовними заявами про встановлення фактів, які мають юридичне значення для пенсійного забезпечення. Запропоновано звільнити наукових (науково-педагогічних) працівників, які подають скарги чи позовні заяви з питань пенсійного забезпечення та встановлення фактів, що мають юридичне значення для пенсійного забезпечення, від судових витрат і, в першу чергу, – від сплати державного мита. Для цього необхідно внести відповідні зміни до Декрету Ка-
бінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року
і доповнити статтю 4 пунктом 7-1 такого змісту: “... позивачі – при розгля-
ді в судах спорів, які витікають із правовідносин з пенсійного забезпе-
чення”. Пропонується в разі відміни рішення суду, який виконано в частині надання науковому (науково-педагогічному) працівникові певного виду пенсійного забезпечення, не допускати застосування повороту вико-
нання рішення, окрім випадків, коли відмінене рішення було прийнято на підставі зловживання з боку наукового (науково-педагогічного) працівника (надання документів, які містять завідомо неправдиві відомості; нена-
дання відомостей, які мають суттєве значення для справи). Для реалізації вказаних положень необхідно внести відповідні зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та Цивільного процесуального кодексу України. |
