В дисертації здійснене обґрунтування негативного впливу на психіку умов праці фахівців ризиконебезпечних професій. Виявлений обсяг професійного навантаження, специфіка праці та її стресогенні чинники, які викликають виникнення посттравматичних стресових розладів у пожежних-рятувальників. Установлені особливості прояву цих розладів та рекомендуються методи їх профілактики і психокорекції. Одержані фактичні дані дозволяють зробити наступні висновки. 1. Посттравматичні стресові розлади являють собою стійкі негативні зміни в психіці, які проявляються через місяці і навіть роки у осіб, що перенесли психічну травму. Вважається, що посттравматичні стресові розлади мають характерні прояви у вигляді типових симптомокомплексів: вторгнення, уникання та гіперзбудження, при наявності яких у досліджуваних діагностуються згадані розлади. Більшість авторів вважають, що головними чинниками, що детермінують виникнення посттравматичних стресових розладів, являються екстремальні або стресогенні умови, які діяли на психіку індивіда. В більшості досліджень, присвячених проблемі посттравматичних стресових розладів, не наводяться особливості прояву їх симптомів в зв’язку з професійною діяльністю досліджуваних осіб. Це стосується і пожежних, тобто аналізу впливу специфіки їх професійної діяльності на виникнення і прояв цього феномена практично не проводилось. 2. Ризиконебезпечні умови та стресогенні чинники професійної діяльності пожежних-рятувальників призводять до виникнення у них негативних психічних станів, які трансформуються в типові посттравматичні стресові розлади. Виявлення симптомів цих розладів можливе при використанні застосованих в дисертації методів дослідження з обов’язковим врахуванням специфіки праці згаданих фахівців. 3. Посттравматичні стресові розлади за рівнем сформованості, частоти та інтенсивності прояву – різні і їх відрізнення детермінуються стресогенними чинниками. Дослідження специфіки трудової діяльності пожежних-рятувальників дозволило виділити чинники, які від неї залежать, а самі вони являються стресогенними, так як мають на цих осіб сильний психологічний вплив: - наявність постійної дії стресу очікування на бойових чергуваннях, який викликає зсув психофізіологічних показників на рівень значно нижчій від норми; - кожний виїзд на гасіння пожежі проходить в незвичайній, досить часто складній ситуації. Тобто її новизна вимагає лабільності пристосовчих механізмів бійців, гнучких і винахідливих дій з напругою психічних можливостей; - різко негативний вплив оточуючого середовища, задимленість, загазованість, висока температура, можливості поразки електричним струмом, вибухом газу і т.ін., що значно підвищує стресогенність впливу на психофізіологічні параметри життєдіяльності людини; - постійна зміна ситуації, нестача інформації, великі операціональні навантаження: емоційні, когнітивні, вольові, фізичні; - усвідомлення постійної небезпеки і загрози для здоров’я та життя: ризик отруїтись, попасти під завали будівель, отримати поранення; - коливання в надійності, узгодженості і взаємопорозумінні дій з колегами по службі; - безпосередня участь в спасінні громадян, переживання загибелі товаришів по службі, дітей, жінок; - потрібність самовладання для мобілізації на високо ризиковані дії, можливо без підтримки колег та при великому дефіциті часу на прийняття рішення; - розуміння особистої відповідальності, небажання отримати стягнення при розборі дій бійців після пожежегасіння. 4. Виявлений у досліджених осіб посттравматичний стресовий синдром проявлявся у вигляді трьох типових симптомокомплексів: „вторгнення”, „уникання” та „гіперзбудження”. Емпіричним шляхом показано, що у працівників пожежно-рятувальних підрозділів, які брали участь у складному пожежегасінні та ліквідації надзвичайної ситуації, вказані групи симптомів проявлялись частіше і були більш інтенсивними, ніж у осіб з групи контролю. Так, симптоми з групи „вторгнення” були більшими в 3,26 рази, „уникання” – в 2,06 рази, а „гіперзбудження” в 2,12 рази. Реакції симптомокомплексу „уникання” проявлялись в униканні спогадів про пережите, труднощах при спогадах, почуттях відторгненості; симптоми з групи „вторгнення” виражались в переживаннях під час спогадів, при жахливих сновидіннях, оживленні минулого; симптомокомплекс „гіперзбудження” проявлявся в реакціях роздратованості, злості, збільшеного переляку та порушеннях сну. 5. Прояв посттравматичних стресових розладів у працівників пожежно-рятувальних підрозділів, супроводжувався негативними змінами в психоемоційній сфері, стані здоров’я та рівні адаптації. Досліджений контингент фахівців характеризувався підйомом рівня агресивності у вигляді вербальної агресії, яка притаманна 89 % працівників, негативізму – 82%, образи – 79%. Між агресивними реакціями досліджених виявлений позитивний кореляційний зв’язок. Так, непряма агресія зв’язана з вербальною агресією, з дратівливістю, негативізмом, образою та почуттям вини. Стресогенні фактори професійної діяльності негативно впливають і на процеси саморегуляції, психічної втомлюваності, тривожності та працездатності. Емпіричним шляхом показано, що рівень тривожності у осіб з експериментальної групи працездатності та психічної втомлюваності, в порівнянні з контролем, збільшився в 1,5 рази, а показники саморегуляції – в 2 рази. Наполовину гіршою становиться вегетативна регуляція функцій (в контролі - 2,5, в експерименті - 1,2 умовних одиниць). Відповідно знижуються і можливості адаптації осіб експериментальної групи. Коефіцієнт адаптації у них рівняється 0,21, а в групі контролю 0,46 умовних одиниць. Негативні зміни в психіці, які спостерігались у пожежників-рятувальників після участі у складному пожежегасінні, викликають погіршення і показників здоров’я. Встановлений зв’язок між зростанням депресивності (в 2,5 рази) та тривожності і безсоння (в 2,3 рази) і підйомом рівня соматичних симптомів в 1,8 рази. При цьому загальний рівень здоров’я також знижується майже вдвічі. 6. У працівників пожежно-рятувальних підрозділів виявлені особливості прояву посттравматичних стресових розладів. Слід зазначити, що вивчені розлади спостерігаються в більшості фахівців, чия професія пов’язана з ризиком: у слідчих, саперів, працівників міліції, військових. Порівняння отриманих нами даних з результатами, які одержані при дослідженні військових та міліціонерів показало, що у пожежників-рятувальників симптоми посттравматичного стресового синдрому проявляються частіше та інтенсивніше. Так, рівень тривожності у ветеранів афганських подій рівнявся – 6,9; у міліціонерів, які приймали участь в бойових діях в колишній Югославії – 8,6, а у пожежників-рятувальників – 8,9 умовних одиниць. Стосовно депресії також: у перших – 15,4, у других – 18,4, а в третіх 25,6 балів. Тобто умови виконання своїх робочих обов’язків пожежниками-рятувальниками призводили до такого ступеня стресогенності, що за глибиною дії на психіку вона була найбільшою. До особливостей прояву посттравматичних стресових розладів у пожежних-рятувальників відноситься також відсутність у них схильності до суїциду, алкоголізму, токсикоманії та наркоманії, які зафіксовані у ветеранів війн. У них також не проявляється, виявлений в учасників бойових дій, такий симптом, як „бий і біжи”. До особливостей прояву цих симптомів також відноситься відсутність у пожежників-рятувальників негативної дії на психіку правової регламентації, вплив якої виявлений у міліціонерів. 7. З метою запобігання розвитку посттравматичних стресових розладів у пожежних-рятувальників з ними слід проводити психопрофілактичну роботу. Ефективність цієї роботи буде вищою, якщо цим працівникам роз’яснити умови виникнення та особливості прояву симптомів згаданих розладів. В підвищенні психічної резистентності та стресостійкості велике значення має спеціальна психологічна підготовка фахівців, які будуть працювати в ризиконебезпечних умовах та приймати участь у ліквідації надзвичайних ситуацій. При наявності у працівників пожежно-рятувальних підрозділів посттравматичних стресових розладів їх треба своєчасно діагностувати, для чого можна скористатись методами, які застосовувались в нашій роботі. Психологічну корекцію у постраждалих можна здійснювати за допомогою методів нейролінгвістичного програмування, використовуючи один з його прийомів (шестикроковий рефреймінг) можна навчити пацієнта контролювати свій психоемоційний стан та рівень адаптації. Якщо постраждалі засвоять методи релаксації та аутогенного тренування, то в поєднанні з раціональною психокорекцією можна досягти істотного послаблення таких симптомів, як депресія, тривога та безсоння. Прояв типових симптомів посттравматичного стресового синдрому: „вторгнення”, „уникання” та „гіперзбудження” можна коректувати за допомогою метода когнітивно-біхевіоральної психотерапії та дебрифінгу. Потребують подальшого вивчення: - розробка методів та рекомендацій з психокорекції та реабілітації постраждалих пожежних-рятувальників, з обов’язковим врахуванням специфіки та стресогенних чинників їх праці. - професіограмма та психограмма пожежника-рятувальника. |
