Українські народні пісні зафіксували прагнення людини якнайкраще пізнати і виразити себе через емоційне співвіднесення з оточенням, навколишнім середовищем, іншими людьми. Психологізм лірики одночасно є естетичним, мистецьким явищем і тим фактором, який, по суті, творить специфіку самого фольклорного жанру, є його обов’язковою і невід’ємною ознакою. У дисертації здійснено теоретичне узагальнення попередніх досягнень фольклористики у цьому напрямку і запропоновано нове вирішення проблеми психологізму народної поезії на матеріалі ліричних пісень. Систематизація наукового апарату дозволила застосувати у роботі комплексний підхід до вирішення поставленого завдання, однак це вимагало свідомого обмеження об’єкта дослідження: психологізм розуміється як психологічне зображення, тобто передача художньо-поетичними засобами думок, почуттів, переживань ліричного героя, розкриття його внутрішнього світу. Психологічно завершений образ людини у ліриці формується багатьма різноплановими складниками народнопоетичного твору як структурно-композиційної та семантично-образної єдності. Психологічний аналіз фольклорного матеріалу не можливий без виділення окремих рівнів, які в кінцевому результаті взаємодіють між собою: структурного, композиційного, лінгвістичного і семантичного. Зіставлення отриманих у другому та третьому розділах роботи результатів аналізу фольклорних текстів дало змогу виявити закономірності внутрішнього поєднання поетичних образів при психологічному зображенні, з’ясувати специфіку досліджуваного явища. Психологізм народної пісні розвивається в руслі загальнофольклорних традицій розкриття внутрішнього світу людини. Фольклорна лірика генетично пов’язана з голосіннями, історичними піснями та баладами, що зумовило драматичну й епічну тенденції психологічного зображення. Опрацювання текстів ліричних обрядових пісень показало своєрідну обрядову умовність психологічного зображення у них: здебільшого передаються не реальні почуття героїв-учасників обряду, а ті, які вони повинні відчувати за даних обставин, згідно з обрядовим етикетом. Обряд накладає відбиток на всі рівні створення образу людини у цій групі творів. Позаобрядові народні пісні відзначаються ускладненням психології ліричного героя, появою елементів самоаналізу. При створенні образу ліричного героя, розкритті його внутрішнього світу активну роль виконують психологічні порівняння, протиставлення, градація, перебільшення, паралелізм (трактування останнього у дисертаційному дослідженні відмінне від традиційного). Особливу роль у поетиці українських народних ліричних пісень відіграють повтори – вони поглиблюють загальне емоційно-психологічне забарвлення твору й уможливлюють тонке нюансування почуттів (за рахунок співвідношення спільного та відмінного у повторюваних частинах тексту). Виразна додаткова конотація дозволяє також говорити про психологічні (емоційно-психологічні) епітети, звертання, метафори, символіку (образи-символи, символічні показники та символічні ситуації). Відтворення внутрішнього світу людини у ліричних піснях виявляється: а) у прямому називанні почуттів, психічних процесів і станів; б) у самоаналізі переживань, чуттєвих вражень, у роздумах; в) у констатації фізіологічних відчуттів при тих чи інших переживаннях; а також опосередковано – г) за допомогою символіки і д) через поведінку, вчинки ліричного героя, міжособистісні взаємини. Охоплені психологічним зображенням емоції, почуття й переживання зводяться до двох опозиційних груп щастя і горе (з виразним акцентом на другому). Відповідно й залучена до розкриття психологічного змісту символіка також поділяється на символіку щастя і символіку горя. Психологізм не зосереджується в якомусь елементі поетики, а “розливається” по тексті цілого твору, завдяки чому психологічне зображення у ліриці характеризується емоційно-настроєвою єдністю. У цілому ж мистецтво психологічного зображення в українських народних піснях проходить еволюцію від міфологічного світосприйняття до поетичного, завдяки чому окремі образи втрачають своє магічне значення, набуваючи функції виразника психологічного стану; від статичного до динамічного; від більш умовного до реалістичного; кількісно та якісно урізноманітнюються способи передачі внутрішнього світу, хоча почуття й переживання зазвичай виражені усталеними формулами. Проблема психологізму усної народної творчості – невичерпна тема. Запропонована у дисертації методика аналізу психологічного зображення може бути використана й при з’ясуванні особливостей відтворення внутрішнього світу людини у творах інших жанрів. | 