У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо поглиблення теорії земельного права знаннями про землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства як об’єкт правового режиму та особливості правового режиму даних земель. Дослідження особливостей найбільш вагомих елементів змісту правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства у кінцевому підсумку спрямоване на удосконалення земельно-правового регулювання та відповідної правозастосовної практики. Сформульовані висновки, пропозиції й рекомендації, основні з яких зводяться до наступного. У результаті аналізу розвитку й становлення законодавства, що закріплює правовий режим земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, проведено періодизацію основних етапів. Зроблено висновок, що специфіка кожного з них визначається розвитком сфери автомобільного транспорту в цілому і особливостями та характером земельного ладу, який сформувався на той чи інший період. Землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства розглядаються як землі, надані на праві власності або праві користування відповідним суб’єктам автомобільного транспорту та дорожнього господарства чи призначені для забезпечення діяльності автомобільного транспорту загального користування або розміщення об’єктів, що забезпечують функціонування автомобільних доріг загального користування та захисних насаджень. Внесено пропозицію про необхідність закріплення поняття даних земель у законодавстві. Істотною ознакою земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що відмежовує їх від інших видів земель транспорту, є те, що зазначені землі виступають просторовим базисом для розміщення об’єктів нерухомості, які призначені переважно для належного функціонування автомобільного транспорту загального користування чи автомобільних доріг загального користування. На основі детального аналізу уточнено склад цих земель. Обґрунтовується висновок про те, що до складу смуги відводу не входять ті землі дорожнього господарства, на яких розташовані об'єкти служби дорожнього сервісу. Всебічно аргументується, що земельні ділянки, зайняті захисними насадженнями вздовж автомобільних доріг загального користування, слід відносити до складу земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства, а не до земель лісогосподарського призначення, як це передбачено ст. 55 Земельного кодексу. Специфіка правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства пов’язана з особливими заходами щодо забезпечення екологічної безпеки та охорони цих земель. Для перспективного будівництва або реконструкції автомобільних доріг загального користування має здійснюватися резервування земель. Та обставина, що землі дорожнього господарства покликані задовольняти суспільні інтереси обумовлює необхідність знаходження їх переважно в державній власності. Передбачена Земельним кодексом України можливість знаходження окремих земельних ділянок в приватній власності стосується переважно земель автомобільного транспорту. Враховуючи, що мережа автомобільних доріг загального користування на території України практично сформувалася і характеризується стабільністю, право постійного користування – основна правова форма використання земель дорожнього господарства, з особливим суб’єктним та об’єктним складом. Особливістю оренди даних земель з точки зору об’єктного складу є те, що об’єктами оренди можуть бути: земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти автомобільного транспорту та дорожнього господарства, що можуть перебувати у приватній власності; земельні ділянки, необхідні для розміщення певних тимчасових об’єктів при будівництві та реконструкції автомобільних доріг загального користування; земельні ділянки, надані для розміщення об’єктів концесії. Зроблено висновок, що особливою правовою формою використання даних земель є концесійне землекористування, об’єктом якого є вилучені з ринкового обігу землі автомобільного транспорту та дорожнього господарства. Сутність правової охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства полягає в поєднанні охоронних заходів, які здійснюються в процесі вибору земельних ділянок для потреб автомобільного транспорту та дорожнього господарства, під час будівництва та реконструкції автомобільних доріг та інших об’єктів, що забезпечують функціонування автомобільного транспорту, а також під час експлуатації цих об’єктів. До специфічних особливостей планування використання та охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства належать: 1) в його основі лежить територіальне планування; 2) відповідність державним програмам, що стосуються розвитку сфери автомобільного транспорту та дорожнього господарства; 3) відповідність інтересам суспільства та екологічної безпеки. Для удосконалення та усунення недоліків правового забезпечення управління в сфері використання та охорони земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства запропоновано: а) повноваження щодо нормування цих земель слід віднести до компетенції одного державного органу виконавчої влади - Державного комітету України по земельних ресурсах; б) розробити та закріпити у законодавстві нормативи, що визначатимуть рівні гранично допустимого забруднення земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства; в) контрольні повноваження у сфері використання та охорони даних земель передати Державній екологічній інспекції, що діє у складі Мінприроди України. Висловлені підходи є основою для подальших досліджень правового режиму земель автомобільного транспорту та дорожнього господарства. | 