В результаті дисертаційного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання робочого часу і часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ України. Основні з них такі: Робочий час та час відпочинку знаходяться в діалектичній єдності, взаємозв’язку та взаємообумовленості, а їх правове закріплення виступає важливою юридичною гарантією здійснення людиною свого права на працю. Під робочим часом необхідно розуміти проміжок часу, тривалість та інші ознаки якого встановлено законодавством, колективним та трудовим договором, протягом якого працівник повинен виконувати свою трудову функцію з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, установи, організації. Під часом відпочинку необхідно розуміти встановлений законом, колективним та трудовим договором проміжок часу, протягом якого працівник звільняється від виконання своєї трудової функції і який він може використовувати на власний розсуд з метою відновлення працездатності, зміцнення здоровя, народження і виховання дітей, задоволення власних життєвих потреб та інтересів, а також всебічного розвитку особистості. Існує нагальна необхідність в удосконаленні законодавства про проходження служби персоналом органів внутрішніх справ на основі принципів та положень трудового права та права соціального забезпечення з метою підвищення рівня правової та соціальної захищеності даної категорії працюючих. Для удосконалення правового регулювання робочого часу та часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ необхідно:
- розробити та прийняти Закон України “Про державну службу в органах внутрішніх справ” в якому передбачити розділ “Робочий час та час відпочинку”, де знайшли б своє відображення визначення понять робочого часу та часу відпочинку, була б визначена тривалість робочого часу та часу відпочинку працівників органів внутрішніх справ, врегульована робота у нічний час, у вихідні та святкові дні, чергування тощо. Під час розробки такого розділу необхідно наблизити правове регулювання робочого часу і часу відпочинку до умов правоохоронної діяльності, зберігаючи існуючі вимоги загального законодавства про працю; - поширити дію Кодексу законів про працю України на трудові відносини та відносини, тісно пов’язані з ними, працівників органів внутрішніх справ в частині, неврегульованій спеціальним законодавством. Для чого в Положенні про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та Законі України “Про міліцію” закріпити норму такого змісту: “На трудові відносини та відносини, тісно пов’язані з ними, працівників органів внутрішніх справ в частині, неврегульованій спеціальним законодавством поширюється дія Кодексу законів про працю України”; - в новому Трудовому кодексі України дати визначення термінам “робочий час”, “час відпочинку”, “скорочений робочий час”, “неповний робочий час”, “ненормований робочий час”, “надурочні роботи”; - передбачити в новому Трудовому кодексі України положення такого змісту: “Норми спеціального законодавства, які регулюють працю окремих категорій найманих працівників (зокрема працівників органів внутрішніх справ), повинні відповідати Трудовому кодексу України. Не допускається погіршення положення найманих працівників нормами спеціального законодавства”; - доповнити Кодекс законів про працю України статтею з назвою “Ненормований робочий день”, яка б містила поняття ненормованого робочого дня, порядок його встановлення, перелік посад, на яких можливе його запровадження, пільги і компенсації тощо; - встановити керівним працівникам та особам професорсько-викладацького та наукового складу відомчих навчальних закладів МВС України щорічну основну відпустку максимальною тривалістю 56 календарних днів; - включити до Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, перелік посад працівників органів внутрішніх справ із шкідливими і важкими умовами праці; - включити перелік посад працівників органів внутрішніх справ до Списку виробництв, цехів, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці; - розробити і прийняти відомчий нормативно-правовий акт, в якому закріпити перелік посад атестованих працівників органів внутрішніх справ з ненормованим робочим днем. Так, до категорій працівників органів внутрішніх справ, для яких повинен бути встановлений ненормований робочий день, необхідно у першу чергу віднести працівників карного розшуку, ДСБЕЗ, підрозділів БНОН, БОЗ, слідчих, дільничних інспекторів, бо праця зазначених категорій працівників характеризується особливою інтенсивністю, напругою, відповідальністю і пов’язана з частими переробками встановлених норм тривалості робочого часу. |